Індуїстські божества — це боги та богині в індуїзмі. Терміни та епітети для божеств у різних традиціях індуїзму відрізняються, і включають Дева, Деві, Ішвара, Ішварі, Бгаґаван і Бгаґаваті.Radhakrishnan and Moore (1967, Reprinted 1989), A Source Book in Indian Philosophy, Princeton University Press, , pp. 37-39, 401—403, 498—503Mircea Eliade (2009), Yoga: Immortality and Freedom, Princeton University Press, , pp. 73-76
Божества індуїзму еволюціонували від ведичної ери (2-е тисячоліття до н. е.) до середньовіччя (1-ше тисячоліття н. е.), регіонально в межах Непалу, Пакистану, Індії та Південно-Східної Азії, а також через різноманітні традиції індуїзму.Nicholas Gier (2000), Spiritual Titanism: Indian, Chinese, and Western Perspectives, State University of New York Press, , pp. 59-76Jeaneane D. Fowler (2012), The Bhagavad Gita, Sussex Academic Press, , pp. 253—262 Концепція індуїстського божества варіюється від особистого бога, як у школі йоги індуїстської філософії, до тридцяти трьох основних божеств у Ведах і до сотень божеств, згаданих у пуранах індуїзму.Sanjukta Gupta (2013), Lakṣmī Tantra: A Pāñcarātra Text, Motilal Banarsidass, , p. 166 Ілюстрації основних божеств включають Вішну, Лакшмі, Шиву, Парваті, Брахму та Сарасваті. Ці божества мають різні та складні особистості, але їх часто розглядають як аспекти тієї самої Найвищої Реальності під назвою Брахман. (2008), Theory and Practice of Yoga : 'Essays in Honour of Gerald James Larson, Motilal Banarsidass, , pp. 77-78 З давніх часів ідея еквівалентності плекалася для всіх індуїстів у текстах і в скульптурі початку 1-го тисячоліття з такими поняттями, як Харіхара (наполовину Вішну, наполовину Шива)David Leeming (2001), A Dictionary of Asian Mythology, Oxford University Press, , p. 67 і Ардханарішвара (наполовину Шива, половина Парваті),Ellen Goldberg (2002), The Lord who is half woman: Ardhanārīśvara in Indian and feminist perspective, State University of New York Press, , pp. 1–4 з міфами та храмами, які показують їх разом, заявляючи, що вони однакові.TA Gopinatha Rao (1993), Elements of Hindu Iconography, Vol. 2, Motilal Banarsidass, , pp. 334—335Fred Kleiner (2012), Gardner's Art through the Ages: A Global History, Cengage, , pp. 443—444Cynthia Packert Atherton (1997), The Sculpture of Early Medieval Rajasthan, Brill, , pp. 42-46 Основні божества надихнули власні індуїстські традиції, такі як вайшнавізм, шиваїзм і шактизм, але зі спільною міфологією, ритуальною граматикою, теософією, аксіологією та поліцентризмом.Lance Nelson (2007), An Introductory Dictionary of Theology and Religious Studies (Editors: Orlando O. Espín, James B. Nickoloff), Liturgical Press, , pp. 562—563Julius J. Lipner (2009), Hindus: Their Religious Beliefs and Practices, 2nd Edition, Routledge, , pp. 371—375 Деякі індуїстські традиції, такі як смартизм середини 1-го тисячоліття нашої ери, включали кількох головних божеств як генотеїстичні прояви Сагуни Брахман і як засіб для реалізації Ніргуна Брахман.For dualism school of Hinduism, see: Francis X. Clooney (2010), Hindu God, Christian God: How Reason Helps Break Down the Boundaries between Religions, Oxford University Press, , pp. 51-58, 111—115;For monist school of Hinduism, see: B. Martinez-Bedard (2006), Types of Causes in Aristotle and Sankara, Thesis — Department of Religious Studies (Advisors: Kathryn McClymond and Sandra Dwyer), Georgia State University, pp. 18-35Michael Myers (2000), Brahman: A Comparative Theology, Routledge, , pp. 124—127Thomas Padiyath (2014), The Metaphysics of Becoming, De Gruyter, , pp. 155—157 У філософії Самкх'я Девата або божества вважаються «природними джерелами енергії», у яких Саттва є домінуючою Ґуною.
Індуїстські божества представлені різними іконами та аніконами, на картинах і скульптурах під назвою Мурті і Пратіма.PK Acharya, An Encyclopedia of Hindu Architecture, Oxford University Press, p. 426 Деякі індуїстські традиції, такі як стародавні чарваки, відкидали всі божества та концепцію бога чи богині,V. V. Raman (2012), Hinduism and Science: Some Reflections, Zygon — Journal of Religion and Science, 47(3): 549—574, Quote (p. 557): «Aside from nontheistic schools like the Samkhya, there have also been explicitly atheistic schools in the Hindu tradition. One virulently anti-supernatural system is/was the so-called Charvaka school.»John Clayton (2010), Religions, Reasons and Gods: Essays in Cross-cultural Philosophy of Religion, Cambridge University Press, , p. 150A Goel (1984), Indian philosophy: Nyāya-Vaiśeṣika and modern science, Sterling, , pages 149—151;R. Collins (2000), The Sociology of Philosophies, Harvard University Press, , p. 836 тоді як рухи британської колоніальної епохи 19-го століття, такі як Ар'я-самадж і Брахмо Самадж, відкидали божества та прийняли монотеїстичні концепції подібні до авраамічних релігій.Glyn Richards (1990), The World's Religions: The Religions of Asia (Editor: Friedhelm Hardy), Routledge, , pp. 173—176 Індуїстські божества були прийняті в інших релігіях, таких як джайнізм,John E. Cort (1998), Open Boundaries: Jain Communities and Cultures in Indian History, State University of New York Press, , pp. 218—220 і в регіонах за межами Індії, таких як переважно буддистський Таїланд і Японія, де вони продовжують шануватися в регіональних храмах або мистецтві.Hajime Nakamura (1998), A Comparative History of Ideas, Motilal Banarsidass, , pp. 26-33Ellen London (2008), Thailand Condensed: 2,000 Years of History & Culture, Marshall Cavendish, , p. 74Trudy Ring et al. (1996), International Dictionary of Historic Places: Asia and Oceania, Routledge, , p. 692
У стародавніх і середньовічних текстах індуїзму тіло людини описується як храм,Jean Holm and John Bowker (1998), Sacred Place, Bloomsbury Academic, , pp. 76-78Michael Coogan (2003), The Illustrated Guide to World Religions, Oxford University Press, , p. 149 а божества описуються як частини, що перебувають у ньому, тоді як Брахман (Абсолютна Реальність, Бог) описується як такий самий або схожий за природою, як Атман (Я), який, на думку індуїстів, є вічним і міститься в кожній живій істоті.John Koller (2012), Routledge Companion to Philosophy of Religion (Editors: Chad Meister, Paul Copan), Routledge, , pp. 99-107R Prasad (2009), A Historical-developmental Study of Classical Indian Philosophy of Morals, Concept Publishing, , pp. 345—347 Божества в індуїзмі такі ж різноманітні, як і його традиції, і індуїст може вибрати політеїст, пантеїст, монотеїст, моністичний, агностик, атеїст чи гуманіст.Lester Kurtz (ed.), Encyclopedia of Violence, Peace and Conflict, , Academic Press, 2008M. K. Gandhi, The Essence of Hindu, Editor: V. B. Kher, Navajivan Publishing, see p. 3; According to Gandhi, «a man may not believe in God and still call himself a Hindu.»
Дева і деві
Божества в індуїзмі називаються Дева (чоловічий) і Деві (жіночий).Monier Monier-Williams, A Sanskrit-English Dictionary" Etymologically and Philologically Arranged to cognate Indo-European Languages, Motilal Banarsidass, p. 496John Stratton Hawley and Donna Marie Wulff (1998), Devi: Goddesses of India, Motilal Banarsidass, , p. 2William K Mahony (1997), The Artful Universe: An Introduction to the Vedic Religious Imagination, State University of New York Press, , p. 18 Корінь цих термінів означає «небесне, божественне, будь-що досконале».Monier Monier-Williams, A Sanskrit-English Dictionary" Etymologically and Philologically Arranged to cognate Indo-European Languages, Motilal Banarsidass, p. 492
У ранній ведичній літературі всі надприродні істоти називаються асурами.Wash Edward Hale (1999), Ásura in Early Vedic Religion, Motilal Barnarsidass, , pp. 5-11, 22, 99-102Monier Monier-Williams, A Sanskrit-English Dictionary" Etymologically and Philologically Arranged to cognate Indo-European Languages, Motilal Banarsidass, p. 121 До пізнього ведичного періоду (~500 р. до н. е.) доброзичливі надприродні істоти називаються дева-асурами. У постведичних текстах, таких як Пурани та Ітіхаси індуїзму, Деви представляють добро, а Асури — зло. У деякій середньовічній індійській літературі девів також називають сурами та протиставляють їхнім настільки ж могутнім, але злим зведеним братам, яких називають асурами.Encyclopædia Britannica
Індуїстські божества є частиною індуїстської міфології, і Деви, і Деві фігурують в одній із багатьох космологічних теорій індуїзму.Don Handelman (2013), One God, Two Goddesses, Three Studies of South Indian Cosmology, Brill Academic, , pp. 23-29Wendy Doniger (1988), Textual Sources for the Study of Hinduism, Manchester University Press, , p. 67
Характеристика божеств ведичної епохи У ведичній літературі Деви та Деві представляють сили природи, а деякі представляють моральні цінності (такі як Адітьї, Варуна та Мітра), кожен із яких символізує втілення спеціальних знань, творчої енергії, піднесених і магічних сил (Сіддхи).George Williams (2008), A Handbook of Hindu Mythology, Oxford University Press, , pp. 24-33Bina Gupta (2011), An Introduction to Indian Philosophy, Routledge, , pp. 21-25
Девами, які найчастіше згадуються в Ріґведі, є Індра, Аґні (вогонь) і Сома, причому «божество вогню» називають другом усього людства, і вони, і Сома, відзначаються в ритуалі вогню яджня, який відзначає основні індуїстські церемонії. Савітар, Вішну, Рудра (пізніше отримав ексклюзивний епітет Шиви) і Праджапаті (пізніше Брахма) є богами, а отже, Девами.
Веди описують ряд значущих Деві, таких як Ушас (світанок), Прітхві (земля), Адіті (космічний моральний порядок), Сарасваті (річка, знання), Вач (звук), Нірріті (знищення), Ратрі (ніч), Араньяні (ліс), і такі богині щедрот, як Дінсана, Рака, Пурамдгі, Паренді, Бгараті, Магі, серед інших, згадуються в Ріґведі.David Kinsley (2005), Hindu Goddesses: Vision of the Divine Feminine in the Hindu Religious Traditions, University of California Press, , pp. 6-17, 55-64 Шрі, також звана Лакшмі, з'являється в пізніх ведичних текстах, датованих добуддійськими, але вірші, присвячені їй, не припускають, що її риси були повністю розвинені у ведичну епоху.David Kinsley (2005), Hindu Goddesses: Vision of the Divine Feminine in the Hindu Religious Traditions, University of California Press, , pp. 18, 19 Усі боги та богині розрізняються у ведичні часи, але в постведичних текстах (~500 р. до н. е. до 200 р. н. е.), і особливо в літературі раннього середньовіччя, вони зрештою розглядаються як аспекти чи прояви одного Брахмана, потужність Всевишнього.Christopher John Fuller (2004), The Camphor Flame: Popular Hinduism and Society in India, Princeton University Press, , p. 41
Ананда Кумарасвамі стверджує, що Деви й Асури у ведичних знаннях подібні до Ангелів-Теої-Богів і Титанів грецької міфології, обидва могутні, але мають різні орієнтації та схильності, Деви представляють сили Світла, а Асури — сили Темряви в індуїстській міфології.Wash Edward Hale (1999), Ásura in Early Vedic Religion, Motilal Barnarsidass, , p. 20 Відповідно до тлумачення Девів і Асурів Кумарасвамі, обидві ці природи існують у кожній людині, тиран і ангел є в кожній істоті, найкраще і найгірше в кожній людині бореться перед вибором і власною природою, а індуїстське формулювання Девів і Асурів — це вічний танець між ними в кожній людині.Ananda Coomaraswamy (1935), «Angel and Titan: An Essay in Vedic Ontology», Journal of the American Oriental Society, volume 55, pp. 373—418Nicholas Gier (1995), Hindu Titanism, Philosophy East and West, Volume 45, Number 1, p. 76, see also 73-96
Характеристика божеств середньовічної доби