Феміністська теологія — це рух, який існує в кількох релігіях, включаючи буддизм, індуїзм, сикхізм, неоязичництво, багаїзм, юдаїзм, іслам, християнство та , щоб переглянути традиції, практики, священні писання та теології цих релігій з точки зору фемінізму. Деякі з цілей феміністичної теології включають підвищення ролі жінок серед духовенства та релігійних авторитетів, переосмислення патріархальних (переважаючих чоловічих) образів і мови про Бога, визначення місця жінки щодо кар'єри та материнства, вивчення образів жінки в релігіях, священних текстах та матріархальної релігії.

Методологія

Розвиток феміністичної теології Хоча немає конкретної дати, щоб точно визначити початок цього руху, його походження можна простежити до статті 1960-х років «Становище людини: жіночий погляд», написаної Валері Сейвінґ (Ґолдштейн). У своїй роботі вона піддала сумніву богослов'я, написане чоловіками для чоловіків, з сучасної точки зору, щоб потім зруйнувати те, що було створено роками — патріархальні системи, які пригноблюють жінок. Після того, як робота Сайвінґ була опублікована, багато дослідників підхопили її ідеї та розвинули їх, що сприяло подальшому розвитку руху феміністичного богослов'я. Ґренц та Олсон розглядають три етапи розвитку феміністичного богослов'я: по-перше, феміністичні богослови критикують ставлення до жінок у минулому, по-друге, вони визначають альтернативні біблійні/релігійні тексти, які підтримують феміністичну ідеологію, і, по-третє, вони вимагають повернення, скасування та/або перегляду богослов'я, яке дотримується таких стандартів.Grenz and Olson, p. 227. Ґренц і Олсон також зазначають, що хоча всі феміністки погоджуються з тим, що в системі є недоліки, існують розбіжності щодо того, як далеко за межі Біблії та християнської традиції жінки готові зайти в пошуках підтримки для своїх ідеалів.Grenz and Olson, p. 229. Ця концепція також важлива, коли феміністична теологія стосується інших релігій або духовних зв'язків поза християнством.

Доісторична релігія та археологія

Примат монотеїстичної або майже монотеїстичної «Великої Богині» відстоюється деякими сучасними матріархістами як жіночою версією Бога Авраама, передує чи аналога Богу Авраама, пов'язаному з історичним зростанням монотеїзму в епоху Середземноморської осі.

Мати-Природа (іноді відома як Мати-Земля) — це загальне уявлення про природу, яке зосереджується на життєдайних і живильних рисах природи, втілюючи її у формі матері. Образи жінок, що уособлюють матір-землю та матір-природу, непідвладні часу. У доісторичні часи богиням поклонялися через те, що вони асоціювалися з родючістю, плодючістю та щедрістю землеробства. Жриці панували над різними аспектами релігій інків, ассирійців, вавилонців, слов'ян, римлян, греків, індійців та ірокезів за тисячоліття до зародження патріархальної релігії.

Стать і Бог

Інші, хто практикує феміністичну духовність, натомість можуть дотримуватися феміністичного переосмислення західних монотеїстичних традицій. У цих випадках уявлення про те, що Бог має чоловічий рід, відкидається, і Бог не згадується в чоловічих займенниках. Феміністська духовність також може заперечувати проти образів Бога, які вони сприймають як авторитарних, батьківських або дисциплінарних, натомість наголошуючи на «материнських» атрибутах, таких як виховання, прийняття та творчість.

Керол Патріс Кріст є авторкою широко передрукованого есе «Чому жінкам потрібна богиня» , яке наводить аргументи на користь концепції існування давньої релігії верховної богині. Це есе було представлено як основний виступ перед аудиторією з понад 500 осіб на конференції «Відновлення Великої Богині» в Університеті Каліфорнії в Санта-Крус навесні 1978 року, і вперше було опубліковано в «Єресі: Проблема Великої Богині» (1978), стор. 8–13. Керол П. Кріст також була співредактором класичних феміністичних релігійних антологій «Плетиво візій: Нові візерунки феміністичної духовності» (1989) і «Піднесення жіночого духу» (1979/1989); останнє включало її есе «Чому жінкам потрібна богиня».

Рух святих останніх днів є унікальним серед християнських деномінацій тим, що він стверджує існування божественної жіночності як частину своєї основної доктрини. Божественну Жіночу Святу Останніх Днів називають «Небесною Матір'ю». Хоча Святі останніх днів не моляться Небесній Матері, вона вважається дружиною Небесного Батька, а отже, рівною Йому на небесах, згідно з описом «Сім'я: Проголошення світу», де описано, що чоловік і дружина є рівними партнерами.

Рух «Нова думка»

Нове мислення як рух не мало єдиного походження, а радше було підштовхнуте низкою духовних мислителів і філософів і виникло через різноманітні релігійні деномінації та церкви, зокрема Церкву єдності, Релігійну науку та Церкву Божественної науки. Це був феміністичний рух, оскільки більшість його викладацтва і студентства були жінками; Помітними серед засновників руху були Емма Кертіс Гопкінс, відома як «вчителька вчителів» Міртл Філлмор, Малінда Крамер і Нона Брукс; його церкви і громадські центри з 1880-х років і до сьогодні переважно очолюють жінки.

У межах окремих релігій Багаїзм

Юдаїзм

Єврейський фемінізм — це рух, який прагне зрівняти релігійний, політичний і соціальний статус єврейських жінок із єврейськими чоловіками. Феміністські рухи з різними підходами та успіхами відкрилися в усіх основних деномінаціях юдаїзму.

У єврейській громаді існують різні підходи та версії феміністичної теології.

Деякі з цих теологій пропагують ідею про те, що важливо мати жіночу характеристику Бога в сидурі (єврейському молитовнику) і служінні. Вони кидають виклик вченням чоловічого рабина, які наголошують лише на тому, що Бог є людиною лише з чоловічими рисами.

У 1976 році Ріта Ґросс опублікувала статтю «Жіноча мова Бога в єврейському контексті» (Davka Magazine 17), яку єврейська учена і феміністка Джудіт Пласков вважає «імовірно першою статтею, яка теоретично розглядає питання жіночої мови Бога в єврейському контексті». У той час Ґросс сама була юдейкою.

Реконструкційна рабинеса Ребекка Альперт (реформований юдаїзм, зима 1991 р.) коментує:

У 1990 році рабинеса Маргарет Веніґ написала проповідь «Бог є жінкою, і вона старіє», яка станом на 2011 рік була опублікована десять разів (тричі німецькою мовою) і проповідувалась рабинами та рабинесами від Австралії до Каліфорнії.

Рабинеса Паула Реймерс («Фемінізм, юдаїзм і Богиня-Мати», Conservative Judaism 46 (1993)) коментує:

Ахува Заке стверджує, що використання як чоловічої, так і жіночої мови для Бога може бути позитивним, але нагадує своїм читачам-реформістам, що Бог є поза межами статі (Бог є чоловіком, жінкою, обома чи ніким? Як ми повинні формулювати наші молитви у відповідь на стать Бога?, в iTora Союзу за реформований юдаїзм, ):

Ці погляди є дуже суперечливими навіть у ліберальних єврейських рухах.«This gender less God also represents a profound betrayal of the Torah narrative.» Matthew Berke, «God and Gender in Judaism», in Copyright (c) 1996 First Things 64 (June/July 1996): 33–38 Ортодоксальні юдеї та багато консервативних юднеїв вважають неправильним використовувати англійські жіночі займенники для Бога, розглядаючи таке вживання як вторгнення сучасної західної феміністської ідеології в єврейську традицію. Ліберальні молитовники все частіше уникають слів і займенників чоловічого роду, прагнучи, щоб усі згадки про Бога в перекладах були зроблені гендерно нейтральною мовою. Наприклад, Сідур Лев Чадаш (1995) представник Ліберального руху Великої Британії робить це так само, як і Форми молитви Реформаційного руху Великої Британії (2008). У «Mishkan T'filah», американському реформаторському єврейському молитовнику, виданому в 2007 році, посилання на Бога як «Він» були видалені, і щоразу, коли вказуються єврейські патріархи (Авраам, Ісак і Яків), також згадуються і матеріархи (Сара, Ребекка, Рейчел і Лія). У 2015 році був випущений молитовник Реформованих єврейських Великих святих днів «Мішкан ха-Нефеш»; він призначений як додаток для «Mishkan T'filah». Він містить версію молитви на Великі Святі Дні Авіну Малкейну, в якій Бог згадується як «Люблячий Батько» та «Співчутлива Матір». Іншими помітними змінами є заміна рядка з попереднього молитовника Реформаторського руху «Ворота покаяння», в якому згадується радість нареченого і нареченої, на рядок «радіти з парами під хупою [весільний балдахін]», а також додавання по-третє, негендерний варіант того, як віруючих закликають до Тори, пропонуючи «мібеїт», що на івриті означає «з дому», на додаток до традиційних «син» або «дочка».

У 2003 році була опублікована книга «Жіноче обличчя Бога в Освенцімі: єврейська феміністична теологія Голокосту», перша повноцінна феміністична теологія Голокосту, написана Мелісою Рафаель.The Female Face of God in Auschwitz: A Jewish Feminist Theology of the Holocaust (Religion and Gender): Melissa Raphael: 9780415236652: Amazon.com: Books «Знову стоячи на Синаї: юдаїзм з феміністської точки зору» Джудіт Пласков (1991) і «Породження юдаїзму: інклюзивна теологія та етика» (1999) Рейчел Адлер є єдиними двома повноцінними єврейськими феміністичними роботами, які повністю зосереджені на теології в загальні (а не конкретні аспекти, такі як теологія Голокосту). Ця робота феміністичної теології стосовно юдаїзму також контекстуалізує інші цілі цього руху, щоб переформатувати історичні тексти та те, як вони викладаються. Крім того, як дивляться на Бога, це також роль жінки в історичному плані та те, як до них ставляться сьогодні в новому феміністичному світлі. Хоча існує певна опозиція, єврейські громади вважають фемінізм надто західним і не підтверджує юдаїзм, також існує схвалення внутрішньої феміністської точки зору, яка бере до уваги традиції та сучасну думку.

Християнство

Християнський фемінізм — це аспект феміністської теології, який прагне просувати та розуміти рівність чоловіків і жінок у моральному, соціальному, духовному та лідерському плані з християнського погляду. Це через реформування, щоб бути в течії феміністичної думки щодо своєї релігії. Християнські феміністки стверджують, що внесок жінок у цьому напрямку необхідний для повного розуміння християнства.

Ці теологи вважають, що Бог не розрізняє людей на основі біологічно визначених ознак, таких як стать і раса. Їхні головні проблеми включають висвячення жінок, домінування чоловіків у християнському шлюбі, визнання рівних духовних і моральних здібностей, репродуктивних прав і пошук жіночого чи гендерно-трансцендентного божества. Християнські феміністки часто спираються на вчення більш історичних текстів, які підтверджують, що фемінізм не йде проти християнства, але завжди був у його текстах.

Мері Дейлі виросла ірландською католичкою, і всю її освіту отримала в католицьких школах. Вона має три докторські ступені, одну в коледжі Святої Марії зі священної теології, а потім дві в Університеті Фрібурга, Швейцарія, з теології та філософії. У той час як у своїх ранніх роботах Дейлі висловлювала бажання реформувати християнство зсередини, пізніше вона прийде до висновку, що християнство не здатне здійснити необхідні зміни в тому вигляді, в якому воно є. За словами Форд The Modern Theologians, «Мері Дейлі зробила більше, ніж будь-хто інший, щоб прояснити проблеми жінок, пов'язані з центральним символізмом християнства та його впливом на їхнє саморозуміння і стосунки з Богом». Дейлі є яскравим прикладом того, як деякі феміністичні теологині приходять до висновку, що виправлення і реформування більше не є життєздатним варіантом, що засудження є єдиним виходом.