__TOC__ магнетит ()
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) magnetyt
магнит , магнетичност , магнетизъм , магнетизиране магнетизирам / магнитен, магнетичен, магнетически, магнетитен, магнетитов, магнетизиран магнито-, магнето-
магнетит ()
rzeczownik nieżywotny, rodzaj męski (1.1) magnetyt
магнетизм магнетический, магнитный
магнетит ()
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) magnetyt
(1.1) магнітний залізняк
магніт , магнітик , магнітність , магнетизм , магнетизування , магнетизація , магнетон , магнето , магнетизер , магнетизерство , намагнічування , намагнічення , намагніченість , розмагнічування , розмагнічення , розмагніченість магнітити , магнетизувати , намагнічувати , намагнічуватися , намагнітити , намагнітитися , розмагнічувати , розмагнічуватися , розмагнітити , розмагнітитися магнітний, магнетичний, магнетитовий, магнетизерський, намагнічений, намагнічувальний, розмагнічений, розмагнічувальний магнетично магніто-