«Юнкерс» K 47 () — німецький двомісний винищувач-моноплан, розроблений наприкінці 1920-х років шведським відділенням компанії Junkers Flugzeugwerke. Цивільна версія літака мала назву A 48.
Зміст Розроблений на замовлення турецького уряду з вимогами щодо нового винищувача, K 47 був монопланом з низько розташованим крилом і стійками звичайної конструкції. У двох відкритих кабінах розміщувались пілот і хвостовий стрілок, а фюзеляж був спроектований з двома вертикальними поверхнями для максимізації заднього поля обстрілу. Основні вузли фіксованого шасі з хвостовим оперенням поділяли частину фермової конструкції, яка утримувала крила. Спочатку проектуванням займався Карл Плаут, але після його смерті його завершив Герман Польманн. Спочатку літак довелося будувати на заводі «АБ Флігіндустрі» у Лімхамні (Швеція), оскільки він був запатентований як літак військового типу і тому був заборонений до будівництва в Німеччині згідно з умовами Версальського договору.
На той час, коли прототип K 47 був завершений, Туреччина вже втратила інтерес до цього типу літака, але Радянський Союз виявив зацікавленість, і робота продовжилася. Зрештою, однак, радянський уряд придбав лише два чи три екземпляри.
Єдиний літак, що використовувався в бойових умовах, був придбаний Китаєм (урядом Нанкіна), який купив десять літаків у 1931 році, і отримав ще один у 1934 році (останній був названий T'ien C'hu No.1, на честь заводу, який його фінансував). З початком Шанхайського інциденту 1932 року китайські повітряні сили направили різні винищувачі-штурмовики на шанхайський аеродром Хунцяо та авіабазу Ханчжоу Цяосі, в той час як Імперський флот Японії відправив літаки з авіаносців «Хошо» та «Каґа». Несподівана атака групи з 15 літаків, що складалася з винищувачів Nakajima Type 3 та штурмовиків Mitsubishi Type 13, призвела до того, що китайський Junkers K 47 з пілотом Ши Бангфаном та його кулеметником Шен Яньші, що сидів на задньому сидінні, тільки-но встигли злетіти з Цяосі, як почався наліт японців. І хоча кулемет Шеня заклинило, пілот Ши продовжував вести повітряний бій з японцями, врешті-решт, пілота Ши підстрелили, пошкодили двигун, і йому довелося здійснити примусову посадку свого «юнкерса».
Демонстрації K 47 були також проведені в Румунії, Португалії та Латвії без жодних замовлень, хоча один літак, можливо, був придбаний Японією. Три літаки використовувались на секретній навчальній базі Рейхсверу в Липецьку, а невелика кількість неозброєних цивільних версій була придбана Deutsche Verkehrsfliegerschule.
K 47 також використовувались у випробуваннях для дослідження пікіруючих бомбардувань, експериментах, які сформували мислення Польманна при проектуванні Ju 87. Дійсно, другий прототип Ju 87 був оснащений хвостовим оперенням K 47.
Країни-оператори Республіка Китай Повітряні сили Китайської Республіки — 11 одиниць
Військово-повітряні сили СРСР 2-3 одиниці
Літаки, споріднені за ТТХ, призначенням та епохою застосування Boulton Paul Bittern Bristol Bullpup de Havilland DH.77 Vickers Vireo Piaggio P.2 PWS-1 PZL P.1 PZL P.7 IAR CV 11 І-1 Curtiss Falcon Dewoitine D.9 Dewoitine D.19 Potez 31 Avia BH-7 Nakajima Ki-11 Kawasaki KDA-3
Див. також Список літаків-винищувачів Fairey Fox Hawker Osprey Іл-2 Mitsubishi K3M Laister-Kauffman XCG-10 Список військових літаків Третього Рейху
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
Junkers K 47 K47 Junkers K 47 / A 48
Література Andersson, Lennart. «Chinese 'Junks': Junkers Aircraft Exports to China 1925—1940». Air Enthusiast, No. 55, Autumn 1994, pp. 2–7. ISSN 0143-5450 Andersson, Lennart; Endres, Günter; Mulder, Rob J.M. (2015). Junkers W 33, W 34 and K 43, Workhorse in Peace and War. EAM Books. ISBN 978-0957374416. Kay, Antony (2004). Junkers Aircraft & Engines 1913—1945. London: Putnam Aeronautical. pp. 28–38. ISBN 0851779859.