Прилуки

Прилу́ки () — місто в Україні, адміністративний, економічний й культурний центр Прилуцького району та Прилуцької міської громади Чернігівської області.

Географія Місто розташоване на півдні Чернігівської області, за 135 км від Києва, на березі річки Удай. Територія Прилук — 40 км². Місто має зручне автомобільне та залізничне сполучення з іншими регіонами України. В місті знаходиться залізничний вузол станції .

Населення Населення Прилук зменшується внаслідок механічного й природного руху.

1999 року в суспільному виробництві було зайнято 34,9 тис. осіб, що становить 49,4 % від усього населення. Розподілені трудові ресурси так: у промисловості зайнято 10,1 тис. осіб; у будівництві 1,3 тис. осіб; у галузях невиробничої сфери 14,5 тис. осіб.

Чисельність Динаміка зміни населення Прилук за роками:Наведено за даними державної служби статистики України.

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 1926 року: НаціональністьКіл-тьЧасткаукраїнці1811763.30%євреї900131.45%росіяни10893.80%поляки830.29%білоруси570.20%німці410.14%роми320.11%інші / не вказали2010.71%Усього28621100% Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці92,26 %росіяни6,46 %білоруси0,35 %євреї0,29 %роми0,11 %інші/не вказали0,53 % Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 1926 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська1779262.16%єврейська729725.50%російська321611.24%польська560.20%німецька240.08%білоруська130.05%циганська80.03%інші не визначилися2150.74%Усього237100%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська59 52492,91 %Російська4 3376,77 %Білоруська760,12 %Ромська490,08 %Вірменська140,02 %Румунська130,02 %Інші/Не вказали560,08 %Разом64 069100 %

Історія

Руська доба На території міста є чимало архітектурних та історичних пам'яток, що становлять своєрідний літопис Прилук. Попередні покоління залишили нам цінну культурну спадщину, ці надбання — гордість нащадків, які творять нове, світле, прекрасне місто.

На територію правого берега річки Удай люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася східнослов'янська або праукраїнська народність на обширах Придніпров'я, Побужжя й Придністров'я. Археологи назвали їх черняхівцями та визначили умовний вік існування: 2-5 століття нової ери. Залишки поселення черняхівської культури в Прилуках, неподалік від міських валів, дослідили чернігівські археологи у 1990 році.

Як повідомляє літописець, у 988 році великий князь київський Володимир починає будівництво й заселення укріплених міст по берегах річок Десни, Остра, Трубежа, Стугни і Сули. І хоча в літописі не згадується Прилуки й річка, але за припущенням археологів, можливо, що саме тоді воно й було засноване під іменням Прилук-город. Про це свідчать археологічні знахідки на території давнього прилуцького Валу, на Опанасівському узвозі та на старовинному Квашинському посаді.

Першу письмову згадку про Прилук-город залишив нащадкам київський князь Володимир Мономах. У своєму знаменитому «Повчанні» дітям, князь-воїн розповів про те, як 1085 року вирушив із дружиною зі стін княжого столичного Переяслава назустріч половецькій орді. Зустрівшись зненацька з ординцями у полі, князь уникнув сутички й увійшов у Прилук-город під захист стін фортеці. Зібравшись із силами, він виступив із дружиною і прилучанами проти нападників і винищив їх у кривавій битві під Білими Вежами. Про це свідчить величний пам'ятник на Валу — чотириметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха.

1092 року половці напали на Київщину під час великої літньої посухи і взяли міста Пісочен, Переволоку і Прилуки, спустошили багато сілЛітопис руський… С. 131..

Згадується місто і 1138 року в числі зруйнованих міст Переяславщини у смутні часи міжусобних воєн між чернігівськими князями й синами Мономаха. Татаро-монгольська навала 1239 року знищила місто, після чого воно відбудувалося лише у 15 столітті українськими князями Глинськими і згадується в історичних літописах 1459 року. Та проіснувало місто всього лише сорок літ і знову страшна руїна 1482 року від кримської орди хана Менглі-Гирея.

Річ Посполита

Після Люблінської унії 1569 року, яка об'єднала Королівство Польщі і Велике князівство Литвовське, Руське і Жематійське, Прилуки увійшли до Речі Посполитої і перебували в її складі до серпня 1648 року.

1582 року король Сигізмунд III особливим привілеєм надав прилуцьку маєтність князям Вишневецьким. Водночас місто отримало магдебурзьке право, яке було дароване Прилукам, як зазначалося у привілеї, в такій самій мірі, як і Кракову та Львову. Герб міста, затверджений королем тоді ж, являв собою частину великого родового герба князів Вишневецьких — видозмінений шляхетський герб «Пом'ян» із зображенням пробитої шаблею бичачої голови на блакитному тлі.

1592 року, князі Вишневецькі почали «ставити слободу». Місто-красень виросло дуже швидко і через 10-12 років було досить значним і великим. У 1602 році місто зненацька захопило військо московського царя Годунова (знана дата 1604 для цієї події помилкова, про цей погром уперше повідомила інструкція на сеймик шредзький дана в Кракові 4.ХІ.1602; вона свідчить, що тоді комісари мали визначати кордон з боку Києва, але річпосполитські представники вчасно не прибули і росіяни вирішили діяти силою — крім знесення Прилуки, вони ще й купців з Речі Посполитої у Москві пограбували). Як повідомляють тогочасні літописи: «…людей многих мужской і женскої плоті, на остаток і діток на смерть побили й помордовали…»

Козацька держава У середині XVII століття в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з валами й ровами, стінами й вежами, церквами й палацами, громадськими будівлями, будинками козацької старшини, купців і ремісників. Тут у 1648 році прилуцьке козацтво було об'єднане у Прилуцький козацький полк, який уписав немало славних сторінок в історію Визвольної війни українського народу.

З 1692 по 1708 рік Прилуцький полк очолював полковник Дмитро Горленко. Він значно розбудував місто й посад, укріпив фортецю, заселив навколишні степи хуторами, сприяв розвитку ремесел і торгівлі, опікувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Різдва в 1697 році, Петропавлівську та Миколаївську церкви з мурами в Густині, заснував у Прилуках два щорічні ярмарки: Іванівський літній та Дмитрівський — осінній. Горленко за свої кошти побудував церкву, названу на честь гетьмана Мазепи Іванівською.

Прилуки, як і кожне місто тієї пори, мало свої символи: герб і прапор. Герб, наданий місту князями Вишневецькими наприкінці 16 століття, являв собою геральдичний щит блакитного кольору, на якому зображена золота голова бика, проткнута кривою козацькою шаблею.

Від козацької доби збереглися до наших часів і безцінні архітектурні пам'ятки міста, які пов'язані з розквітом українського бароко й правлінням Прилуцьким полком полковників Гната та Григорія Галаганів.

У складі Російської імперії

За даними на 1859 рік, у місті мешкала 10261 особа (5165 чоловічої статі та 5096 — жіночої), налічувалось 1551 дворове господарства, існували 6 православних церков, 2 єврейських молитовних будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та завод, відбувалось 4 ярмарків на рік. 1886 року телеграфна станція (відкрита в серпні 1880 року) та поштова контора для пересилки листів і грошових повідомлень були об'єднані в одну установу. Тоді стійловий пункт земських поштових коней у Прилуках налічував 15 особинhttp://novgadm.cg.gov.ua/index.php?id=24791&tp=1.

У першій половині 19 століття стали широко відомі імена двох уродженців Прилук педагогів і письменників Антонського-Прокоповича та Білецького-Носенка. Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762—1848) видатний український педагог, випускник знаменитої Київської Академії, ректор Московського університету, автор 26 томів наукових праць. Павло Павлович Білецький-Носенко (1774—1856) — людина феноменальних знань з усіх галузей науки, талановитий педагог, письменник, філолог, етнограф, фольклорист, художник, автор одного з найперших українських словників, повістей, романів, поем, байок, наукових досліджень і розвідок. З Прилуками пов'язані імена двох перших почесних громадян міста Галагана й Скоропадського. Григорій Павлович Галаган (1819—1888) видатний діяч української культури, меценат, громадський і державний діяч, засновник одного з найвідоміших навчальних закладів України — Колегії Павла Галагана. Іван Михайлович Скоропадський (1804—1887) український меценат засновник всесвітньо-відомого Тростянецького дендрологічного парку. З Прилуками і Прилуччиною тісно пов'язане життя й творчість видатних українців Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая. Край завжди славився народними майстрами, співцями, музиками, не перевелися вони й нині. Деякий час у Прилуках проживала відома українська актриса Ганна Затиркевич-Карпинська, подекуди вона виступала під псевдонімом Прилуцька.

У складі УНР

Місто було важливим центром влади Української Народної Республіки, яка мала постійну загрозу з боку комуністичної Росії. Починаючи з 1918 року, влада у місті кілька разів переходить із рук в руки. Відповідно до закону про новий адміністративний поділ України, який ухвалила Мала Рада 6 березня 1918 року, Прилуки ставали центром землі під назвою Переяславщина. Остаточна комуністична окупація встановлена у 1920 році.

Голодомор 1932—1933

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.

Секретар Прилуцького РПК (Чернігівська область) Робенко повідомляє 19 березня 1933 p.: «… важкий продовольчий стан в районі, особливо в колгоспах, охоплює чим далі більшу кількість колгоспників… Ми провели вибіркове обслідування стану колгоспників по 20-ти сільрадам, причому виявлено сімей, що потребують негайної допомоги — 797. В цих сім'ях налічується дорослих 1050 чоловік і дітей 1800 чоловік…Стан харчування в місті теж надзвичайно поганий… на підприємствах кустарно-промислової кооперації робітники зовсім не одержують хліба і серед цих робітників… є 41 опухлий і більше 50-ти чоловік хворих на ґрунті голоду, що на роботу зовсім не виходять…».

До міста стікалися десятки тисяч селян, яких тероризували голодом. Проте самі Прилуки як місто суто українське також було в харчовій облозі, тож навіть заводські їдальні не могли зменшити ці масові убивства.

Друга світова війна 20 травня 1942 року в рамках «очистки Чернігівської області від євреїв» зондеркоманда СД «Плат» в Прилуках знищила 1290 євреїв.

Прилуки були одним із центрів комплектування Азербайджанського легіону (азерб. Azərbaycan Legionu, нім. Der Aserbaidschanische Legion) — з'єднання, що складалося з колишніх полонених червоноармійців-азербайджанцівРамиз Абуталыбов «Свои среди чужих, чужие среди своих» История.№ 1 (25), 2007. Азербайджанський легіон входив до складу Вермахту.

Російсько-українська війна

28 лютого 2022 року ліквідовано танкову роту російських окупантівПід Прилуками знищена танкова рота РФ // РБК-Україна. — 2022. — 27 лютого.. 7 березня під Прилуками ЗСУ розбили російську колону бензовозів.

13 червня 2022 року росіяни обстріляли ракетами місто. Удар прийшовся по об'єкту, що розташований поблизу міста, де здетонували боєприпаси. Пожежу вдалось того ж дня локалізувати.

7 квітня 2026 року російські дрони атакували місто, влучивши в будівлю міської ради.

19 травня 2026 року росіяни завдали удару балістичною ракетою по центру міста. Внаслідок удару загинули щонайменше двоє людей та 29 поранено, п'ятеро перебувалои у важкому стані.

Політика

Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті діяли 32 виборчі дільниці. Зареєстровано 46311 виборців, явка 55,82 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 48,94 %, за «Батьківщину» — 10,03 %, за «ОПЗЖ» — 8,14 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Дмитро Пахомов (Слуга народу) — 21,70 %, за Сергія Коровченка (самовисування) — 16,06 %, за Бориса Приходька (самовисування) — 13,60 %.

Економіка