Майкл Ґрейтрекс Коуні (, 28 вересня 1932 — 4 листопада 2005) — канадський письменник-фантаст англійського походження, найбільш відомий своїм романом «Привіт літо, й прощавай».

Життєпис Коуні народився в Бірмінгемі, Англія, 28 вересня 1932 року. У дорослому віці він працював бухгалтером, менеджером готелю, письменником і лісником. Він був менеджером готелю Jabberwock в Антигуа у Вест-Індії з 1969 по 1972 рік і проживав там, коли його перше професійне оповідання («Шосте почуття») було опубліковано в першому номері недовговічного науково-фантастичного журналу Vision of Tomorrow. (Бачення майбутнього) в 1969 році. У 1972 році він переїхав до Сіднея, Британська Колумбія, провівши останню половину свого життя в Канаді. З 1973 по 1989 рік він працював лісником у лісовій службі Британської Колумбії, коли вийшов на пенсію. Він помер у віці 73 років від мезотеліоми плеври, раку слизової оболонки легень, 4 листопада 2005 року у відділенні паліативної допомоги лікарні півострова Сааніч.

Творчість Загальним елементом у творах Коуні є те, що звичайні люди страждають від сил, які виходять за межі їхніх сил, і здебільшого ними не дуже займаються. Більшість наукової фантастики надає головним героям вищої сили або змушує їх набути її протягом історії. Коуні сатиризував це в «Герой горбистих пагорбі».

Історії також стосуються культурних проблем того часу. Його перший роман «Дзеркальне зображення» (1972) посилив акцент американського жанру часів холодної війни на самозванцях і таємних загарбниках; у цьому випадку «аморфи», яких неможливо відрізнити від земних, самі впевнені, що вони людиClute and Nicholls 1995, p. 257..

Після першої групи антиутопічних історій Коуні почав змінювати свої теми. Дія його пізніших робіт «Небесний паротяг» і «Боги великого шляху» майже могла б відбуватися на трансфігурованому острові Ванкувер.

Ще одна тема Коуні стосується малих ізольованих спільнот, як-от у книгах «Герой горбистих пагорбів», «Діти зими» та «Гном Фанг». У «Сигізії» жителі маленького містечка, відносно нещодавнього поселення на чужій планеті, намагаються вижити через приховані небезпеки екосистеми планети; в «Бронтомек!» ті самі герої кілька років потому стикаються з цілком людською загрозою.

Інша перспектива бачиться в його «Привіт літо, й прощавай», пригодницькій таємниці серед людей, які не зовсім люди, на планеті, схожій на Землю, але зі значними відмінностями. Загальновизнано, що це його найкращий роман. «Я пам'ятаю Паллахаксі», раніше опубліковане вперше російською продовження «Привіт літо, й прощавай», було видане мовою оригіналу посмертно в 2007 році.

«Бронтомех!» отримав нагороду Британської асоціації наукової фантастики за найкращий роман 1976 року. У 1995 році він був номінований на премію «Неб'юла» за роман «Чай і хом'яки».

«Небесний паротяг» і «Боги Великого» — це дві частини однієї історії, «Кіт Каріна», «Гном Фанг» і «Король острова зі скіпетроме» — це незалежні історії в одному всесвіті. «Бронтомех!» дія відбувається в тому ж світі, що й «Сигізія» (і має багато тих самих персонажів), а також дещо асоціюється з «Дзеркальний образ» і «Харизма».

Художня література

Романи

«Дзеркальний образ» (), 1972) «Сизигія», або Дріжжання (), 1973) «Друзі грають у скриню» (, 1973) «Герой горбистих доріг» (), 1973) «Діти зими» (), 1974) «Монітор, знайдений на орбіті» (), 1974) (збірка оповідань) «Щелепи, що кусають, кігті, що ловлять» (, 1974; британська назва «Дівчина з симфонією в пальцях» () «Привіт, літо й прощавай» (, британська назва, також відомий як «Рекс» () у США та «Приплив Паралагаксі» ()у Канаді; 1975) «Харизма» (), 1975) «Бронтомех!» (), 1976) «Останні хащі» ((, 1979) «Котел Нептуна» (, 1981) «Кішка Карина» (, 1982) «Небесний паротяг» (, 1983) «Боги Великого шляху» (, 1984) «Ікло, гном» (, 1988) «Король острова зі скіпетром» (, 1989) «Кішка на ім'я Сабріна» (), 1992) «Немає місця для селіона» (), 1992 «Я пам'ятаю Паллагаксі» (), 2007; продовження роману «Привіт, літо, й прощавай» — англійською й опубліковано посмертно) «Квітка Горонви» ((), 2014; опубліковано посмертно)

Нехудожня література

«Лісовий рейнджер, привіт!», Porthole Press, Sidney BC, 1983. «Лісова пригода: путівник до Музею лісу Британської Колумбії». Автори Грей Кемпбелл і Майкл Коні. Porthole Press, Sidney BC, 1985. Премія Британської асоціації наукової фантастики 1977 року за «Бронтомек»! Номінація Best Novelette Nebula Award 1995 — «Чай і хом'яки» 5 номінацій на премію Prix Aurora

Примітки

Джерела Клют, Джон і Пітер Ніколлз . Енциклопедія наукової фантастики . Нью-Йорк: St. Martin's Griffin, 1993 (2-е видання 1995). . Бібліографія, у форматі PDF Michael G. Coney Некролог у Victoria Times Colonist . Некролог у Ґардіан Некролог Джона Клюта Інтерв'ю, дане наприкінці життя Триб'ют у Lonely Cry Справжня цінність Рут Вільєрс, оповідання Майкла Г. Коуні, відтворене з дозволу в Інтернеті Кордули

Посилання