Вальдемар Бернгард Кемпферт (; 23 вересня 1877, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 27 листопада 1956, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — американський науковий журналіст, популяризатор науки та директор музею. Кемпферт був редактором таких видань, як Scientific American, Popular Science Monthly та New York Times, а також писав статті з наукової тематики для багатьох інших видань.
Життєпис Вальдемар Бернгард Кемпферт народився 23 вересня 1877 в Нью-Йорку в Бернгарда та Джульєтти Кемпфертів, американців німецького походження. В 1897 році він закінчив, зі спеціалізацією в науці, нью-йоркський Сіті-Коледж, під час навчання в якому був обраний членом товариства Фі-Бета-Капа. У тому ж році Кемпферт почав працювати помічником редактора науково-популярного видання Scientific American. Паралельно Кемпферт вивчав право в Нью-Йоркському університеті. В 1903 році він отримав ступінь з права та був прийнятий до адвокатської колегії, але ніколи не був практикуючим юристом.
У 1911 році Кемпферт став головним редактором журналу Scientific American. Також в 1911 році вийшла ілюстрована книга Кемпферта «Нове мистецтво польоту» (), у якій він простими словами пояснював принципи польоту літальних апаратів, розповідав про типи літальних апаратів, про двигуни та гвинти, а також розмірковував над тим, якими будуть літаки в майбутньому. Крім того, в 1911 році Кемпферт одружився з Керолін Лідією Йетон.
Редакція Scientific American відправила Кемпферта до Європи, зокрема, до Німеччини, вивчати іноземний досвід. E результаті в 1911—1912 роках Кемпферт написав серію статей про німецький досвід впровадження наукових методів у ведення бізнесуKaempffert, W. (1911). A Laboratory for Manufacturers [Лабораторія для промисловців]. Scientific American, 105(27), 595—604 (англійською)., наукових досліджень у промисловостіKaempffert, W. (1912). The Business Side of German Science—VII. [Ділова сторона німецької науки—VII]. Scientific American, 107(2), 26-26. (англійською) , впровадження технологій тестування матеріалів та продуктівKaempffert, W. (1912). The Business Side of German Science—VIII [Ділова сторона німецької науки—VIII]. Scientific American, 107(3), 54-54. (англійською), утилізації відходівKaempffert, W. (1912). How the Germans Utilize Waste—VI. [Як німці утилізують відходи — VI]Scientific American, 106(25), 562—562. (англійською), надання соціальних гарантій для працівниківKaempffert, W. (1912). How Germany Handles the Labor Question—III.[Як Німеччина вирішує трудове питання ІІІ] Scientific American, 106(6), 134—134 (англійською)., побудови соціального забезпечення на бізнес-принципахKaempffert, W. B. (1912). Welfare Work in Germany—IV. [Соціальна робота в Німеччині—IV.] Scientific American, 106(9), 193—194. (англійською) та підготовки кадрів для промисловостіKaempffert, W. (1912). Training Captain of Industry in Germany—II. [Навчання лідерів промисловості в Німеччині—II] Scientific American, 106(3), 66-67.(англійською).
Кемпферт захоплювався Німеччиною та вважав її більш розвиненою та цивілізованою ніж Англія та Франція. В 1914 році він написав листа редактору New York Times, у якому зазначив: «Претензія нації на культурну першість полягає не в кількості її великих поетів чи художників, а в загальному добробуті її людей у цілому. Ніде в усій Німеччині ви не знайдете такої жахливої жорстокості лондонських чи ліверпульських нетрів… Є частини Лондона та Парижа настільки повністю віддані злочинцям, що поліцейський не ризикне самотужки зайти в їхні межі, щоб заарештувати злодія чи вбивцю. Жоден німецький муніципалітет не потерпить такого кварталу. Дійсно, німецьке муніципальне управління стало зразком для всього світу».
Будучи редактором Scientific American, Кемпферт писав і для інших видань: The OutlookKaempffert, W. (1912). Our Defective Patent System.[Наша несправна патентна система] Outlook, July, 6. (англійською)Kaempffert, W. (1913). Aircraft and the future.[Літак і майбутнє] Outlook, 104, 452—456. (англійською), McClure's MagazineKaempffert, W. (1914). The best-paying crime. [Найбільш високооплачуваний злочин] McClure's Magazine, 44(1), 69-79. (англійською)Kaempffert, W. (1914). The Crime Master and How He Works. [Майстер злочинів і як він працює] McClure's Magazine. June, 99. (англійською) та Harper's MonthlyKaempffert, W. (1911). Why Flying-Machines Fly. [Чому літаючі машини літають?] Harper's Monthly. 122 (англійською).
У 1915 році Кемпферт став редактором науково-популярного видання Popular Science Monthly і залишався ним до 1920 року. Окрім редакційної роботи, Кемпферт також писав у цьому журналі авторські (іноді у співавторстві з іншими авторами) статті про автомобіліKaempffert, W. (1916). Lubricating your Automobile.[Змащення вашого автомобіля] Popular Science Monthly, 89(2), 262—266 (англійською).Kaempffert, W. (1917). Saving Time-Money. [Економія часу та грошей] Popular Science Monthly. 90(1), 107—112 (англійською), сонячні електростанціїKaempffert, W. (1916). Harnessing the Sun. [Оволодіння сонцем] Popular Science Monthly, 89(4), 515—518. (англійською), застосування літаків у бойових діяхKaempffert, W. (1917). Fighting in the Air.[Повітряні битви] Popular Science Monthly. 91 (1), 76-80 (англійською)Kaempffert, W. & Dientsbach, C. (1918). The Armored Flying «Tank». [Броньований літаючий «танк»]. Popular Science Monthly. 93(1). 37-40 (англійською) , літакобудуванняKaempffert, W. (1917). The Eagle Spreads His Wings. [Орел розправляє крила]. Popular Science Monthly. 91(6), 894—898 (англійською) , експериментальні трансатлантичні польотиKaempffert, W. & Dienstbach, C. (1919). To Europe in a Flying-Machine. [До Європи на літаючій машині]. Popular Science Monthly. 95(1), 71-77 (англійською)Kaempffert, W. (1919). Across the Atlantic in a Single Jump.[Перетнути Атлантику одним стрибком] Popular Science Monthly. 95(2), 78-79 (англійською)Kaempffert, W. & Dientsbach, C. (1919). All Aboard the Air-Liner. [Усі на борт авіалайнера] Popular Science Monthly. 95(3), 77-81 (англійською) , використання парашутів в авіаціїKaempffert, W. (1919). Parachuting to Safety.[Безпека стрибків з парашутом] Popular Science Monthly. 94(3), 44-47 (англійською) , майбутнє авіаціїKaempffert, W. & Dientsbach, C. (1919). What of Tomorrow's Flying? [Що з майбутніми польотами?] Popular Science Montlhy. 95(4), 47-50 (англійською), водолазні костюмиKaempffert, W. (1919). In the Grip of the Deep.[У лещатах глибини] Popular Science Monthly. 94(6), 42-43 (англійською), бойові корабліKaempffert, W. (1918). Sowing Oceans with Death.[Засівання океанів смертю] Popular Science Monthly. 93(5), 33-36.(англійською)Kaempffert, W. (1919). Fighting the U-Boat with Paint.[Боротьба з підводним човном за допомогою фарби].Popular Science Monthly, 94 (4), 17-19 (англійською), реабілітацію інвалідів Першої світової війниKaempffert, W., & Jungmann, A. M. (1918). Crippled but undaunted. [Покалічені, але не зломлені] Popular Science Monthly. 93 (5), 70-73 (англійською) , плани будівництва тунелю між Англією та ФранцієюKaempffert, W. (1918). By Tunnel from London to Paris. [Тунелем від Лондону до Парижу]. Popular Science Monthly. 93(6), 69-71(англійською) , технології в харчовій промисловостіKaempffert, W. (1917). Tycos. [Тайкос] Popular Science Monthly. 91(3). 101—104 (англійською)Kaempffert, W. (1920). Preserving Food Forever with Gas. [Вічне зберігання їжі за допомогою газу] Popular Science Monthly. 97(1), 48-49 (англійською) , та можливість людини дістатись до МісяцяKaempffert, W. & Lorraine, A.J. (1919). Hurling Man to the Moon. [Запуск людини на Місяць] Popular Science Monthly. 94(4), 69-72 (англійською). Відмінною рисою статей Кемпферта було те, що вони були детально ілюстрованими.
Крім того, в 1917 році за редакцією Кемпферта вийшла книга «Книга сучасних чудес» (), у якій наукові публіцисти описали винаходи та технологічний розвиток у промисловості, спорті, аеронавігації, військовій справі, кінематографії та науці. Також в 1920 році за редакцією Кемпферта вийшла книга «Книга чудес Кольєра» (), що являла собою збірник науково-популярних есе з астрономії, географії, геології, хімії, ботаніки та зоології, електрики, інженерії, психології, авіації, автомобілів та кораблів, вугілля та опалення, кінематографії, спорту, облаштування для осіб з особливими потребами, та загальнонаукових тем.
У 1920 році Кемпферт залишив редакторську роботу і протягом семи років працював у нью-йоркській інженерній фірмі «Лоґан, Лорд і Томас». Паралельно він продовжував писати статті на наукову тематику для різних видань. Зокрема, в 1922 році Кемпферт багато пише про радіо, його роль у суспільстві та фінансування радіотрансляції.Kaempffert, W. (1922). Radio Broadcasting. [Радіотрансляція] The American Review of Reviews, 65, 395—401 (англійською).Kaempffert, W. (1922). The Progress of Radio Broadcasting.[Прогрес в радіотрансляції] The American Review of Reviews, 66 (3), 305—308 (англійською)Kaempffert, W. (1922). Who Will Pay For Broadcasting?[Хто платитиме за радіотрансляцію] Popular Radio. 2(4), 236—245 (англійською) В 1924 році за редакцією Кемпферт вийшла книга про американські винаходи — «Популярна історія американських винаходів» ().
В 1927 році Адольф Окс, власник та видавник New York Times, найняв Кемпферта, щоб той писав передові статті з наукової тематики. Так Кемпферт став науковим редактором New York Times. У газеті він писав щотижневу колонку про актуальні дослідження, іноді писав редакторські статті з наукових тем, час від часу висвітлюючи конференції та інші події наукового світу. Берґер вважає, що, можливо, Кемпферт був першою людиною в складі газетної редакційної колегії, чия роль була присвячена виключно науці. У 1927—1928 роках Кемпферт висвітлював в New York Times перший трансатлантичний телефонний дзвінок, винахід телевізійної системи Джоном Бердом, антарктичну експедицію Річарда Берда, спори щодо походження людини, зв'язок між випромінюванням зірок та теорією походження життя, концепції квантової теорії та інші теми. Статті Кемпферта в New York Times також були рясно ілюстрованими.
З 1928 по 1931 рік Кемпферт був директором Музею науки та промисловості в Чикаго. Американський бізнесмен Джуліус Розенвальд після візиту до Віденського технічного музею задумав створити подібний музей у Чикаго і гарантував, що виділить на музей 3 мільйони доларів впродовж двох років. Кемпферт був призначений першим директором музею. Майже одразу після призначення Кемпферт вирушив до Європи, щоб вивчити там промислові музеї. Зокрема, він відвідав Німецький музей у Мюнхені та Технічний музей у Відні, а також Музей науки в Лондоні. Кемпферт продовжував писати для New York Times. Зокрема, він написав статтю про Німецький музей, назвавши його «найбільшим музеєм епохи машин».
За задумом Кемпферта, музей мав бути поділений на сектори відповідно до його категоризації: фундаментальні науки, видобування та металургія, сільське господарство та лісництво, рушійна сила (наприклад, термодинаміка), транспорт/комунікації та цивільне будівництво. Кемпферт сподівався розташувати ці сектори в послідовності, яка б відображала логічний розвиток технологій крізь роки. Перед тим як вирушити до Європи, він найняв кураторів для кожного з секторів, їхнім завданням було розробити виставки. Поки Кемпферт подорожував Європою, куратори подорожували США, відвідуючи музеї та зустрічаючись із представниками компаній, щоб обговорити, які експонати вони могли б надати для майбутнього музею. В 1930 році вже назбиралась значна кількість експонатів та поставало питання щодо їхнього зберігання. Кемпферт винаймав недорогі складські приміщення в Чикаго для зберігання експонатів.