Уго Пальяї (, 13 листопада 1937) — італійський актор та актор озвучення.
Життя і кар'єра У 1958 році Пальяї вступив до Національної академії драматичного мистецтва, а на початку 1960-х років розпочав кар'єру на сцені. Вперше він став відомим у 1969 році, завдяки схваленій критиками п'єсі Джузеппе Фіни «Росс».
У 1971 році він мав великий успіх, виконавши головну роль у міні-серіалі Даніеле Д'Анза, «Il segno del comando» (укр. «Знак командира»), а потім з'явився в ряді інших успішних телесеріалів RAI, часто зрежисованих Д'Анца. Здебільшого він активно виступає на сцені, часто зі своєю дружиною Паолою Гассман, донькою акторів Вітторіо Ґассмана та Нори Річчі. У 1988 році Паяї отримав премію Флаяно за свою кар'єру.
Вибрана фільмографія
I complessi (1963) — Failed Applicant (сегмент «Guglielmo il Dentone») (в титрах не указан) Da Berlino l'apocalisse (1967) Jerk à Istambul (1967) — Ральф Орел або решка (1969) — Бертон O Cangaceiro (1970) — Вінченцо Хелфен Guardami nuda (1972) — Карло Червона дама вбиває сім разів (1972) — Мартін Гоффман La gagazza dalla pelle di luna (1974) — Альберто Доки шлюб не розлучить нас (1974) — Руджеро ді Македа Nuits Rouges (1974) — Поль де Боррего Di padre in figlio (1982) — самого себе Екран-убивця (1996) — Комісар Валенті Bagnomaria (1999) — Мер I giorni dell'amore e dell'odio (2001) — підполковник Бардж (2004) — кардинал Шустер Family Game (2007) — професор Мороні Сільвіо та інші (2018) — Майк Бонджорно
Примітки