Тара́с Дми́трович Давидю́к (позивний «Старий»; 28 серпня 1986, м. Рівне — 3 листопада 2023, біля с. Роботине, Запорізька область, Україна) — український пластун, журналіст, громадський діяч, педагог, військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис Тарас Давидюк народився 28 серпня 1986 року в Рівному. Закінчив Острозьку академію за спеціальністю «політолог».
Працював учителем історії та журналістом. Засновник та головний редактор місцевого незалежного новинного вебсайту «Горинь.інфо».
Громадська діяльність Від 2002 року — у громадському русі. Член організації «Молодий Рух». Протягом 2005—2012 років був головою обласної організації і членом центрального проводу Молодіжного націоналістичного конгресу; головою рівненської обласної організації «Активна молодь». Брав участь в організації акцій солідарності із сумськими політв'язанями режиму януковича, смолоскипних ходів на честь героїв України, гри «Криївка».
2005 року приєднався до місцевого осередку Пласту в станиці Острог. З 2012 року пластував у станиці Рівне, був референтом УСП, УПЮ, комунікацій та ЗМІ, заступником голови СПС, членом та головою СПР. Пройшов вишкіл юнацьких впорядників; упорядник гуртка «Чорні ступні» та «Вовки», зв'язковий 33-го юнацького пластового куреня імені Уласа Самчука, виховник та інструктор багатьох пластових таборів. Виховну працю поєднував з обов'язками осередкового старшого пластунства в місті.
Учасник Революції гідності. Був добровольцем у 14-й та 15-й сотнях Самооборони Майдану.
У 2015 році Всеукраїнське обʼєднання "Свобода" висунуло Давидюка своїм кандидатом у Рівненську міську раду 7-го скликання по мажоритарному окрузі (не обраний).
Організатор акцій «FreeRiff» та «FreeKuzmenko», патріотичних заходів, координатор Рівненщини на Марші захисників України 24 серпня у Києві. Голова рівненського відділення Спілки ветеранів війни з росією, заступник голови Координаційної ради з питань ветеранів Рівненщини.
Російсько-українська війна 2014 року брав участь у добровольчому батальйоні «Гарпун», був добровольцем у 15-й МНК-частині.
У 2016—2019 роках служив у 130 окремому розвідувальному батальйоні. 2020-2021 був розвідником-кулеметником у 14 бригаді імені Князя Романа Великого. 2019 року демобілізувався.
З початком повномасштабного російського вторгнення знову на фронті. У вересні заручився з своєю коханою Тетяною. І відбув назад на службу. Служив у 14-му окремому полку ЗСУ.
Загинув 3 листопада 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області під час підтримки контрнаступу.
Вшанування пам'яті
У 2024 році була презентована книга «Розвідник», присвячена Тарасу Давидюку. Її автором є культуролог і дослідник історії Волині Микола Федоришин.
У 2025 році в Рівному громадська організація «Рівне-Такмед» ініціювала створення муралу на його честь на фасаді будинку по вул. Соборній, 15. Проєкт реалізовувався за фінансової підтримки Українського культурного фонду (645 550 грн із загального бюджету 833 150 грн).
Демонтаж попереднього панно художника Олександра Бобришева 28 вересня 2025 року без проведення громадських слухань викликав суспільний резонанс. Частина мешканців міста розцінила це як втрату мистецької спадщини. У соціальних мережах і місцевих ЗМІ розгорнулася дискусія: прихильники наголошували на важливості персонального вшанування героя, тоді як критики вказували на відсутність громадського обговорення, непрозорість погодження, можливі порушення будівельних норм, а також на ігнорування громадської думки.
Окремі матері загиблих військовослужбовців публічно висловлювали незгоду з ідеєю індивідуального муралу, вважаючи, що персональне виділення одного героя серед сотень інших може створювати відчуття нерівності.
На тлі суспільного обговорення 7 жовтня 2025 року у Рівному була створена комісія з огляду об’єктів монументального мистецтва, а 16 жовтня 2025 року виконавчий комітет міської ради ухвалив рішення про мораторій на створення нових муралів до розробки нового порядку погодження, розміщення та демонтажу подібних об’єктів. Новий порядок передбачає обов’язкову участь громадськості та експертів.
Пам’ять про Тараса Давидюка увічнена також похованням на закритому цвинтарі Грабник (виняток зроблено для військовослужбовця), меморіальними дошками на фасаді Рівненського ліцею № 28, де він навчався, і на будинку по вул. Пластовій, 18, де проживав.
Топоніми У місті Рівне вулицю Набережна перейменовано на вулицю Тараса Давидюка.
Мурал У Києві з’явився мурал на честь журналіста й військового Тараса Давидюка.
Примітки
Джерела