«Подражаніє сербському» — вірш Тараса Шевченка 1860 року, написаний у С.-Петербурзі.
Написання Збереглися чистовий автограф рядків 1—8 і список рядків 9—20 Олександра Лазаревського вірша у «Більшій книжці» Тараса ШевченкаІЛ, ф. 1, № 67, с. 291. Дата в автографі та списку: «4 мая 1860. СПб.» (рукою Лазаревського)«Подражаніє сербському» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 336; 732.] litopys.org.ua Процитовано 31 грудня 2023.
Вірш датується дослідниками за цим автографом та списком: 4 травня 1860 року, та місцем написання — С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. Рядки 1 — 8 записано до «Більшої книжки» Шевченком, наступний текст — Лазаревським.
Публікація Вперше вірш надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 641).
Сюжет Вірш є переспівом не встановленої сербської народної пісні. Сербський дослідник Владан Недич висловив припущення, що це була пісня «Дjевоjка и коњ момачки» зі збірки Вука Караджича «Српске народне пjесме»Кн. 1. — № 407; див.: Недић В. Jедан српски мотив у Шевченка // Зборник Матице српске за књижевност и jезик. — Нови Сад, 1955. — Кн. 3. — С. 216 — 218. Відзначено також подібність Шевченкового переспіву до вірша російського поета Аполлона Майкова «Сербская песня», опублікованого в журналі «Русский вестник» 1860 року (книга 7, стор. 393 — 394)див.: Прийма Ф. Я. Джерело Шевченкового «Подражанія сербському» // Рад. літературознавство. — 1964. — № 6. — С. 54 — 59. У вірші Шевченко поєднав вирази й образи, характерні для українських пісень, з сербськими фольклорними мотивами. Вірш органічно поєднується з творами Шевченка про дівочу долю«Подражаніє сербському» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 111-133.] izbornyk.org.ua Процитовано 31 грудня 2023.
Примітки
Посилання «Подражаніє сербському» на порталі kobzar.ua