Єлизавета Померанська (, ; бл. 1347 — 15 квітня 1393) була четвертою і останньою дружиною Карла IV, імператора Священної Римської імперії та короля Богемії.
Життєпис Елізавета була дочкою Богуслава V, герцога Померанії, та Єлизавети Польської, дочки Казимира III, короля Польщі, і Альдони Литовської. Елізавета вийшла заміж за Карла 25 травня 1363 року в Кракові, всього лише один рік після смерті третьої дружини Карла, Анни Свідницької. Нареченій була 16 років, тоді як наречений мав 47 років. Шлюб з Елізаветою Карл уклав в основному з дипломатичних міркувань, оскільки це допомогло розірвати античеську коаліцію під керівництвом Рудольфа IV, герцога Австрії, з участю польських і угорських королів. 18 червня 1363 року в Богемії, в Празі, Елізавета була коронована королевою Богемії, а через 5 років, 1 листопада 1368 року, вона також була коронована імператрицею Священної Римської імперії в Римі Папою Урбаном V.
Елізавета та Карл мали дітей: Анна Чеська (1366—1394), одружена з Річардом II, королем Англії Сигізмунд Люксембург (1368—1437), імператор Священної Римської імперії та король Богемії та Угорщини Йоганн фон Герліц (1370—1396), марграв Моравії та герцог Герлица, одружений з Ріхардіс Катериною Шведською Карл (13 березня 1372 — 24 липня 1373) Маргарета Богемська (1373—1410), вийшла заміж за Яна III, бургграфа Нюрнберга Генріх (1377—1378)
Королева та імператриця Елізавета славилася своєю енергією, впевненістю в собі та фізичною силою. Стосунки між Елізаветою та Карлом описуються як добрі і гармонійні. Під час серйозної хвороби Карла у 1371 році Елізавета здійснила мініатюрне паломництво, йдучи пішки до кафедрального собору та принісши дари у молитві за його здоров'я. Їхній хороший зв'язок був втілено в мистецтві, наприклад, у фільмі «Ніч на Карлштейні» (Noc na Karlštejně). Здається, що вона не використовувала політичний вплив; вона турбувалася тим, що Карл віддавав перевагу своїм дітям від попереднього шлюбу, але не могла змусити його змінити свою думку.
Вдівство Після смерті чоловіка 29 листопада 1378 року в Празі, син Карла з попереднього шлюбу, Венцеслав IV, взяв на себе трон. Елізавета тоді дбала про своїх двох синів, головним чином про старшого, Сигізмунда, якого вона підтримувала в його зусиллях стати королем Угорщини.
Елізавета пережила Карла IV на 15 років. Вона померла 15 лютого 1393 року в Градце-Кралове (Кеньггратц) і була похована поруч із своїм чоловіком у соборі святого Віта.
Генеалогія
Примітки
Джерела Boehm, Barbara Drake; Fajt, Jiri, ред. (2005). Прага: Корона Богемії, 1347—1437. Видавництво Єльського університету. Frost, Robert I. (2015). Створення польсько-литовського союзу 1385—1569 років. Том 1. Видавництво Оксфордського університету. Rapelli, Paola (2011). Символи влади в мистецтві. Музей Ж. Поля Гетті. Staley, Lynn (2020). В слід за Шосером: Офіси Активного Життя. Видавництво Університету Мічигана. Warner, Kathryn (2017). Річард II: Правдиве Падіння Короля. Видавництво Amberley. Žurek, Václav (2022). «Коронації чеських королів і королев». У Šmahel, František; Nodl, Martin; Žurek, Václav (ред.). Урочистості, церемонії та ритуали в країнах Богемської корони в кінці Середньовіччя. Brill. с. 9–52.
Рекомендована література J. Fidler, České královny [Королеви Богемії] (Гавлічків Брод, 2004) KAVKA, František. Čtyři ženy Karla IV. Královské sňatky. Прага; Літомишль: Paseka, 2002. 189 с. . SPĚVÁČEK, Jiří. Karel IV. Život a dílo (1316—1378). Прага: Nakladatelství Svoboda, 1980. 721 с. SPĚVÁČEK, Jiří. Václav IV. 1361—1419. K předpokladům husitské revoluce. Прага: Nakladatelství Svoboda, 1986. 773 с.