Фрейлєх або в множині Фрейлєхз, (від «веселощі», ) — єврейський ашкеназький весільний (також і на бар міцве) танець . Один із найпопулярніших єврейських народних танців. Виконується як одиночним танцюристом, так і необмеженою кількістю учасників. Стиль фрейлехс, як і більшість клезмерского репертуару, — бессарабського чи молдавського походження. За радянських часів найвідомішою єврейською мелодією став різновид мелодії для фрейлеха під назвою «Сім-сорок».

Опис У разі кількох учасників танцюристи беруться за руки або кладуть руки на плечі один одному та танцюють, зазвичай утворюючи коло, хоровод.

Інші назви фрейлехса — редл («кухоль»), караход («хоровод»), дрейдл («юла») та подібні назви, що нагадують про хоровод. Деякі особливо вправні танцюристи можуть виходити на середину колаШтерн И. Еврейский танц-класс, или фрейлехс, мицва и не только . Голубенко Г. « Руде місто, або Чотири сторони сміху » : «…А потім був концерт, і Ойстрах грав як бог, і одеська інтелігенція вибухала оплесками. А товариш Коноводченко зі своїм бюро мирно дрімав у першому ряду, час від часу заглядаючи в папірець і із задоволенням переконуючись, що все йде за програмою, яку намітила Комуністична партія. Потім Ойстрах грав на біс, а коли стало зрозуміло, що зараз він виконає останній твір, він раптом підійшов до рампи і заговорив: „Друзі, — сказав великий артист, — сьогодні в залі перебувають люди, яким я завдячую, може, не менше, чим своїм батькам та вчителям. Якби не вони, можливо, моє життя склалося б інакше. Це мої сусіди. Я зауважив, що за час концерту вони встигли полюбити серйозну класику. Тож зараз для вас, мої дорогі, — композитор Бетховен. Фрейлехс… У обробці Брамса“. І він заграв фрейлехс, прикрашаючи його найвіртуознішими пасажами. І зал осатанів від захоплення. І навіть товариш Коноводченко зі своїми товаришами теж надзвичайно пожвавився, думаючи, мабуть, про те, що коли цей самий Бетховен писав свої твори поодинці, то в нього просто мухи від нудьги дохли. А от як з'єднався з Брамсом — так і вийшло досить мило…» Темп танцю може бути швидким чи повільним.

Танцюється в тактовому розмірі 8/8 = 3/8 + 3/8 + 2/8, тобто на ритм "раз-два-три, раз-два-три, раз-два". Вважається, що щей ритмічний малюнок, що стосується руху тільки ніг, згодом перейшов у модний танець середини і кінця XX століття твіст.

За визначенням М.Береговського:

«Фрейлехс – це колективний танець із необмеженою кількістю учасників, які беруться за руки або кладуть один одному руки на плечі та танцюють у колі, хороводі, але його можна танцювати і соло.

Фрейлехс має різні назви: «hopke» (гопак), «redl» (коло), «karahod» (хоровод), «drejdl» (юла), «kajlexiks» (коло), «rikudl» (танець) та ін. Танець не має стійкого темпу, його темп коливається від moderato до presto. У колі зазвичай танцювали в помірно швидкому темпі, але якщо серед учасників танцю були люди похилого віку, фрейлехс грали в більш повільному темпі.

Мелодика фрейлехів різнилася залежно від темпу. Розмір фрейлехса завжди дводольний.

За формою це розміри (за рідкісними винятками) з 8 та 16 тактів.

Переважна більшість фрейлехів дво- та триколінні. Слід зазначити, що різниця між формами двох-і триколінних п'єс, тобто схемами аб і аба, було скоріше теоретичним, так як у музичній практиці клезмерів воно не мало жодного значення — під час танцю кожен фрейлех повторювався нескінченну кількість разів, і кожна його частина — 2 (а іноді й 4 рази). Тому важко було визначити, коли коліно є початком, а коли кінцем. Для того, щоб танцюристи знали, що музиканти закінчують танець, вони зазвичай завершували його (як і всі танці) такою формулою: у весільній метушні та шумі подібна канонізована кінцівка була необхідна.

Рідше можна зустріти фрейлехс у складній тричастинній формі. У значній кількості творів, близьких до фрейлехсу, ми помічаємо схему, яка зустрічається надзвичайно рідко: абсб. Для цієї схеми характерно те, що третє коліно (с) частіше всього звучить в іншому порядку або в іншій тональності. Кінець третього коліна завжди готує модуляцію в основний лад. Для фрейлехів, побудованих за цією схемою, типова ще одна риса: перші чотири такти третього коліна складаються здебільшого з одного звуку (найчастіше основного тону): він займає по дві чверті у перших двох тактах, а у третьому та четвертому тактах – по одній чверті (іноді восьмими).

Часом замість одного звуку звучить мотив, що складається з основного тону; у перших двох тактах він займає по півтори чверті, у третьому та четвертому тактах – по одній восьмій. Подібний початок п'єси має надихаючий характер, він ніби провокує, підбурює танці. Якщо третє коліно у цій схемі не має такого вступу, то мелодія перших тактів обов'язково йде звуками більшої тривалості.

Клезмери грали з великою експресією, та й самі фрейлехс здатні були змусити слухача зірватися з місця, пуститися в танець і віддатися цілком радісній хвилині...

Відповідно до етнографічних спостережень, саме інструментальна музика була стрижнем весільної церемонії; вона супроводжувала найважливіші моменти весілля: зустріч та проводи гостей, обряд усадження нареченої, хода до вінця та повернення, запрошення до столу, саме застілля і так далі. Імпровізації для Kale-bazeh («усадження нареченої»), фрейлехс "in der hupe" ("до вінця") і "fun der hupe ("від вінця"), награші, різні дійни, скочні, фрейлехс, що супроводжують трапезу; заздоровні, застільні та вуличні наспіви, якими проводжали гостей; прощальні ("добраноч") та "будьте здорові"»

Різновиди

Фрейлехс є найпростішим і найпопулярнішим типом танцювальної мелодії клезмера. Часто використовується більш проста мелодія, що виконується в розмірі 2/4, але призначена також для групових хороводів. Залежно від місця розташування цей базовий танець також міг називатися редль (коло), хопке, караход («хоровод», буквально білоруський переклад російського «хоровод»), дрейдль, рікудль тощо «Шер» (, "Ножиці») — «танець кантора» у розмірі 2/4. М.Береговський, який писав у 1930-х роках, зауважив, що, незважаючи на те, що танець дуже часто виконували, грали на великому просторі, території, і що він підозрював, що він сягає корінням давнього німецького танцю. Цей танець продовжував бути популярним у США навіть після того, як інші складні європейські клезмерські танці були забуті. У деяких регіонах музичний термін «шер» може бути синонімом до «фрейлєх». «Скотшне»() — вважається, що це більш складний фрейлех, який можна грати не обов'язково для танцю. «Дойн» (від румунського «Дойна») — інструментальна форма вільної форми, запозичена з румунської пастушої пісні «дойни». Хоча в Румунії та Молдові існує багато регіональних типів дойни, єврейська форма, як правило, простіша, з мінорною темою, яка потім повторюється в мажорній тональності, за якою зазвичай йде фрейлех. Волехль — споріднений жанр. «Таксім» (, від османської/арабської Taqsim), — це фантазія вільної форми на певний мотив, прикрашений трелями, руладами, тремоло тощо; таксім зазвичай закінчується фрейлєхом. В ХХ сторіччі жанр в основному забувся і був замінений дойною. «Hopke», «гопак», інші українські народні пісні та танці, перероблені на єврейський манір. Наприклад, така п'єса-танець як «козачок», був здавна поширений у єврейському середовищі, хоча «шер» та «фрейлехс» більш специфічні танці... Оскільки «козачок» широко існував серед євреїв,... виконувався єврейськими народними музикантами на єврейських весіллях і становив частину їхнього репертуару.

Дивись також

Клейзмер Ніґґун Брацлавські хасиди Рош га-Шана Іудаїзм Дервіші Духовні практики Бар Міцве Єврейське весілля Медитація Імпровізація Хасиди Євреї в Україні

Примітки

Посилання

Твердохліб H. Це ж наш фрейлехс! Махмуд Есамбаєв. Моя єврейська мама