«Північ і Південь» (англ. North and South) — соціально-психологічний роман англійської письменниці Елізабет Гаскелл, опублікований у 1854-55 роках. Поряд із «Дружинами і дочками» (1866, незакінчений) і «Кренфордом» (1853) є одним із найвідоміших романів письменниці, який був тричі екранізованим (1966, 1975 і 2004). Спочатку письменниця хотіла назвати роман «Маргарет Хейл» честь головної героїні, але Чарльз Діккенс, редактор журналу «Household Words», в якому роман був опублікований, наполіг на тому, аби назвати його «Північ і Південь», оскільки, на його думку, така назва краще відображає саму суть роману, а саме соціально-економічну відмінність північного та південного регіонів Англії під час промислової революції.

У своєму першому романі «Мері Бартон. Повість із манчестерського життя» (1848) Елізабет Гаскелл заглиблювалася у тему стосунків роботодавців та робітників в Манчестері, намагаючись описати їх з точки зору робітничої бідноти; Натомість у «Північ і Південь» авторка веде оповідь від лиця головної героїні роману Маргарет Хейл — приїжджої леді з півдня, аби зобразити тяжке становище населення, фабриканта та робітників, у промислових районах вигаданого містечка Мілтон на півночі Англії, що його авторка змалювала із Манчестера, де вона проживала раніше разом зі своїм чоловіком — пастором унітаріанської громади. Змушена покинути свій дім на неспокійному сільському півдні, Маргарет Хейл переїжджає з батьками до Мілтона, де стає свідком безжального світу, зруйнованого промисловою революцією та спостерігає за страйками робітників. Маргарет переймається долею нужденних та, захоплюючись їхньою мужністю і завзятістю, знаходить серед них друзів. Між головною героїнею та Джоном Торнтономом — новобагатьком, власником бавовняної фабрики зав'язується конфлікт, що виникає через їхню різницю у соціальних статусах та переконаннях, Маргарет обурює зневажливе ставлення Джона до своїх робітників. У романі простежуються поступові зміни у переконаннях Маргарет, раніше вперта у своїх поглядах на права робітників та принципи соціальної справедливості, згодом вона стає більш об'єктивною в оцінці соціальних проблем, що має позитивний вплив на розвиток стосунків Маргарет з Торнтоном, у яких, початковий конфлікт переростає у взаємне розуміння та прив'язаність.

Історія написання та публікації роману

«Північ та південь» публікувався у формі серійних випусків в журналі «Household Words» та лише згодом, у 1855 роман було видано окремою книгою. Приблизно в той же час, що й «Північ та південь» у журналі виходив соціально-психологічний роман Чарльза Діккенса «Важкі часи», де автор звертався до тієї ж теми.

«Важкі часи», що виставляють Манчестер у негативному світлі, кинули виклик Гаскелл і ускладнили написання її власного роману, їй довелося переконатися, що Діккенс не писатиме про страйк. Працюючи над так званим романом з продовженням, Гаскелл особливо тяжко було дати собі раду із часовими та технічними обмеженнями. Вона планувала написати 22 епізоди, але була «змушена до відчайдушного стиснення», щоб обмежити історію до 20. «Північ та південь» був менш успішним, ніж «Важкі часи». Через шість тижнів, 14 жовтня 1854 року, продажі впали настільки, що Діккенс поскаржився на те, що він назвав «незговірливістю» Гаскелл, оскільки вона чинила опір його вимогам до стислості. Він вважав цю історію «втомливою до останнього ступеня».

Назва роману (нав'язана Діккенсом) зосереджує увагу читача на різниці у способі життя між сільською південною Англією, здебільшого населеною поміщиками та селянами, та індустріальною північчю, населеною капіталістичними промисловцями та бідними фабричними робітниками; поділ між північчю та півднем був культурним та географічним. Оскільки історія зосереджується навколо дівчини Маргарет Хейл, що вчиться долати свої упередження щодо капіталістичної Півночі та його люду, зокрема щодо харизматичного фабриканта Джона Торнтона, Гаскелл надавала перевагу назві «Маргарет Хейл» (подібно до свого іншого роману «Мері Бартон»), але Діккенс взяв гору. У листі від 26 липня 1854 року він писав, що «Північ та південь» здається йому кращою, оскільки та є більш всеосяжною і підкреслює протистояння між людьми, яких обставини змушують зустрітися віч-на-віч.

У грудні, перебуваючи у родинному будинку Флоренс Найтінгейл, графство Дербішир; Елізабет Гаскелл працює над останніми розділами роману. Гаскелл написала, що воліла б назвати свій роман «Смерть і варіації», тому що «є п'ять померлих, кожен з яких чудово відповідає особистості людини». Це зауваження, хоча, можливо, й було жартом, підкреслює важливу роль смерті в історії. Смерть глибоко впливає на Маргарет, поступово заохочуючи її до незалежності; це дозволяє авторці проаналізувати глибокі емоції героїні та зосередитися на жорстокості соціальної системи, що призвела до смерті Буше та Бессі.

Вперше, окремою книгою, роман був опублікований 1855 року у видавництві Chapman & Hall (Лондон) у двох томах по 25 і 27 розділів у кожному. За життя письменниці було видано багато примірників роману.

Текст книги, особливо кінцівка, значно відрізняється від тексту, що друкувався раніше у щотижневих виданнях. Гаскелл включила коротку передмову, в якій зазначила, що через обмежений формат журналу вона не змогла розгорнути історію так, як хотіла, тож вставила різні короткі уривки і додала кілька нових розділів. Вона спробувала обійти обмеження, котрі накладав стиль роман-фейлетон, детально описавши події після смерті містера Хейла і додавши чотири розділи: перший і останній розділи та два розділи про візити містера Белла до Лондона та поїздку Маргарет і містера Белла до Гелстоуна. У цьому виданні також додано назви розділів та епіграфи[. Передмова завершується цитатою з кінцівки середньовічної англійської байки Джона Лідгейта «The Churl and the Bird» (правопис було модернізовано).

Сюжет Дев'ятнадцятирічна Маргарет Хейл майже 10 років прожила в Лондоні, виховуючись у своєї багатої тітки Шоу разом із кузиною Едіт, допоки та не одружилася з капітаном Ленноксом, після чого Маргарет щасливо повертається додому до провінційного південного містечка Гелстоун. Життя Маргарет перевертається з ніг на голову, коли її батько містер Хейл, що був місцевим пастором, втративши віру в Англіканську церкву, відмовляється від сану священника та приймає рішення приєднатися до Непарламентської церкви і проповідувати свої вчення на півночі. Після чого було вирішено переїжджати разом з донькою та дружиною до Мілтон, у маєток, що був їм запропонований давнім другом містера Хейла з часів Оксфорду — містером Беллом. Мілтон — промислове містечко в Даркширі (регіон виробництва текстилю) виробляє бавовну і саме перебуває в розпалі промислової революції, родина Хейлів стає свідками перших страйків, організованих робітниками. Того дня, коли Маргарет дізнається про переїзд на Північ, їй наносить візит брат капітана Леннокса — перспективний адвокат, на ім'я Генрі. Проте Маргарет змушена відповісти відмовою, адже не плекає до нього жодних романтичних почуттів та прагне знайти справжнє кохання.

Місто Мілтон своїми шумними вулицями, брудним повітрям справляє на Маргарет враження суворого і дивного місця. Її засмучує бідність та пригніченість тамтешнього люду. Місіс Хейл хворіє на серця, а батько містер Хейл, через скрутне фінансове становище родини працює приватним учителем. Одним з учнів містера Хейла є Джон Торнтон — багатий та впливовий чоловік, власник текстильної фабрики «Мальборо Мілз». Від самого початку Маргарет та Джон ворогують між собою, кожного разу, коли Джон наносить Хайлам візит між ним і Маргарет точаться вічні суперечки на тему розбіжностей півночі та півдня, стосунків між робітниками та роботодавцями. Маргарет вважає Джона грубим та бездушним, а він її зарозумілою та надто гордовитою як для свого матеріального становища, оскільки в місті Мілтон вважалося неприйнятним, аби вихідці із бідних родин поводилися зверхньо та нескромно. Однак Торнтон належно оцінює красу дівчини та її впевненість у собі, тоді як Маргарет щиро співчуває Торнтону через його батька, що наклав на себе руки після кількох нерозумних інвестицій, залишивши на голову свого сина силу-силенну боргів.

За вісімнадцять місяців, проведених у Мілтоні Маргарет звикає до життя у місті та вчиться цінувати тяжку працю та працьовитих людей, особливо Ніколоса Хіггінса, фабричного працівника, та його дочку Бессі — дев'ятнадцятилітню дівчину, з якою Маргарет стали добрими товаришками. Однак Бессі тяжко хворіє на так звану «вітчизняну лихоманку» — хворобу, на яку часто можна натрапити серед робітників текстильних фабрик, адже їм щодня доводиться вдихати бавовняний пил. Зрештою Бессі помирає. Маргарет намагається відвідувати Хіггінсів якнайчастіше, проте через хворобу власної матері їй це вдається нечасто. Прогнози лікаря невтішні: місіс Хейл ще протягне недовго. Одного дня Маргарет наносить візит до маєтку Торнтона з проханням позичити їй водяний матрац, що за порадою лікаря мав поліпшити її стан. Проте в той самий час працівники з фабрики Торнтона підіймають бунт, вони не задоволені тим, що після тривалого страйку, Джон не підвищив їхні зарплати, а натомість привіз нову дешеву робочу силу з Ірландії. Торнтон посилає за солдатами, але до їх прибуття Маргарет благає його поговорити з натовпом, щоб уникнути кровопролиття. Коли Маргарет здається, що йому загрожує небезпека, адже Джона можуть закидати камінням, вона вибігає і затуляє його, і в неї потрапляє камінь. Натовп розганяють солдати, і Торнтон заносить непритомну Маргарет до будинку.

Попри те, що Маргарет не сильно постраждала, Джон хвилювався за неї та зрозумів, що кохає її. Наступного ж ранку він приїжджає до дівчини освідчується їй у коханні та робить пропозицію, на що дівчина відповідає йому відмовою. Мати містер Торнтона, якій й до того не подобалася Маргарет, насторожена і вражена зверхнім ставленням Маргарет до її сина, починає ненавидіти дівчину ще більше. Коли місіс Хейл помираючи, просить місіс Торнтон піклуватися про її дочку, остання лише відповідає, що намагатиметься зробити все можливе, аби застерегти Маргарет від можливих помилок на її життєвому шляху.

Брат Маргарет Фредерік (який живе у вигнанні, оскільки його розшукують за участь у військово-морському заколоті) таємно відвідує їхню матір, що помирає. Побачивши Торнтона та Маргарет разом, він припускає, що вони коханці. Пізніше, на вокзалі, коли Маргарет проводжає брата назад на поїзд, Фредерік зустрічає свого давнього товариша по службі Леонардса. Між ними здіймається суперечка, а згодом й бійка. Незадовго після сутички на вокзалі Леонардс помирає. Коли поліція розпитує Маргарет про бійку, вона бреше і каже, що її там не було. Торнтон знає, що Маргарет говорить неправду, проте як мировий суддя оголошує справу закритою, щоб врятувати Маргарет від можливого лжесвідчення. Маргарет принижена та вражена його вчинком заради неї, ставлення Маргарет до Торнтона починає змінюватися, вона починає розпізнавати глибину його характеру. Маргарет усвідомлює, що кохає Джона.

В гості до родини Хейлів приїжджає містер Белл — давній знайомий містера Хейла та орендодавець містера Торнтона. Трохи згодом містера Хейл повертає своєму другові візит, відвідавши його в Оксфорді, де він, однак несподівано помирає. Після смерті батька, на пропозицію тітки Шоу та капітана Леннокса Маргарет повертається до Лондона. Згодом, разом із містером Белом дівчина відвідує своє рідне містечко Гелстоун, Маргарет просить містера Белла розповісти Торнтону, що ситуація з Фредеріком була лише спробою захистити власного брата, однак містер Белл згодом помирає, так і не встигнувши виконати прохання дівчини. Містер Белл залишає дівчині у спадок фабрику Торнтона «Мальборо Мілз» та Джоновий маєток.