Уляна (рус. Оуляна) — імовірно, молодша донька смоленського князя Святослава Івановича. Сестра Анни, дружини великого князя литовського Вітовта Кейстутовича, та Агрипини, пошлюбленої з Іваном Ольгимонтовичем Гольшанським, його близьким соратником.
Згідно з хронікою Origo regis Jagyelo et Wytholdi ducum Lithuaniae, у перший раз дівчина вийшла заміж за литовського боярина Бутрима, племінника чи радше двоюрідного брата Вітовтової матері Бірути (Buttrim nepotem germanum matris). Втім, у серпні–вересні 1382 року його та було схоплено та колесовано на загад Ягайла, що вирішив отак помститись за умертвіння Кейстутовими підручними незадовго перед цим.
Вдруге — десь після 1384, як вважає історикиня Інга Баранаускене — Уляна побралася з Василем Наримонтовичем, пінським властелем, убитим 1390 р. за наказом Вітовта при облозі Вільні.
Утретє жінка стала супругою нобіля Альберта-Монивида Койлікіновича: подружжя значиться у зверненні до папи Мартина V із просьбою звільнити їх од посту через похилий вік (внесене 11 січня 1419 «ex parle Alberti Moniwidi palatini et capitanei Wilnensis ac Julianae eiusdem coniugis»). Щоправда, в господарськім наданні від 13 січня 1407 року дружиною Монивида названа Ядвіга, мати кількох його дітей, зокрема сина Івана, — єдиного, що досяг повноліття. На думку Баранаускене, йдеться про католицьке ймення Святославни, вжите в латинськомовному привілеї як більш офіційне, проте Олегу Ліцкевичу таке пояснення видалося непереконливим, позаяк у листі к понтифіку вона називає себе не ним. Аргументи на користь ідентифікації Ядвіги з польською шляхтянкою Ядвігою Гловачовою з Лежениць герба Леліва теж доволі хиткі.
Вона згадується посполу з сестрою Агрипиною в мемуарах мандрівника Жільбера де Лануа, коли той навістив їх у Вільні 1413 року. Улянин чоловік тоді щойно обійняв уря́д віленського воєводи.
Джерела
Semkowicz W. Przywileje Witołda dla Moniwida, starosty wileńskiego i testament jego syna Jana Moniwidowieza // Ateneum Wileńskie. № 2, 1923. — S. 253