І́ґорь Ю́рійович Керчá (20. фебруара 1943, с. Ґоронда, ныні Мукачовського района Закарпатської области) є русинськый писатель, товмач, общественный діяч тай інженер. Спувавтор „Писемници русинського языка“ — єдної из майпершых за період „Третього русинського ренесанса“ провб кодифікації русинської бесіды.
Животопис У 1965. рокови матуровав фізико-математичный факултет Ужгородського державного університета,Ужгород. "Руська премія" за 2011 рік вручена Ігорю Керчі (ФОТО) а у 1973 — Кийовськый інженерно-ставбарськый інштитут.
Уд 1967 по 1995 робив в Унґварови на механічнуй фабриці а пак у АТ „Геліос“ уд 1995 по 1998.
Творьба Лавреат „Руської премії“ Інтернаціоналного фонда „Ruska cena“ (Прага, 2011). У 2008. рокови йсю премію дустала сестра му Тамара Керча.
Теперь Іґорь Керча є єдным из майактивных дописователюв Русинської Вікіпедії, де на септембер 2024 ворохом має булш ги 27 000 редаґовань.
Ориґіналні роботы Печатав свої стихы по русинськы у пудкарпатськуй періодицї. Автор текстув про діточый „Бетярськый букварь“ (С. Слободан, Т. Керча; Унґвар, 2004). І. Керча, Василь Сочка-Боржавин. „Русинськый язык“ (Унґвар, 1992), , „Утцюзнина, читанка про недільні школы“ (Будапешт, 2001; Унґвар, 2002), „Матяш, король Русинув“ (Унґвар, 2001), Двохтомный „Словник русько-русинськый“ (Унґвар, 2012). Двохтомный „Словник русинсько-руськый“ (Унґвар, 2007).
Товмаченя Потовмачив на русинську зборникы вершув и прозы: из мадярської: „Убрані поезії“ Ш. Петефі (Унґвар, 1998), „Наші добрі Русины“ Д. Крудія (Унґвар, 2002); из чеської: „Смутні очі Анцї Караджічової“ І. Ольбрахта (Унґвар, 2001), „Земля, Европов зохабена“ Я. Затлоукала (Унґвар, 2002);
Референції
Удказы Керча Ігор Юрійович / Г. В. Воронич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012.
Катеґорія:Русиньскы лінґвісты