Перемога у Другій світовій війні країн нацистського блоку (країн «осі»), насамперед нацистської Німеччини та Японської імперії, — одна з популярних концепцій жанру альтернативної історіїЛем, С. Фантастика и футурология. Кн.2. — М., 2004. — С. 485—487.Первушин А. И. Утопия Третий рейх. Если бы Гитлер победил. — «Мир фантастики», № 41, — январь 2007., переважно антиутопічної.
Опис За даними «Alternate History Month», перемога країн «осі» є одним із двох сюжетів, які найчастіше використовуються в альтернативно-історичних творах англійською мовою (поряд із Громадянською війною в США), причому, згідно з цифрами, повідомленими на конвенті «Worldcon» 2001 року і які ґрунтуються на статистиці бази даних Uchronia, період Другої світової війни міцно утримує першість (на другому місці Громадянська війна у США, на третьому — революція в Росії та Перша світова війна). Німецька газета Die Welt вважає, що спостерігається сплеск інтересу до теми, а перемога нацистської Німеччини у війні — вихідна посилка чи не двох третин альтернативно-історичної фантастики.
Переможна для країн «осі» Друга світова війна знаходить відображення у ряді написаних у жанрі антиутопії літературних та публіцистичних праць, що побачили світ до війни, головним чином у 1930-х роках, коли фашизм і нацизм вже були відомі, але ще не домінували в Європі. Цій темі присвячені документальні наукові та науково-популярні роботи післявоєнних дослідників — істориків, політологів та інших. Вона стосується великої кількості фантастичних творів культури (книг, кінофільмів та ін.) післявоєнного часуУ рамках цієї статті в хронологічному порядку коротко описуються найбільш значущі художні твори жанру, їхні повніші описи знаходяться в дочірній профільній статті..
Довоєнна футурологія Нижче представлено аналітичні, публіцистичні праці та літературні антиутопії, що побачили світ до і під час Другої світової війни. Оскільки до війни не був відомий ані підсумок останньої, ані навіть сама її визначеність, такі твори не можуть бути віднесені до жанру альтернативної історії — ця історія на той момент ще не стала альтернативною, а була лише ймовірністю, — проте є взірцями іншого жанру, футурології, наукового чи художнього прогнозування майбутнього.
«Тихоокеанська проблема у XX столітті» Книга російського генерала-емігранта, військового теоретика, професора Російського історико-філологічного факультету при Паризькому університеті Миколи Головіна, написана у співавторстві з адміралом Олександром Бубновим і видана англійською мовою в 1922 році в Нью-Йорку та Лондоні, в 1924 році в Празі, а в 1925 — у Москві з передмовою Карла Радека.
Аналізується майбутнє японо-американське протистояння в басейні Тихого океану, ресурси сторін, економічний потенціал, сила армій і флотів, підводна війна, блокади, можливі місця базування та морських битв, висадки десантів, і робиться висновок про ймовірність окупації Японією Гуаму та Філіппін та неминучості її перемог першому етапі війни. Велика Британія розглядається як можливий союзник Японії, як і ймовірний союзник США.
Книга містить такі розділи: «Майбутня боротьба на Тихому океані», «Морські збройні сили Америки і Японії на Тихому океані», «Стратегічна обстановка єдиноборства Америки з Японією», «Значення Росії в Тихоокеанській проблемі».
«Останні та перші люди» Масштабна псевдо-хроніка британського філософа та письменника-фантаста Олафа Стейплдона, написана в 1930 році. У книзі описано розвиток людства протягом двох мільярдів років, за які змінилося 18 біологічних видів людей та величезна кількість цивілізацій. У перших шести розділах, де йдеться про Перших людей (власне, нинішніх Homo sapiens sapiens), розповідається, серед іншого, і про німецько-радянську війну.
За версією автора, бідна Радянська Росія завдяки НЕПу стає дедалі більше залежною від США, їх фінансів і технологій, і, за зовнішнього збереження комуністичної риторики, еволюціонує у несамостійний придаток США. Там пестуються антинімецькі настрої, між Росією та Європою наростає напруженість. Європа, яка об'єдналася в досить нестійку спочатку пронімецьку Європейську Конфедерацію, має намір за допомогою війни захопити нафтові промисли азійської Росії. Її цілі: підрив могутності США та власна консолідація.
Приводом до війни виявився вихід у Німеччині провокаційної книги, де російське обличчя характеризувалося як мавп'яче та недолюдське. Москва вимагала заборони книги, Берлін наполягав на свободі слова. Підсумки війни, що тривала всього один тиждень: Москва, Петербург і Берлін знищені авіацією, але Конфедерація перемагає. Вся європейська Росія оброблена особливими отруйними газами, простір від Чорного до Балтійського моря випалений, безлюдний і позбавлений будь-якої флори і фауни.
Однак ці ж гази продовжили поширюватися і над рештою Європи, знищуючи і калічачи все живе, що завдало їй непоправної шкоди. Америка надає деморалізованій Європі допомогу, але остання обставлена так, що тепер Конфедерація потрапляє у фінансово-економічну залежність від заокеанського господаря. Після остаточного падіння Росії російський дух, культуру і, зокрема, більшовизм переймає і засвоює Китай, що піднімається, втім і він все більше розкладається Америкою.
«Сучасна стратегічна ситуація на Далекому Сході» У доповіді, прочитаній Миколою Головіним 1 березня 1934 року і того ж року виданому у вигляді брошури в Белграді, порівнюються економічні ресурси і військовий потенціал Радянського Союзу і Маньчжурії/Японії на Далекому Сході, робиться висновок про неминучість війни і про перемогу в ній. Назви глав: «Економічний і політичний стан у російському Примор'ї та Приамур'ї», «Максимум червоних сил, який може бути зосереджений на Далекому Сході», «Які збройні сили потрібні Японії для оволодіння Примор'ям», «На чиєму боці Далекому Сході буде перевага в повітряних сил».
«Війна на Тихому океані» У книзі Сазерленда Денлінгера () і Чарльза Гері (), виданій в 1936 році в Нью-Йорку, а в 1939 — Військовим видавництвом Робітничо-Селянського Військово-морського флоту СРСР у Москві та Ленінграді, передбачається неминучість військового Японією та детально аналізуються можливі сценарії цієї війни. У книзі не передбачено можливості залучення СРСР як союзника США.
«Гітлер проти СРСР»
Книжка комінтернівця, активіста компартії Німеччини і радянського розвідника Семена Ростовського, видана в Лондоні 1934 року (і перевидана в Нью-Йорку 1936-го) під псевдонімом Ернст Генрі із заголовком «Гітлер над Росією?» — як продовження його ранішої (березень 1934) роботи «Гітлер над Європою?». Фактично автор відтворив події аж до деяких деталей план «Барбаросса», який ще не існував на той період, показавши, які небезпеки таїть у собі прийдешнє вторгнення нацистської Німеччини в Радянський Союз. Критик «Отечественных записок» Ярослав Добролюбов пише, що Ростовський/Генрі у 1970-х роках говорив:Добролюбов, Я. Блеск и тщета военной футурологии . — «Отечественные записки», № 1, 2002.:
Відправною точкою, після якої експансія Рейху на Схід стала неминуча, Ернст Генрі бачив «ніч довгих ножів» 30 червня 1934 року, під час якої Гітлер ліквідував низку своїх політичних опонентів у нацистському середовищі. Олігархічно-аристократичне «крило» Фріца Тіссена перемагає дрібнобуржуазних штурмовиків Ернста Рема.
По суті, виконана Ростовським робота була сценарним плануванням ймовірного розвитку подій. Автор передбачив багато з них — наприклад, аншлюс Австрії та розчленування Чехословаччини. Зрозуміло, передбачити все повністю автор не міг. Наприклад, за його версією в поході на СРСР Гітлера мали підтримати японська Квантунська армія і британський військово-морський флот, а союз Німеччини з Італією малоймовірний через етнічні протиріччя в Південному Тиролі.
Автор правильно вказав на багатьох майбутніх союзників Рейху на Балканах (помилився лише з «Залізною Гвардією» Корнеліу Кодряну, яка в реальності програла більш поміркованому диктатору Іону Антонеску), проте припустив, що вони займуться реставрацією в якомусь новому виді автономії Австро-Угорської імперії. Союзником Гітлера, крім Фінляндії та країн Балтії, мала стати і Польща.
Генрі недооцінював майбутнє танків і передбачав розвиток військового наступу за аналогією з Першою світовою війною — як живий фронт, траншеї з колючим дротом та відсутність різких проривів. Однак при цьому він зміг побачити, наприклад, майбутню блокаду Ленінграда. За його версією Німеччина не здолає Францію, об'єднаний британо-німецький флот заблокує чорноморські протоки, а Туреччина стане союзником СРСР. Запорукою підсумкової поразки Рейху, попри всі його завоювання, виявиться «п'ята колона» трудящих у Німеччині, які мають збунтуватися після нальотів радянської дальньої авіації на німецькі міста.
«Ніч свастики» Інша назва «Довга ніч». Роман-антиутопія британської феміністки Кетрін Бурдекін 1937 року, опублікований під псевдонімом Мюррей Константайн. Дія відбувається через сімсот років після приходу нацистів до влади. Німеччина та Японія виграли «Двадцятирічну війну», Рейх простягається на всю Європу та європейську частину колишнього Радянського Союзу. У Європі ненавидять англійців, тому що вони були останніми, хто чинили опір. У завойованому світі панує гомосексуальна мізогінія, християни маргіналізовані, євреї прибрані, жінки позбавлені громадянських прав і одержимі гендерним самознищенням, дітонародження повсюдно зневажається.
Японці керують Америкою, Австралією та Азією до Персії та Уралу, неминучі війни Німеччини з Японією закінчуються безрезультатно: паритетом. Однак обидві супердержави схильні до катастрофічної депопуляції через виродження жінок. Гітлеру поклоняються як високому білявому «арійському» божеству, історію повністю переписано. Головний герой, який волею випадку побачив фотографію реального Гітлера, шокований. Його вбивають есесівці, проте він встигає передати правду про історію власному сину.
«Ілюзорна перемога» Сатиричний роман-застереження австрійського емігранта, пізніше політичного аналітика Harper's Magazine Ервіна Лесснера (), виданий у 1944 році. Нацистська Німеччина повалена — проте більшій частині нацистських вождів вдається розчинитися серед населення і уникнути відплати. Вміло використовуючи прогалини у повоєнних законах окупаційної адміністрації антигітлерівської коаліції, потурання союзників та пасивний саботаж німців, нацисти крок за кроком повертаються до влади.
Німеччина обзаводиться новим фюрером-пастирем, а потім відновлює експансію нового Четвертого рейху. До 1951 військово-морські сили Німеччини виявляються рівними американським — і пастир починає говорити про «розширення нашого пасовища». У 1955 році континентальна Європа і збанкрутіла Росія стають німецькими колоніями. 1960 року відновлюється агресія проти Великої Британії — а далі й на весь світ.
Післявоєнні дослідження Нижче подано написані в повоєнний час і засновані на документальному експертному аналізі наукові та науково-популярні праці дослідників-аналітиків — істориків, політологів, письменників тощо.
«Єврорадянська імперія» Політологічна робота 1975 року, написана бельгійським ультраправим політичним теоретиком Жаном-Франсуа ТіріаромИногда транслитерируется как «Тирияр»., яка нині в деяких російських ЗВО входить до списку літератури щодо предмета геополітики. Тіріар першим серед європейських націоналістів у 1960-і роки дійшов висновку, що головним ворогом Європи, що об'єднується, є не СРСР, а США.