Мирослава Вікторівна Філіпович ( 1 лютого 1984, м. Харків, УРСР) — українська актриса театру та кіно, співачка, акторка Київського академічного театру юного глядача на Липках (з 2011). Найкраща актриса 2023 року за версією SAS Movie Studio. Член національних спілок театральних діячів України (2023) та кінематографістів України (з 2024). Заслужена артистка України (2026)Указ президента України №276/2026 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру (26 березня 2026 року).
Життєпис Народилася 1 лютого 1984 року у місті Харків.
З 14 років почала займатися вокалом. Навчалася у Дитячій художній школі ім. Іллі Рєпіна (м. Харків). 2005-го закінчила театральний факультет Харківського національного університета мистецтв ім. Івана Котляревського за спеціальністю актор театру драми і кіно (майстер мистецької студії – Анатолій Літко).
З 2003 року працювала у театрах Харкова, з 2009 розпочала кінокар'єру, а по переїзду до Києва 2010-го, – поєднала вокальний спів, зйомки у кіно та роботу у столичних театрах.
На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року виїхала спершу до Молдови, потім Болгарії (м. Софія). Взяла участь у низці проєктів у Голлівуді.
Вокал Вокалом почала займатися з 14 років. Пройшла шлях від перших поразок на міському вокальному конкурсі до Гран-прі всеукраїнських («Співограй») та міжнародних («Кримська хвиля», «Gwiazdy Polskiej Jesieni») фестивалів. Брала участь у на фестивалі «Слов'янський базар», «Чорноморські ігри», «Кришталевий жайвір», виступала на сценах Польщі, Молдови, Болгарії, Румунії, Італії. Переможниця Міжнародного конкурсу естрадних виконавців «WORLDSTAR 2013» Галина Конах про свою суперницю говорить наступне: «від України було кілька виконавців. Мене дуже вразила Мирослава Філіпович. Вона хоч і не дуже сильна вокалістка, але її акторські здібності просто неймовірні. Це Лайза Мінеллі номер два. Вона так по-акторськи правильно подала свій номер, що про вокал всі забули».
Театральні режисери використовують її вокальні здібності у своїх постановках – героїні Мирослави Філіпович розкриваються у тому числі й через вокал. Антон Меженін запросив до участі у виставі зіграти роль Едіт Піаф («9 життів Едіт Піаф», 2009), співає місіс Оттіс у виставі «Привид замку Кентервіль» (реж. Артур Артименьєв), виконавиця шансону розвиває лінію дії аполітичного детективу «Місце для дракона» (реж. Олег Мельничук), на вокальних партіях у супроводі живого джаз-бенду будується роль у мюзиклі «Серенада сонячної долини» (реж. Семен Горов). З 2018 року починає співпрацювати із «Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті». 2022 року взяла участь болгарській версії музичного шоу «The Voice».
Пише музику. На текст Марусі Лиманської написала пісню про українське військо «Слава Україні!», «яка перетворює гнів на звитягу». Відеокліп було розміщено Міністерством оборони України.
Театр Диплом за спеціальністю актор театру драми і кіно отримала 2005 року по закінченню театрального факультету Харківського національного університета мистецтв ім. Івана Котляревського (майстер мистецької студії – Анатолій Літко). Працювати у театрі почала ще будучи студенткою – роль Медеї втілила на сцені Харківського театру для дітей та юнацтва. Увійшла до складу рок-опери «Юнона» та «Авось», яку у Харківському академічному театрі музичної комедії поставив Юрій Старченко на музику Олексія Рибникова на вірші Андрія Вознесенського. Мирослава виконувала партію Кончіти, 15-річної доньки коменданта Сан-Франциско, у яку закохався дипломат та мандрівник Микола Резанов.
Харківський період тривав із 2003 по 2009 роки – акторка Харківського театру для дітей та юнацтва, паралельно, з 2006-го – солістка-вокалістка Харківського академічного театру музичної комедії. Ролями, які найбільш вплинули на Мирославу, як на акторку, називає Едіт Піаф у «Дев’яти життях Едіт Піаф» і Кончіта в рок-опері ««Юнона» та «Авось»»: «Грати Едіт Піаф було подорожжю до серця любові, її цінностей та крихкості. А роль Кончіти була щемливим нагадуванням про швидкоплинність життя та одвічну сутність емоцій. Ці ролі зміцнили мою віру в те, що потрібно жити оптимістично та цінувати кожну мить»..
У Києві – з 2010 року. Працювала у Муніципальному театрі «Київ», з 2011-го – акторка Київського академічного театру юного глядача на Липках. Серед зіграних ролей – Катерина у «Сні Тараса Шевченка (2014), Пані Жабулетта у «Дюймовочці» (2017), Шарлотта у виставі «Дон Жуан vs Донна Анна» (2018), Іпполіта у «Сні літньої ночі» (2019) та інші.
Ідея бізнесмена Олександра Меламуда спровокувала появу виставу «Серенада сонячної долини» – за мотивами однойменного художнього фільму Роман Розенгурт та Марія Ліманська створили сценічну версію, яку зрежисував Семен Горов. У цій роботі Мирослава Філіпович поєднала свої акторський та музичний досвіди – грала та співала із джаз-бендом на сцені Жовтневого палацу в Києві. Згодом розпочалася співпраця із «Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті» та започаткованим «Театром Олександра Меламуда», який випустив вистави «Качине полювання» Олександра Вампілова, «Вбити дракона» Євгена Шварца, «Весна для Гітлера» за мотивами американского мюзиклу «Продюсери».
Кіно
З 2009-го знімається у кіно.
Першою кінороллю стала участь у біографічному серіалі «Анна Герман. Таємниця білого янгола» () про життя і творчість польської співачки Анни Герман. Постановкою займався польський режисер Вальдемар Кшистек, зйомка продакшн-компанії «Star Media» (Україна–Росія) за участю «Film Production Service Open Ltd.», «Yes To Film», «Zielono Mi» (Польща) та «MP Film Production» (Хорватія).
Роботами початкового періоду стали ролі у стрічках «Особиста справа» (Дар'я Ставицька), «Останній яничар» (Фатіма), «Таємниця Марії» (Ольга), «Консультант» (Жанна Головньова) та інші. Стала зіркою серіалів «Субота» (Оленка), «Сувенір з Одеси» (Єва Мілкус). Помітною стала роль Амалії в комедії «СидОренки-СидорЕнки», протягом якого дві сім'ї різного соціального стану дізнаються, що 16 років тому вони обмінялися новонародженими дітьми. «Моя Амалія смішна і зворушлива і зовсім не схожа на мене. Але я її люблю. Але хочу чесно зізнатися, ще років зо три тому, я навіть не могла уявити, що мені доведеться грати таку роль – це повна протилежність мені» – визначає свою героїню Мирослава ФіліповичМирослава Филиппович – биография, новости, личная жизнь (Штуки-дрюки). Образ «хитрої і водночас розумної жінки, яка завжди досягає своєї мети» втілила в «Ключах від правди».
У повнометражній стрічці «Заборонений» режисера Роман Бровко, втілила роль шістдесятниці-дисидентки Михайлини Коцюбинської.
Ролі в театрі Харківський театр для дітей та юнацтва — «Золоте Руно» за мотивами давньогрецької міфології; реж. Олександра Драчова — Медея 2003 — «Лускунчик» Олександра Драчова, І. та Д. Кальченко — Марі — «За двома зайцями» за п'єсою Михайла Старицького; реж. Юрій Старченко — Настя — «Срібна павутина» О. Коломийця; реж. Юрій Старченко — Галинка 2005 — «Ніч перед Різдвом» Олександра Драчова за мотивами повісті Миколи Гоголя; реж. Олександр Драчова — Оксана 2005 — «Чума на обидва ваші доми» Григорія Горіна; реж. Юрій Старченко — княгиня Ліза 2005 — «Червоненька квіточка» Олександра Аннічева за мотивами казки Сергія Аксакова — старша сестра 2005 — «Полліана» Анатолія Житницького за мотивами роману «Полліанна» Елеонор Портер; реж. Юрій Старченко — Ненсі
Харківський відкритий театр — «9 життів Едіт Піаф» Антона Меженіна та Олега Дидика за мотивами книги «Моє життя» Едіт Піаф; реж. Антон Меженін, Олег Дидик — Едіт Піаф
Харківський академічний театр музичної комедії — «Пітер Пен» за мотивами однойменної казки Джеймса Баррі; реж. Аркадій Клейн — Венді, мама 2007 — «Крадій у становищі» М. Мировича; реж. Аркадій Клейн — Цица 2007 — «Чикаго» за однойменним мюзиклом Боба Фосса; реж. Мирослава Філіпович — Роксі 2007 — «Красуня та чудовисько» Вікторії Березко на музику Ігоря Гойденка; реж. О. Серьогін — служниця — рок-опера «Юнона» та «Авось» Олексія Рибникова на вірші Андрія Вознесенського; реж. Юрій Старченко — Кончіта Консепсией де Аргуельо 2008 — «Вальс кохання»; реж. Аркадій Клейн — Лота 2008 — балет-казка «Бембі»; реж. І. Клепікова — Сорока — «Попелюшка» на музику Спадевіккіа; реж. О. Серьогін — старша сестра Анна 2009 — «Новорічні пригоди Буратіно» за мотивами повісті «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» Олексія Толстого; реж. О. Дугінов — Буратіно 2009 — «Таємниця Дона Жуана» І. Ривіної; реж. І. Ривіна — служниця 2009 — «Моя дружина брехуха» М. Мейо та М. Еннекена; реж. Олександра Драчова — Меджі 2009 — «Донна Люція»; реж. Олександра Драчова — Елла — «Сорочінський ярмарок» О. Рябова; реж. Аркадій Клейн — циганка
Київський академічний театр юного глядача на Липках — «Привид замку Кентервіль» за оповіданням «Кентервільський привид» Оскара Вайлда; реж. Артур Артименьєв — місіс Оттіс — «Над прірвою у житі» за романом Джерома Селінджера; реж. Максим Михайліченко — місіс Моро — «Шиндай» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Надя — «Сон» Тараса Шевченка; реж. Віктор Гирич — Катерина 2014 — «Прекрасні сабінянки» Леоніда Андреєва; реж. Максим Михайліченко — Ксена — фентезі в 5 куплетах «Скрудж, або Різдвяна пісня у прозі» за повістю Чарлза Дікенсена; реж. Костянтин Дубінін — дівчина 2017 — музична казка «Дюймовочка» за казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Ірина Зільберман — Пані Жабулетта — аполітичний детектив «Місце для дракона» за повістю Юрія Винничука; реж. Олег Мельничук — виконавиця шансону 2018 — людська комедія «Дон Жуан vs Донна Анна» за творами Лесі Українки, Олександра Пушкіна, Мольєра; реж. Микола Яремків — Шарлотта 2018 — музична казка «Людвіг XIV» за мотивами казки «Тутта Карлссон, Перша і Єдина, Людвіг Чотирнадцятий і інші» Яна Екхольма; реж. Віктор Гирич — Курка — комедія «Бережіть Флорес» Ніла Саймона; реж. Максим Михайліченко — Рене 2019 — комедія «Сон літньої ночі» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Віктор Гирич — Іпполіта, цариця амазонок, заручена з Тезеєм / Афіняни, лісові істоти — казка-феєрія «Пітер Пен» Джеймса Баррі; реж. Євген Курман — Місіс Дарлінг
Муніципальний театр «Київ» — мюзикл «Тарас Бульба» лібрето Неди Нежданої композитора Івана Небесного; реж. Валерій Неведров — дружина Тараса Бульба 2011 — «Моя дружина брехуха» М. Мейо та М. Еннекена; реж. Анатолій Тихоміров — Меджі 2011 — «Теремок» Самуїла Маршака; реж. Анатолій Тихоміров — Лисиця — «Маленький принц» за однойменною повістю Антуана де Сент-Екзюпері; реж. Анатолій Тихоміров — Змія, Роза
Театр Олександра Меламуда — «Серенада сонячної долини» Романа Розенгурта та Марії Ліманської за мотивами однойменного художнього фільму; реж. Семен Горов комедія «Качине полювання» за п'єсою Олександра Вампілова — ВіраТеатр Олександра Меламуда «Качине полювання» драма «Вбити дракона» за п'єсою «Дракон» Євген Шварц — Ельза, дочка архіваріусаТеатр Олександра Меламуда «Вбити дракона» «Весна для Гітлера» за мотивами американского мюзиклу «» — бабка Беатріса фон Куні та інвесторка постановки
Київський театр «Актор» — «Бійцівський клуб» Ігоря Білиця за однойменним романом Чака Поланіка; реж. Ігор Білиць — Марла
Фільмографія
— «Анна Герман. Таємниця білого янгола»; реж. Вальдемар Кшистек — Едіта 2011 — «Порох і дріб»; реж. Максим Мехеда — консультант салону — «Навчаю грі на гітарі»; реж. Володимир Янощук — адміністратор авіаотеля 2012 — «Жіночий лікар» (серіал); реж. Антон Гойда — Розалія Миколаївна — «Жіночий лікар–2» (серіал); реж. Антон Гойда — Рима Ковальчук 2013 — «Повернення Мухтара» — адміністратор стоматологічної клініки 2013 — «Віталька» (серіал) — жінка в поїзді — «Особиста справа»; реж. Володимир Мельниченко — Дар'я Ставицька 2014 — «Офіцерські дружини»; реж. Дмитро Петрунь — співачка 2014 — «Сашка»; реж. Антон Гойда — адміністратор весільного салону 2014 — «Останній яничар»; реж. Олександр Мохов, Антон Гойда — Фатіма 2014 — «Не відпускай мене»; реж. Роман Бровко — співробітниця центру зайнятості