Держава Дуннін — династична морська держава, яка керувала частиною південно-західного Тайваню та островами архіпелагу Пенху між 1661 і 1683 роками. Британцям того часу відома як Тайвань.
Це перша китайська за етнічним походженням держава в історії Тайваню. На вершині морської могутності Королівство різною мірою домінувало в прибережних регіонах Південно-Східного Китаю та контролювало основні морські шляхи в обох Китайських морях, а його величезна торгова мережа простягалася від Японії до Південно-Східної Азії.
Королівство було засновано Чжен Ченгуном (Коксінґа) після знищення Голландської Формози на Тайвані. Чжен сподівався відновити династію Мін у материковому Китаї, хоча держава Мін на півдні Китаю була поступово завойована маньчжурською династією Цін. З часом династія Чжен використовувала острів Тайвань як військову базу для спроб поновити на троні материкового Китаю династію Мін, яка у свою чергу ставила за мету відвоювати територію Китаю на материку в династії Цін. Під правлінням Чжен Тайвань пройшов процес китайізації, намагаючись консолідувати останній оплот ханьського опору проти вторгнення маньчжурів. До анексії Тайваня династією Цін у 1683 році королівством правили спадкоємці Коксінґа, і період правління іноді називають правління династії Коксінґа або династії Чжен.«Historical and Legal Aspects of the International Status of Taiwan (Formosa)» by Ng Yuzin Chiautong, published on August 28, 1971, WUFI
Походження назви Державу Дуннін іноді називають династією Чжен, королівство клану Чжен або Королівство Яньпін (назва пов'язана із спадковим титулом Коксінґа «Принц Яньпін», який був подарований імператором Чжу Юланом з ).Kang, Peter (2016), «Koxinga and his maritime regime in the popular historical writings of post-Cold War Taiwan», in Andrade, Tonio; Hang, Xing (eds.), Sea Rovers, Silver, and Samurai: Maritime East Asia in Global History, 1550—1700, University of Hawaii Press, pp. 335—352, ISBN 978-0-8248-5276-4, archived from the original on 2023-01-15, retrieved 2023-04-10. pp. 347—348.
Коксінґа спочатку називав Тайвань Дунду (кит. буквально «східна столиця»). У 1664 році його син і наступник Чжен Цзін перейменував його в Дуннін (кит. буквально «Східне умиротворення»). Ця зміна назви відображає намір Цзіна назавжди закріпити свою владу на Тайвані, адже зі стратою імператора Чжу Юланя у 1666 році військами династії Цін згасла остання надія на повернення з Тайваня до столиці Китаю.Xing Hang (2010). The Zheng «state» on Taiwan. Between Trade and Legitimacy, Maritime and Continent: The Zheng Organization in Seventeenth-Century East Asia (Thesis). University of California, Berkeley. p. 209. Archived from the original on 2022-02-23. Retrieved 2022-02-23. The first major shift in direction was symbolic and seemingly harmless, involving a mere question of names. In 1664, soon after he and his soldiers fled back to Taiwan, Zheng (Jing) changed the official title of the island from Dongdu to Dongning, or «Eastern Pacification.» The move was a subtle statement of the goals he intended to achieve for his organization. Dongdu, coined by his father, implied a new seat of Ming government, of making Taiwan "China, " but still hinted at future efforts at restoration of the Mainland. «Dongning» imparted the additional feeling of settled permanency, of creating a new «China» outside of a corrupted, «barbarianized» one, and involving a long-term commitment to Taiwan, rather than as the focal point of a broader movement. Moreover, the change signaled a desire to end hostilities with the Qing and arrive at some kind of political settlement.《東山國語》Dongshan Guoyu by Zha Jizuo：「會延平王成功薨，長子經嗣立，臺灣初稱東都，改明京以候桂王之蹕。已不克至，乃改東寧國，複築奉天城於對渡以居官。」《清一統志臺灣府》：「本朝順治十八年，海寇鄭成功逐荷蘭夷據之，偽置承天府，名曰東都；設二縣，曰天興、萬年．其子鄭經(按府志，鄭經一名錦)改東都曰東寧省，升二縣為州。」
Історія
Війна династій Мін і Цін Держава Дуннін створювалася з метою відновлення влади династії Мін, яку очолював Чжен Ченгун, відомий у голландських джерелах як Коксінґа, син колишнього пірата, а потім генерала, . Після примирення Чжілуна з династією Мін він переніс свою штаб-квартиру з Тайваня в Фуцзянь. Попри це він продовжував підтримувати зв'язки із 30 тис. фуцзяньцами, яким він раніше допоміг оселитися на Тайвані зі схвалення династії Мін, хоча це і полегшувало встановлення панування Голландії над Тайванем. З часом Чжілун уже контролював значну частину Фуцзяня, керуючи торгівлею та збираючи податки як у Сямень, так і на Тайвані. У 1640 році Чжілун став військовим командиром провінції Фуцзянь. Його син Чжен Ченгун провів перші сім років свого життя в Японії зі своєю матір'ю, , а потім отримав освіту в 15 років в школі в Фуцзяні. Після цього він поїхав до Нанкіна, щоб навчатися в Імператорській академії.
У 1644 році на материковому Китаї війська династії Цін під керівництвом маньчжурів прорвалися через та швидко розгромили армію династії Мін. У тому ж році Ченгун і його послідовники оголосили про свою вірність династії Мін, і йому було присвоєно титул Гуосін'є, або Захисник імперії, що південнофуцзяньською мовою вимовляється як «Кок сенг іа», від якого походить Коксінґа. Його батько Чжілун допомагав імператору Чжу Юйцзяню у військовій експедиції в 1646 році, але тоді Юйцзяня схопили і стратили. Фулінь, правитель династії Цін, запропонував кільком високопоставленим посадовцям і воєначальникам династії Мін примиритися в обмін на припинення діяльності опору. У листопаді 1646 року Чжілун оголосив про перехід на сторону династії Цин і прожив решту свого життя під домашнім арештом у Пекіні.
Чжен Ченгун продовжив опір цинам із порту Сямень, який у 1654 році отримав назву «Титульна префектура Мін». У 1649 році Ченгун здобув контроль над портом Цюаньчжоу, але згодом втратив контроль над ним. Подальші спроби відвоювати території зазнавали також невдач. У 1650 році він запланував великий наступ на північ з Гуандуна разом з прихильниками династії Мін у Гуансі. Правитель династії Цін розгорнув велику армію в цьому районі, і Ченгун вирішив ризикнути, переправивши свою армію в обхід вздовж узбережжя, але шторм завадив його діям. Після цього Фулінь розпочав несподіваний наступ на порт Сямень, змусивши Ченгуна повернутися з узбережжя, щоб захистити його. З 1656 р. по 1658 р. Ченгун планував взяти Нанкін. Влітку 1658 року він завершив приготування і відплив зі своїм флотом, але шторм змусив його повернутися назад. 7 липня 1659 року флот Ченгуна знову відплив, а 24 серпня його армія уже оточила Нанкін. Цінське підкріплення прибуло і розбило армію Ченгуна, змусивши його з військами відступити до Сяменя, причому тисячі солдатів були вбиті або потрапили в полон. У 1660 році Фулінь розпочав переселяти населення, що проживало на узбережжі, щоб послабити армію Ченгуна.
Торгівельна війна з голландцями Протягом більшої половини 1640-х і початку 1650-х років Чжен Ченгун мав нормальні стосунки з Голландською Ост-Індською компанією (VOC), хоча під час проти голландців повстанці очікували на допомогу Коксінґа. Деякі чиновники Голландської Ост-Індської компанії вважали, що повстання було спровоковано самим Ченгуном. Єзуїти розказали голландцям, що Чжен розглядає Тайвань як нову військову базу для відвоювання материкового Китаю. Навесні 1655 року китайські кораблі із шовком не прибули на Тайвань. Представники Голландської Ост-Індської компанії підозрювали, що це сталося через війну династій Мін і Цін, але інші вважали, що це був навмисний план Чжена, щоб завдати їм торговельних втрат. Компанія відправила агентів до Пенху, щоб перевірити, чи Чжен готує там війська, але вони нічого не знайшли. Була посилена оборона форту Зеландія. За словами європейських і китайських торговців, Чжен мав 300 000 чоловік і 3 000 джонок. У 1655 році губернатор Тайваню отримав листа від Чжена, в якому він ображав голландців, називаючи їх «більш схожими на тварин, ніж на християн» і називаючи китайців на Тайвані своїми підданими. Він наказав їм припинити торгівлю з іспанцями. Чжен надіслав листа безпосередньо китайським лідерам на Тайвані, а не голландській владі, заявивши, що він не дозволить своїм джонкам торгувати на Тайвані, якщо голландці не гарантуватимуть йому безпеку від своїх нападів у Південно-Східній Азії. Щоб отримати кошти для своїх військових дій, Чжен розширив зовнішню торгівлю, відправляючи джонки в Японію, Тонкін, Камбоджу, Палембанг і Малаку. Голландці послали невеликий флот до портів Південно-Східної Азії, щоб перехопити джонки Чжена. Була захоплена незначна кількість торгових суден і лиш на деяких виявили прянощі, які конфіскували. Усвідомлюючи можливі наслідки голландці запропонували союз залишкам династії Мін, але не дійшовши згоди відмовилися.
Тайванська торгівля сповільнилася, і протягом кількох місяців наприкінці 1655 року — на початку 1656 року жодне китайське судно не прибуло до Тайваню. Навіть недорогі товари ставали дефіцитними, і в міру зростання попиту на них вартість місцвих падала. Китайські торговці на Тайвані страждали і тому, що не могли вивозити свою продукцію до Китаю на продаж. Система продажу китайським купцям права торгувати в місцевих селах розвалилася, як і багато інших систем доходів, які збільшували прибутки Голландської Ост-Індської компанії. 9 липня 1656 року джонка під прапором Чжена прибув до форту Зеландія. Він привіз лист для китайців на Тайвані. Чжен писав, що він невдоволений політикою голландців, але оскільки китайці живуть на Тайвані, він дозволив би їм торгувати на китайському узбережжі протягом 100 днів тільки тайванськими товарами. Поки голландці дізналися про зміст листа, текст, щоб був у ньому став відомим китацям усього острова. Китайські купці, які залежали від торгівлі іноземними товарами, почали виїжджати зі своїми сім'ями. Потім один китайський чиновник прибув до Тайваня з документом, на якій була печатка Чжена, і в якому він вимагав перевірити всі джонки на Тайвані та їхній вантаж. Китайські купці відмовлялися купувати іноземні товари Голландської Ост-Індської компанії і навіть продавали власні, куплені в іноземців товари, що призвело до обвалу цін. Незабаром Тайвань позбавився іноземних виробів взагалі.
Ембарго, введене Чженом, завдало шкоди прибуткам Голландської Ост-Індської компанії, припинивши імпорт золота, яке було основним товаром для обміну на товари компанії в Індії. Китайські фермери також постраждали через втечу китайців з Тайваню. Вони не могли експортувати свій рис і цукор, а їхні вклади в поля та робочу силу зійшли нанівець. Багато китайців ледве знаходили собі їжу, тоді як студентам місіонерських шкіл тільки не вистачало китайського паперу. Чиновники Голландської Ост-Індської компанії вважали, що ембарго Чжена було прелюдією до вторгнення. Китайці здебільшого вважали, що це сталося через напади голландців на джонки Чжена і що ембарго не триватиме довго, оскільки воно також завдало шкоди прибуткам Чжена. Китайці надіслали Чжену подарунки та лист із закликом відновити торгівлю з Тайванем, але відповіді не було отримано. Голландці також надсилали листи Чжену через китайського посередника Хе Тінбіна.
Завоювання Тайваню
Агент Голландської Ост-Індської компанії Хі Бін втік на базу Чжен Ченгуна в Сямень і передав йому карту Тайваню. 23 березня 1661 року війська Чжена відпливли з Цзіньменя з великим флотом із 400 кораблів, на борту яких було близько 25 000 солдатів і матросів. Вони прибули до Пенгу наступного дня, і 30 березня невеликий гарнізон залишили в Пенгу, а основна частина флоту прибула до Тайваня 2 квітня. Сили Чжена розбили гарнізон у 240 голландських солдатів на острові Баксембой у Тайванській затоці. Вони висадилися в бухті Луермен. Три голландські кораблі напали на китайські джонки та знищили кілька, доки їхній головний військовий корабель «Гектор» не вибухнув через гарматну стрілянину поблизу складу з порохом. Решта два кораблі складалися з яхти та меншого військового корабля, які не змогли утримати Чжена від контролю над водами навколо Тайваню. Десант розгромив голландців.