копитці ()
rzeczownik, liczba mnoga (1.1) W źródle określane jako „народна назва”., kopytnik pospolity
(1.1) копитня́к європе́йський, копито кінське, підлистень, врагута, волосняк, карачник, копита кінські, копитник, копитень, копитки, кописник, копитан, копитель, копитень звичайний, копитень кінський, копитець, копитин, копитиця, копитниця, копиток, копитняк, коптик, ладанка, підгорішник, підкопитник, підолишник, підлесник, підлужник, подолежник лісний, покітник, скопитця, стародуб
(1.1) росли́на