Турія́ — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Площа села — 696 га. Населення становить понад 1000 осібПрограма соціально-економічного та культурного розвитку Новомиргородської МТГ. Колишній центр Туріянської сільської ради.
Географія Турія розташована в північно-західній частині Новоукраїнського району в долині річки Турія, на якій в межах села існує ставок площею 89 га. В околицях села розташовані яри Майданників та Будьонного.
Село простягається вздовж річки на 8 км. Відстань до центру територіальної громади — 8 км. Відстань до залізничної станції Капітанівка — 10 км.
Північна околиця села є кордоном між Кіровоградською та Черкаською областями. На півночі Турія межує з селом Журавка, на півдні — з селом Листопадове.
<small>Панорама Туріянського ставу з греблі з боку Базарівки
Історія
Археологія Біля села досліджені кілька курганів скіфської доби (VII—III ст. до н. е.) та могила кочівників XI—XIII століття. В межах Турії виявлено три поселення черняхівської культури (II—VI століття)Махно Є. В. Пам'ятки черняхівської культури в Златопільському районі на Черкащині // — Археологія (збірник ІА АН УРСР), Т. XX. — К., 1966. — стор. 107—122., на одному з яких розкопано дворище із трьох наземних споруд — житлового приміщення, комори та клуні, а також знайдено два скарби римських монет II століттяКухаренко Ю. В. Клад из Турии // КСИИМК, вып. 49. — М., 1953. — стор. 148—150.Брайчевский, М. Ю. Новый клад римских монет из села Турии // , 1956, № 4, стор. 153—156..
XVIII століття Турія вперше згадується в документах першої чверті XVIII століття. З околиць села постачались лісоматеріали для потреб Нової Сербії (з 1752 року) та Чорного гусарського полку (з 1764).Йоган-Антон Гільденштедт. Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року. — К., 2005. — С. 26.
В 1781 році, після маркування кордону, в с. Турія був підписаний акт розмежування територій Російської імперії та Речі Посполитої. Кордон проходив від Дніпра по річках Тясмин, Ірклей, Велика Вись, Синюха. Акт підписали генерал-майор російської армії Михайло Потьомкін і генерал-майор польської армії Карл Мальцевський.
З XVIII століття Турія була родовим гніздом шляхетського роду Тобілевичів.Тобілевич Б. Родовід шляхтичів Тобілевичів
. Про розлогість Туріянського ключа можна уявити з купчої: . Турію того часу дуже добре змальовано в п'ятитомнику Міхала Грабовського:
2 січня 1787 року Франц Ксаверій Любомирський обміняв смілянські маєтки і продав князю Потьомкіну. Вже на початку 1788 року Потьомкін з мешканців цих щойно придбаних маєтків сформував дві військові бригади — шполянську та златопільську, які під назвою «іноземних добровольців» разом з козаками, вірними Росії, під проводом Сидора Білого взяли участь у війні з Туреччиною.Енгель «Опис справ, що містяться в архіві віленського губернатора». — Вільно, 1868. — С. 52.
У Златополі в 1791 році за кошти Анни Стааль, дружини Густава, управляючого туріянським ключем князя Потьомкіна, звели католицьку дерев'яну капличку.Стаття Złotopol у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том XIV (Worowo — Żyżyn) з 1895 року .Переклад статті «Złotopol» на родовому сайті «Рід Чорноіван»
XIX століття
У 1801 році господарем тутешніх земель стає генерал-майор Микола Висоцький — нащадок Потьомкіних по материнській лінії.
Після смерті Висоцького Турія дістається Петру та Адріану Федоровичам Лопухіним; після поділу між ними маєтку зарахована до Златопільського ключа, який дістався першому з них.
1864 року в містечку Турія Лебединської волості Чигиринського повіту Київської губернії налічувалось:
XX століття
Церква Святого Вознесіння перебудовується заново на кам'яному фундаменті з дерева (дуб, сосна) і завершується перебудова в 1908 році.
У лютому 1918 року, після встановлення радянської влади в селі, була утворена Туріянська сільська рада.
Зі створенням 14 жовтня 1921 року УАПЦ святовознесенська парафія визнає її юрисдикцію і служба починає вестися українською мовою. Угода № 781 на користування храмом підписана УАПЦ 11 липня 1923 року з Лебединським волосним виконкомом. 29 березня 1926 року священиком Святовознесенської парафії УАПЦ призначається Колосовський Віктор Іванович, який в 1919 році закінчив 7 класів Златопільської чоловічої гімназії і перед цим був дияконом Миколаївського собору в Новомиргороді. Останній раз парафіяльна церковна рада обиралась 14 серпня 1926 року в кількості 9 осіб та 3 осіб ревізійної комісії.
На фронтах Другої світової війни воювали 277 туріянців, 239 з яких загинули. В боях за звільнення села брали участь полки 6-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника І. Ф. Обушенка. В братських могилах на території села поховано 2659 радянських солдат.
Населення В 1864 році в селі проживало 3591 чоловік, з яких 2219 християн та 1372 юдеї. Серед них було 12 купців третьої гільдії. 1970 року в селі мешкало 2588 чоловік.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1666 осіб, з яких 715 чоловіків та 951 жінка.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1502 особи.
За попередніми підрахунками, в 2011 році населення Турії становило 1208 осіб у 529 дворах.
Станом на 1 січня 2015 року, в селі проживало 1121 мешканців.
Динаміка населення180818641970200120112015 1861 3591 2588 1511 1208 1121
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,01 % російська 0,93 %
Інфраструктура В Турії знаходиться 529 садиб, загальноосвітня школа I—III ступенів, дошкільний навчальний заклад «Ромашка», будинок культури, православна церква, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, мобільне відділення Нова Пошта та 6 приватних магазинів. Село газифіковане.
Сільське господарство Основним сільськогосподарським підприємством на території сільської ради є ТОВ «Прогрес». Функціонують також кілька селянсько-фермерських господарств.
Транспорт Транспортне сполучення з районним та обласним центрами здійснюється щоденними рейсовими автобусами Турія—Кропивницький та Капітанівка—Кропивницький.
За 1,5 км від села розташована залізнична платформа Турія, що робить зручним дизельне сполученню з райцентром, а також містами Сміла, Мала Виска та Помічна. Поряд проходить міжрайонна автомобільна дорога Новомиргород — Сміла. Регулярні перевезення цим автошляхом здійснюють рейсові автобуси сполученням:
Капітанівка—Кропивницький Новомиргород—Черкаси Оситняжка—Кропивницький
Культура
В селі функціонує Туріянський сільський будинок культури. Тут з 1960-х років діє народний фольклорно-самодіяльний ансамбль «Туріяни».
Вулиці В Турії налічується 14 вулиць та 4 провулки. Рішенням сільської ради № 51 від 23 грудня 2015 року в рамках декомунізації деякі вулиці було перейменовано, здебільшого з використанням топонімів на позначення кутків села:В Турії теж перейменували вулиці // «Новомиргородщина», № 9 (9352) від 27.02.2016. — С. 2.
НазваКолишня назваБазарівська вул.Дзержинського вул.Базарівський пров.Дзержинського пров.Берегова вул.Жовтнева вул.Гагаріна вул.Гагаріна пров.Гончарівська вул.Котовського вул.Гончарівський пров.Котовського пров.Демченко Марії вул.Лесі Українки вул.Воровського вул.Механізаторів вул.Мирна вул.Чапаєва вул.Молодіжна вул.Набережна вул.Слобідська вул.Кірова вул.Степова вул.Степовий пров.Центральна вул.Леніна вул.Шкільна вул.
Характерною особливістю нумерації будинків на вулицях Турії є їх хаотичне розміщення без будь-якого зв'язку з розташуванням, що, вочевидь, пов'язане з порядком забудови.
Місцевості Слобода́ — південно-східна околиця Турії, територія колишнього села Миколаївка. Базарівка — східна околиця села. Гончарі́вка — західна околиця села. Третякі́вка Вівчарі́вка Вітрі́вка Чуні́вка (Човнівка)Чайковська Л. Природа Новомиргородщини / Подарункове видання. — Кіровоград: Видавництво ТОВ «Поліграфічні послуги», 2013. — С. 27.
Нині місцеве населення розрізняє місцевості здебільшого за колишніми колгоспними бригадами, яких в селі нараховується три:
1-а бригада — південно-західна частина села 2-а бригада — північно-західна частина села 3-я бригада — північно-східна частина села
Фотогалерея <small>Стела на в'їзді до села<small>Туріянська ЗОШ<small>Будинок культури<small>Будівля колишнього єврейського магазину на Базарівці
Пам'ятки Цікавою з архітектурної точки зору є будівля єврейської крамниці (ріг вулиць Механізаторів та Базарівської), де й зараз розташований магазин.
Пам'ятники НазваРозташуванняДата встановленняФотоКороткі відомостіВоїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни,меморіалнавпроти будинку культуриНа пагорбі розташована скульптура жінки в хустині, яка оповита журавлиним ключем. На стелах внизу під пам'ятником вказані імена всіх загиблих воїнів-вихідців з села.Радянських воїнів,братська могилапо вул. Центральній, біля ФАПуУ братській могилі біля пам'ятника поховано 1617 радянських солдат, які загинули під час звільнення села у 1944 році; імена і дати загибелі деяких з них вказані на плитах під пам'ятником.Радянських воїнів,братська могилавул. Мирна, на кладовищіУ братській могилі біля пам'ятника поховано 851 радянських солдат, які загинули під час звільнення села у 1944 році; імена і дати загибелі деяких з них вказані на плитах під пам'ятником.Радянських воїнів,братська могилавул. Механізаторів, поблизу олійніУ братській могилі біля пам'ятника поховано 191 радянських солдат, які загинули під час звільнення села у 1944 році; імена і дати загибелі деяких з них вказані на плитах під пам'ятником.пам'ятний знакв сільському парку6-ій Орловській дивізії,пам'ятний знакна в'їзді до села, неподалік залізничного переїзду1980Пам'ятний знак встановлено на місці боїв у лютому 1944 року, де протистояла Корсунь-Шевченківському угрупуванню німецьких військ. Знак встановлений ветеранами дивізії у 1980 році.Юркову Олександру Дмитровичу,пам'ятний знакна в'їзді до села, неподалік залізничного переїздуПам'ятний знак сповіщає про те, що поле біля нього назване ім'ям Героя Радянського Союзу (1915–1988); в розмовній мові місцевість має назву «Юркове поле».
Відомі люди Бондаренко Микола Матвійович (нар. 27 вересня 1936 року) — хірург, доктор медичних наук (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1997). Вітко Костянтин Миколайович (1890 — ?) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР. Лицар Залізного хреста УНР.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)
Примітки
Посилання Погода в селі Турія