Консервація та реставрація книг, рукописів, документів та ефемер

Консервація та реставрація книг, рукописів, документів і ефемер — діяльність, спрямована на продовження життя предметів історичної та особистої цінності, виготовлених переважно з паперу, пергаменту та шкіри. Що стосується культурної спадщини, то діяльність із збереження, як правило, виконує консерватор. Основна мета консервації — продовжити термін служби об'єкта, а також зберегти його цілісність, зберігаючи всі доповнення оборотними. Консервація книг і паперу включає в себе методи оправлення, реставрацію, хімію паперу та інші технології обробки матеріалів, включаючи методи збереження та архівування.

Консервація книг і паперу має на меті запобігти, а в деяких випадках і виправити пошкодження, спричинені неправильним поводженням, властивими їм вадами та впливом навколишнього середовища. Консерватори визначають належні методи зберігання книг і документів, включаючи коробки і стелажі, щоб запобігти подальшому пошкодженню і сприяти довготривалому зберіганню. Ретельно підібрані методи і прийоми активної консервації можуть як усунути пошкодження, так і запобігти подальшому пошкодженню при обробці партій або окремих одиниць, залежно від цінності книги чи документа.

Історично склалося так, що методи реставрації книг були менш формалізованими і виконувалися різними фахівцями з різним рівнем підготовки. У наш час консервація паперових документів і книг часто виконується професійним консерватором.AIC, "Caring for Your Treasures, " American Institute for Conservation of Historic & Artistic Works, Accessed 26 April 2014, . Багато консерваторів паперу чи книг є членами професійних організацій, таких як Американський інститут охорони природи (AIC) або Гільдія книгознавців (обидва в Сполучених Штатах), Асоціація архівів і документів (у Великій Британії та Ірландії) або Інститут збереження (ICON) (Великої Британія).

Визначення

Консервація, реставрація та збереження, хоча й схожі, є різними. Збереження книг і паперу передбачає захист і стабілізацію матеріалу в його поточному стані, зберігаючи якомога більше вихідних матеріалів. Реставрація передбачає повернення книги чи рукопису до стану, якомога ближчого до нового, із застосуванням більш інвазивних методів і меншого збереження оригінальних матеріалів. Збереження — це загальний термін, який охоплює збереження та реставрацію; однак, терміни іноді використовуються як синоніми, коли йдеться про збереження бібліотеки та архіву. Оскільки консервація є одним із прикладів зусиль для збереження матеріалів, її можна вважати підкатегорією збереження. Збереження часто супроводжує такі стратегії збереження, як належне зберігання та демонстрація, моніторинг навколишнього середовища, навчання поводженню, переформатування та безпека. Основною метою сучасної консервації є збереження цілісності оригінальних частин об'єкта та те, що будь-які доповнення внаслідок реставрації мають бути оборотними. Існує два підходи до збереження: активна або інтервенційна консервація та пасивна або превентивна консервація.; Активна консервація передбачає оцінку стану об'єкта та обробку для запобігання подальшому розкладу шляхом очищення, ремонту та реставрації, коли це необхідно. У превентивній консервації наука про зберігання та демонстрацію використовується для контролю та стабілізації умов навколишнього середовища, що впливають на об'єкт, щоб продовжити його термін служби. Консервація охоплює галузі палітурної справи, реставрації, хімії паперу та інших матеріальних технологій, а також збереження архівних ресурсів.

У консервації є багато нюансів, і реставратори повинні приймати рішення про те, як вони поводитимуться з об'єктом, залежно від того, як він використовуватиметься чи демонструватиметься. Наприклад, збереження бібліотеки вимагає, щоб книги були розбірливими та зручними для використання, але не обов'язково естетично привабливими. З іншого боку, книгу чи документ, які будуть представлені на виставці, можливо, потрібно буде представити у візуально привабливішому стані. Паперові предмети, такі як книги, альбоми для вирізок, рукописи, листи, журнали та щоденники, свідоцтва, карти, грамоти, газети, малюнки, мініатюри та листівки, викликають особливі проблеми, коли мова йде про догляд і збереження. На відміну від творів мистецтва на папері, з цими предметами часто звертаються безпосередньо та неодноразово, щоб отримати доступ до інформації. Навіть паперові ефемери, такі як газети та листи, можуть бути важливими історичними записами або сімейними пам'ятками.Library of Congress, «Preservation Measures for Newspapers», Accessed 13 April 2014, .

Історія

Історія ранньої консервації ще не написана, і ранні консерватори записали мало своєї роботи. Отже, сучасні реставратори несуть відповідальність за запис попередніх консерваційних робіт, які вони знаходять під час оцінки об'єктів.; Ще в 750 році до нашої ери старозавітні пророки Ісая та Єремія радили про важливість збереження документів для використання в майбутньому. У 1627 році Габріель Ноде опублікував , який містив розділ про збереження книг. Першою суттєвою працею на тему реставрації книг була книга Альфреда Боннардо , вперше опублікований у Парижі в 1846 р. До кінця ХІХ століття переважною практикою було відновлення об'єктів у новішому чи кращому стані, не звертаючи уваги на оригінальний стиль чи композицію. Однак сучасна консервація прагне якомога менше ставитися до книг і паперу.

Пітер Вотерс, якого вважають батьком сучасного книгозбереження, був координатором збереження в Національній центральній бібліотеці після повені Арно у Флоренції, Італія, у 1966 році, його супроводжували сотні консерваторів з усього світу. До потопу збереження бібліотек ще не було усталеною сферою. Вода вразила одну третину бібліотечних колекцій, включаючи періодичні видання, газети, дрібні друковані видання, карти, плакати, а також колекції рідкісних книг у Магліабечі та Палатіні. Повінь порушила традицію зберігати комерційну таємницю та методи консервації, оскільки лихо вимагало співпраці найдосвідченіших у світі реставраторів книг і паперу. Однією з технік збереження книг і паперу, яка стала результатом цієї співпраці, стала розробка лагодження паперу за допомогою «термічної серветки». Іншою подією, пов'язаною з повенями у Флоренції, було дослідження зв'язування м'якого пергаменту та його корисності для збереження через його стійкість до пошкодження водою. Маючи досвід великомасштабних архівних катастроф, Вотерс визначив сім основних вимог для успішного відновлення після повені. Перша публікація стандарту практики для консерваторів була опублікована в серпні 1964 року в Studies in Conservation Американської групи Міжнародного інституту охорони природи, нині Американського інституту охорони природи (AIC). Оновлена версія була випущена в 1994 році.

Крістофер Кларксон спочатку ввів термін «консервація книг» у Флоренції в 1967 році, щоб відрізнити перші європейські методи консервації, які прагнули зберегти лише текст книги. Кларксон стверджував, що «чужорідні знаки» та «чужорідні речовини» важливі для розуміння фізичної історії книги та соціальної історії, в якій книга була, і що ці докази використання повинні бути збережені. У 1968 році Міжнародний центр вивчення питань збереження та реставрації культурних цінностей організував у Римі міжнародний семінар на тему збереження бібліотечних матеріалів. У 1969 році в Чиказькому університеті відбулася перша конференція зі збереження на університетському рівні, де вони опублікували «Погіршення стану та збереження бібліотечних матеріалів».

У Сполучених Штатах філія палітурної справи Бібліотеки Конгресу була створена в 1900 році для Урядової друкарні під керівництвом головного клерка Артура Кімбола. Це дозволило здійснити перші заходи зі збереження на LoC.

Book and Paper Group (BGP) є найбільшою спеціалізованою групою в AIC. За допомогою зустрічей і публікацій BPG обмінюється інформацією про збереження книг і паперу. BPG випускає журнал The Book and Paper Group Annual, присвячений темі збереження книг і паперу.

Були використані унікальні підходи, щоб досягти успіху у фінансуванні збереження книг. Для Університету Дьюка члени громадськості можуть «усиновити» книгу, яка потребує консерваційного ремонту, через їхню програму Adopt-A-Book і допомагає нинішнім і майбутнім дослідникам отримати доступ до цих матеріалів.

Збудники псування

Реставратори повинні мати знання про агенти, які викликають гниття, щоб зберегти предмети. Причинами псування можуть бути неправильне поводження, світло, коливання вологості, пил і забруднення, вогонь, вода, газ і тепло, недбалість, шкідники та інші паразити. Внутрішня вада — це «якість матеріалу або об'єкта самознищуватися або надзвичайно важко підтримувати». Папір, книги, рукописи та ефемери є яскравими прикладами матеріалів, схильних до властивих пороків. Ранній папір виготовлявся вручну з рослинних волокон, таких як льон, коноплі та бавовна, які є міцними та можуть служити століттями. У середині ХІХ століття з'явився машинний папір, і деревна маса стала найпоширенішим і найменш дорогим інгредієнтом для паперу, особливо для газет. Наявність лігніну в папері з деревної целюлози спричиняє розкладання кислотою целюлози, що призводить до того, що папір з часом стає крихким і знебарвлюється.Dava Tobey, "Preserving History, " Minnesota Historical Society, Accessed on 13 April 2014, . Крім того, папір має природну здатність поглинати й утримувати вологу з атмосфери, що робить його схильним до розвитку плісняви, грибків і бактерій. Крім того, деякі фарби, які використовуються в старих книгах і рукописах, шкідливі для паперу. Чорнило із залізною жовчю, яке найчастіше використовувалося з VIII століття до кінця ХІХ століття, містить кислоту та може роз'їдати папір у вологих умовах.

Неправильне поводження Погане поводження є основною причиною псування книг, рукописів і ефемерних речей; однак погане довкілля також може бути причиною погіршення якості книг і паперу.

Шкідники та інші паразити Папір природно приваблює комах і шкідників, оскільки папір складається з целюлози, крохмалю та білка, матеріалів, які є джерелами живлення. Найпоширенішими шкідниками є плотва, товстолобик, різні види жуків.Mary C. Baughman, "Approaches to Insect Problems in Paper and Books, " Harry Ransom Center, Accessed 13 April 2014, . Книжкова воша харчується спорами цвілі, які знаходяться на папері та картоні, і хоча вони не завдають видимої шкоди, їх розкладання та виділення можуть пофарбувати папір, а також можуть живити інших шкідників, продовжуючи цикл пошкоджень. Заморожування колекційних предметів може зменшити кількість шкідників. Однак деякі матеріали не можна заморожувати, наприклад, книги зі шкіри, оскільки низькі температури можуть призвести до того, що жир підніметься на поверхню шкіри, в результаті чого з'явиться біла або жовта ділянка, яка називається «наліт». Використання інсектицидів безпосередньо на колекційних матеріалах зазвичай не рекомендується. Однак, якщо зараження серйозне, і фумігація є найкращим варіантом, уражені предмети слід відокремити від решти колекції для обробки.

Коливання вологості Екстремальні температури або відносна вологість шкідливі з будь-якого кінця спектра (низького чи високого). Висока температура та низька відносна вологість можуть спричинити крихкість паперу та тріщини шкіряних палітурок. Високі температури та висока відносна вологість прискорюють ріст плісняви, утворення плям, розпускання, руйнування та «червону гниль» у шкіряних палітурках. Коливання температури та вологості також можуть спричинити зморшки: зморшки або зморшки, які перешкоджають ляганню поверхні.Cameo, «Cockling», Museum of Fine Arts Boston, Accessed 22 April 2014, . Необхідно також враховувати якість повітря.

Пил і забруднення Пил має тенденцію поглинати вологу, створюючи відповідне середовище для залучення цвілі та комах.State Library of Victoria, «Caring for Works on Paper», State Library of Victoria, Accessed 13 April 2014, . Пил також може стати кислим у поєднанні з жиром шкіри та поверхнею паперу.

Світло