бачити ()
czasownik nieprzechodni niedokonany (1.1) patrzeć czasownik przechodni niedokonany (2.1) widzieć, dostrzegać
(1.1,2.1)
(2.1) Ста́рший пан ба́чить уночі́ на ву́лиці десятилі́тнього хло́пця. → Starszy pan widzi w nocy na ulicy dziesięcioletniego chłopca. (2.1) «Якщо́ ви не ба́чили льві́вських дахі́в — ви не ба́чили Льво́ва», — лю́блять говори́ти львів'я́ни. → „Jeśli nie widziałeś lwowskich dachów — nie widziałeś Lwowa” — mawiają lwowianie.
(2.1) спостерігати, видати, зріти
бачення бачитися , бачиться
аби й очі не бачили • біда біду бачить по сліду • багато бажати, добра не бачити