24-та зенітна дивізія () — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія з'єднання 24-та зенітна дивізія сформована в грудні 1943 року шляхом перейменування та розгортання на базі 16-ї зенітної бригади. Дивізія сформована під командуванням оберста Фріца Грісгаммера в районі Люфтгау XVII у Відні з командним пунктом на горі Кобенцль. Грісгаммер залишався командиром дивізії до кінця війни. Сам штаб дивізії відповідав за командування всіма зенітними силами, розгорнутими в цьому районі для керування системою протиповітряної оборони в районі великого Відня. Станом на 1 лютого 1944 року до її складу входили наступні полки: 28-й зенітний полк (Віденський Західний район) 76-й зенітний полк (Брук-ан-дер-Мур) 98-й зенітний полк (Віденський Північний район) Особливий зенітний полк (Відень-Південь) 184-й зенітний полк «Богемія»

Загальна чисельність 24-ї зенітної дивізії становила 166 важких, 62 середніх і легких батарей, а також дві батареї загороджувальних дирижаблів і 48 прожекторних батарей. Крім того, до складу дивізії входив дивізіон ППО і три роти постановки димових завіс. Це означало, що бойова міць 24-ї зенітної дивізії була майже вдвічі сильнішою, ніж протиповітряна оборона 1-ї зенітної дивізії Берліна в той же час. З 61 важкою батареєю, найбільша частка з яких дислокувалася у самому Відні, а у Вінер-Нойштадті була ще 21 важка батарея. Це означало, що загалом 82 важкі батареї були розподілені в районі великого Відня. Решта батарей були розподілені наступним чином: Лінц: 27 важких, 6 середніх/легких і 10 прожекторних батарей, Штайр: 14 важких, 3 середніх/легких і 1 рота постановки димових завіс, Пльзень: 12 важких, 4 середніх/легких і 8 прожекторних батарей, Грац: 7 важких і 3 середніх/легких батарей та Моравська Острава: 3 важкі та 3 середні/легкі батареї.

31 березня 1945 року 24-та зенітна дивізія була підпорядкована V зенітному корпусу для підтримки його в наземних боях. До цього дивізія підпорядковувалася генералу зенітної артилерії при Люфтгаукоманді XVII. 3 квітня почалися радянські атаки на Відень, в ході яких батареї 24-ї зенітної дивізії, що були виділені для наземних боїв і фактично мали взяти на себе оборону Відня, були висунуті на передову. Вони були переміщені в район озера Нойзідлер, де були знищені радянськими військами. Двома днями раніше, 1 квітня 1945 року, гармати, розташовані у Вінер-Нойштадті, вже були підірвані. До 14 квітня 1945 року майже всі полки 24-ї зенітної дивізії були знищені або змушені покинути свої позиції. Залишки, які все ж таки вирвалися з оточеного Відня, нещодавно оснащені зенітними гарматами, воювали в останні дні війни у складі 8-ї армії на північ від Дунаю і наприкінці війни потрапили в радянський полон.

Райони бойових дій Австрія (грудень 1943 — травень 1945)

Командування

Командири генерал-майор Фріц Грісгаммер (23 грудня 1943 — 8 травня 1945)

Підпорядкованість ЧасКорпусКомандування/ФлотШтаб 1943 грудень

XVII командування Люфтгау Відень 1944 1 січня

XVII командування Люфтгау Відень 1945 1 січня

XVII командування Люфтгау Відень 31 березня V корпус ППО Командування Люфтваффе «Захід» Відень

Склад 1 січня 194424. Flak-Division1 березня 19441 липня 19441 вересня 19441 жовтня 1944 1-й важкий зенітний полк — 6-й важкий зенітний полк — 6-й важкий зенітний полк — — 1-й зенітний полк — 28-й зенітний полк 76-й зенітний полк — 88-й зенітний полк — 98-й зенітний полк — 98-й зенітний полк — 102-й зенітний полк 184-й зенітний полк —

Див. також Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни Закавказька зона ППО 208-ма зенітна ракетна бригада (Україна) 24-та зенітна ракетна бригада (РФ) Закавказький фронт ППО Націонал-соціалістичний авіаційний корпус

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Література Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 100 f. Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.