Аттіла Яношович Дунчак ( 2 березня 1940, Ужгород) — український радянський та словацький художник декоративного і монументального мистецтва, живописець, педагог; член Спілки радянських художників України з 1971 року, Альянсу словацьких художників з 1983 року та Асоціації угорських художників у СловаччиніОфіційний сайт Аттіли Дунчака..
Біографія Народився 2 березня 1940 року в місті Ужгороді (нині Україна). Протягом 1954—1959 років навчався на живопиному відділенні в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі у Федора Манайла; у 1961—1967 роках — на факультеті скла і кераміки в Ленінградському вищому художньо-промисловому училищі імені Віри Мухіної у Володимира Маркова, Костянтина Митрофанова, Федора Ентеліса.
З 1967 року працював викладачем в Ужгородському державному художньо-промисловому училищі. Мешкав в Ужгороді в будинку на площі Корятовича, № 23. 1982 року переїхав до Чехословаччини у словацьке місто Кошиці.
Творчість Працює в галузях станкового живопису, декоративного (художня кераміка, скло) і монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт: живопис
«Автопортрет» (1965); «Мадонна XX століття» (1970); «Реквієм за Ужгородом» (1978); «Хаос» (1980); «П'єта» (1980); «Місто» (1983); «Корабель спогадів» (1984); «Падіння» (1984); «Дон Кіхот у блакитному» (1985); «Карусель» (1985); «Ательє» (1985); «Манекени для вітрин» (1986); «Медовий місяць у Венеції» (1986); «Театр» (1986); «Автопортет з ляльками» (1988); «Про святого, юродивого і жінку» (1990). </div>
кераміка декоративні вставки та пластини «Гуцул» (1966), «Гуцулка» (1У66), «Прага» (1967), «Три музиканти» (1967) і «Верховинки» (1969); скульптурна композиція з емалями і поливами «Гуцульське весілля» (1968); шамот скульптурні композиції «Рибалка і море», «Ікар» (обидві 1969); порцеляна декоративні блюда «Міфологія» (серія, 1969); скло та кришталь набори для соків (1966); набори для вина «Нептун», «Русалка» (обидва 1967); фігурки «Чортеня» (1967), «Конячка» (1967). </div> Виконав ескіз керамічного панно «Закарпаття» для фасаду торгового центру села Ракошино (1967).
Брав участь у республіканських виставках з 1966 року, всесоюзних — з 1967 року, зарубіжних — з 1964 року (Манчестер і Глазго — 1965, Прага — 1966 і 1968, Будапешт — 1969). Мав кілька персональних виставок у Кошице, Ужгороді, Празі, Братиславі, Дунайській Стреді, Комарно, Будапешті, Дебрецені та Дьєрі.
Роботи художника представлені в художніх галереях Кошице та Ужгорода, в Галереї сучасного угорського мистецтва у Дунайській Стреді, а також в особистих колекціях багатьох європейських країн, Канади та США.
Відзнаки 1997 — Перша премія на Міжнародній виставці живопису в Івано-Франківську; 2000 — Пам'ятна медаль Тібора Бороміси; 2009 — Гран-прі губернатора Підкарпатського воєводства та Грамота Президента Республіки Польща на Міжнародному трієнале живопису Карпатського регіону «Срібний чотирикутник» у Перемишлі; 2013 — Угорський Золотий Хрест Заслуги на знак визнання його творчої діяльності.
Примітки
Література Дунчак Аттіла Яношович // ;