Рада експертів з нового коронавірусу () — японський консультативний орган, створений у штабі з контролю за новим коронавірусним захворюванням при уряді Японії.

Передумови Рада була створена 14 лютого 2020 року для консультування кабінету міністрів Японії з медичної точки зору після першої підтвердженої смерті від COVID-19 в Японії. Директор Національного інституту інфекційних захворювань Такадзі Вакіта головував на раді експертів, а Шигеру Омі, який відіграв важливу роль у заходах проти SARS як директор регіонального бюро ВООЗ для Західної частини Тихого океану, а пізніше розробляв заходи проти епідемії грипу H1N1 у 2009 році в Японії був заступником голови ради. До складу ради входили професор Хітосі Осітані, який є керівником групи кластерних заходів, і розробляв заходи під час спалаху SARS як радник з інфекційних захворювань у регіональному бюро ВООЗ для Західної частини Тихого океану, та низка інших експертів.

Розпуск ради На прес-конференції 24 червня 2020 року міністр економічної та фіскальної політики Ясухіро Нісімура оголосив, що раду експертів буде скасовано, та що новий підкомітет експертів з інфекційних хвороб буде створено при Консультативній раді з протидії новому грипу та іншим захворюванням як заміна експертної ради. Причиною скасування ради, за словами міністра, стало те, що «вона не ґрунтувався на законі і її позиція була нестабільною». Оголошення видалося несподіваним, і присутній заступник голови Сігеру Омі не зміг приховати свого збентеження. 3 липня на основі Закону про спеціальні заходи щодо коронавірусу було створено Підкомітет з контролю за інфекційними захворюваннями, спричиненими новим коронавірусом. Членами підкомітету були інфекціоністи, а також представники місцевих органів влади, керівники профспілок, економісти, фахівці з комунікації ризиків та інші експерти. Сігеру Омі став виконуючим обов'язки голови підкомітету.

Стратегія Японії щодо COVID-19 Метою Ради експертів є стримування пандемії при збереженні соціально-економічної діяльності. Якщо країни по всьому світу постійно блокуватимуть міста та посилюватимуть блокаду щоразу, коли виникає спалах, глобальна економіка та суспільство зазнають краху. Вони вважають, що блокада міст — це захід 19-го століття, і що є захід типу 21-го століття, щоб стримати поширення інфекції, контролюючи поведінку людей.

Розробка вакцини потребує часу, і на початок роботи ради ще не було відомо, чи можливо її створити. Колективний імунітет не може бути досягнутий, якщо не буде помре велика кількість хворих, і близько 70 % населення не буде інфіковано.

Рада обрала три стовпи базової стратегії. 1. Раннє «руйнування кластерів» шляхом дослідження великої кількості випадків. 2. «Запобігання загостренню» шляхом зміцнення медичної системи. 3. «Зміна поведінки людей» для запобігання поширенню інфекції.

Три C Зустріч експертів проаналізувала спалах в Ухані, який перейшов у першу хвилю COVID-19 у Японії, і виявила умови, за яких виникають кластери, «Три C (3つの密, Mittsu no Mitsu)». Вони прийшли до висновку, що більшість первинних випадків, які спричиняли великі кластери, були або безсимптомними, або мали дуже легкі симптоми, і вважали, що неможливо зупинити появу кластерів, просто протестувавши багатьох людей. Першою стратегією, яку вони виробили, було уникати місць «Трьох С» (закриті простори, переповнені простори та місця близького контакту)". Основними шляхами зараження вважалися «контактна інфекція», яка передається при дотику до речовини, до якої прикріплений вірус, і «краплинна інфекція», яка передається через вдихання крапель при чханні або кашлі. Однак було зазначено, що можливість «мікрокрапельної інфекції» вказується як новий шлях зараження. Маленька частинка, мікророзпилювач, діаметром менше 10 мікрометрів, що містить вірус плаває в повітрі протягом 20 хвилин, і інфекція поширюється через людей, які знаходяться поблизу, всмоктуючи її.

Кластерне спостереження Однією з особливостей заходів щодо нового коронавірусу в Японії є стратегія кластерного нагляду. Японія запобігла спалахам за допомогою епідеміологічних досліджень, зосереджених на кластерному нагляді.

На початку лютого члени групи кластерних заходів Осітані та Хіросі Нісіура, проаналізувавши дані першої хвилі з Китаю, виявили, що 80 % хворих не заразили інших коронавірусом, але деякі хворі заразили багатьох людей. Експертна нарада звернула увагу на це, вони вирішили запобігати спалахам, відстежуючи інфікованих людей і тестуючи тих, хто був з ними в тісному контакті. 80 % цих інфікованих нікого не заражають новим коронавірусом, тому не потрібно знаходити всіх інфікованих. Якщо буде можливість знайти кластер, то буде можливо певною мірою контролювати цю хворобу. Основними шляхами зараження вважалися «контактна інфекція», яка передається при дотику до речовини, до якої прикріплений вірус, і «краплинна інфекція», яка передається через вдихання крапель при чханні або кашлі. Однак було зазначено, що можливість «мікрокрапельної інфекції» вказується як новий шлях зараження. Маленька частинка діаметром менше 10 мікрометрів, що містить вірус, мікророзпилювач плаває в повітрі протягом 20 хвилин, і інфекція поширюється через людей, які знаходяться поблизу, всмоктуючи її. Якщо кількість позитивних невелика, можна ослабити поширення інфекції шляхом відстеження кластера, і можна продовжувати заходи проти інфекційних захворювань, зберігаючи постійну господарську діяльність.

Коли рівень зараження дуже низький, інфекція не поширюватиметься через тестування лише на людей із високим ризиком. ПЛР-тести дають хибнопозитивні результати, тому багато тестів із низьким рівнем зараження можуть навіть призвести до того, що хибнопозитивні результати переважатимуть над справжніми. Рада прийняла цю стратегію з урахуванням цього факту.

За всім цим стояв той факт, що медичні ресурси Японії були вразливими. На відміну від інших азійських країн, Японія не була добре підготовлена ​​до тестування на інфекційні захворювання, оскільки в країні не реєструвалися випадки SARS. Новий коронавірус був дуже заразною хворобою, тому тих, у кого був позитивний тест, вимагали госпіталізувати навіть у легких випадках, а ліжок для хворих було мало.

Великою проблемою вважалось також те, що кількість ПЛР-тестів не зросла при стрімкому збільшенні інфікованих, і кількість ПЛР-тестів поступово збільшувалася із середини березня.

Стратегія добре працювала до середини березня, і за допомогою неї вдалося запобігти першій хвилі хвороби з Китаю, але другу хвилю через репатріантів з Європи та США не вдалося зупинити, і спалах стався в квітні. Це було виявлено в травні в результаті дослідження геномної молекулярної епідеміології нового коронавірусу (SARS-CoV-2).

Зміна поведінки населення Спалах хвороби стався в квітні 2020 року, і уряд оголосив «надзвичайний стан» і попросив населення дотримуватися карантину. Рада експертів попросила населення «зменшити контакти між людьми на 80 % більше, ніж зазвичай», щоб знизити темпи зростання кількості інфікованих і знову дозволити кластерне спостереження. Вони сумнівалися, що мета у 80 % досягнута, але було досить широке добровільне національне дотримання. Здавалося, м'який «локдаун» Японії мав справжній ефект карантину. Коли в травні уряд скасував надзвичайний стан, для населення було запропоновано «новий спосіб життя».

Загальний огляд

15-те засідання (29 травня 2020 року) Скасувавши надзвичайний стан, рада тоді оцінила свої зусилля. Японія досягла певних результатів у стримуванні зростання кількості інфікованих і зменшенні кількості смертей і серйозних травм порівняно із західними країнами. Були названі чотири фактори: 1. загальна система медичного страхування, 2. високий медичний рівень, 3. громадські центри охорони здоров'я в кожному регіоні, 4. висока обізнаність населення щодо гігієни. Крім того, було оцінено ефективність «раннього виявлення поширення двох хвиль інфекції з Китаю та Європи» та «кластерних контрзаходів». Загалом першою хвилею в Японії ЗМІ та інші називають поширення інфекції у квітні. Проте хвилю з Китаю Експертна нарада назвала «першою хвилею», а хвилю з Європи та США «другою хвилею». Зупинивши дві хвилі, точне виявлення епідемії допомогло запобігти швидкому поширенню інфекції. Зростання сукупної кількості інфікованих з 18 по 25 лютого це підтверджує. У той час кількість випадків в Німеччині, Франції, Великій Британії та низці інших країн значно не зросла, але, можливо, вона просувалась непомітно. Поширення інфекції фактично відбулося в західних країнах, але, можливо, воно зростало приховано. Цілком імовірно, що це могло призвести до наступного спалаху.

Кластерне спостереження зіграло важливу роль у фіксуванні поширення інфекції в Японії. Кластерне спостереження за допомогою активних епідеміологічних досліджень, таких як опитування інфікованих людей, також поширене за кордоном, але існує велика різниця в методі між Японією та іншими країнами. Японія провела два типи обстежень: «проспективне відстеження контактів», яке визначає тісні контакти з інфікованими людьми, починаючи з нових випадків, і «ретроспективне відстеження контактів», яке визначає, де були інфіковані нові хворі, і тісні контакти разом з ними на їх загальне джерело інфекції. Однак більшість країн не провели це «ретроактивне відстеження контактів», хоча деякі випадки були підтверджені на Тайвані. Експертна нарада припустила, що на задньому плані може бути різниця в їхніх кінцевих цілях. Інші країни прагнуть стримати цей вірус, але Японія не націлена на це в першу чергу і часто заявляє, що це неможливо. «Проспективне відстеження контактів» — це базова стратегія для кластерного нагляду, яка використовується для стримування вірусу, та має історію використання під час епідемій SARS та Еболи. Однак із самого початку в Японії зазначалося, що стримати цей новий коронавірус майже неможливо. Якщо проводити лише «проспективне відстеження контактів», спрямоване на стримування, неминуче не помітити приховане поширення інфекції. На щастя, центри громадської охорони здоров'я в Японії з самого початку проводили розслідування джерела інфекції разом із відстеженням тісних контактів з інфікованими людьми. Рада експертів заявила, що вони продовжуватимуть ретельно досліджувати, чому вони змогли спочатку дослідити джерело інфекції в Японії, а потім припустила, що це може бути пов'язано з постійними зусиллями знайти джерело туберкульозу.

Коли журналісти зазначили, що ПЛР-тестів для тісних контактів було недостатньо, рада експертів сказала: «Існує непорозуміння щодо ПЛР-тестів. Навіть якщо вони проводяться, не всі випадки можна виявити. Чутливість набору тестів до безсимптомних осіб не дуже висока. Ніхто не знає, коли вони заразяться, тому нам доведеться тестувати кожного щодня, щоб підтвердити. Це правильний вибір? Нам потрібно це розглянути». У відповідь на думку про те, що низька кількість ПЛР-тестів призвела до затримки заходів, рада експертів сказала: «Навіть якщо тісний контакт певною мірою упущений, більшість із них нікого не заражає вірусом. Навіть якщо є деякі пропуски, багато ланцюжків зникнуть природним чином. З'ясувавши розташування багатьох кластерів, ми змогли визначити зони, де ймовірне зараження, наприклад „3C“, і надіслали повідомлення, щоб уникнути такого середовища». Однак рада експертів також визнала, що кількість тестів була недостатньою в той час, коли кількість випадків зросла в квітні, і закликала країну та кожну префектуру розвивати систему тестування.

Рада експертів дала попередню оцінку ефекту оголошення урядом надзвичайного стану 7 квітня, але вказала, що пік фактичної кількості інфікувань був приблизно 1 квітня, до оголошення, і вже мав тенденцію до зниження через комендантську годину, оголошену губернатором Токіо.