Майсенський грош () або широкий грош () — майсенсько-саксонська срібна монета типу грош, що карбувалась у XIV—XV столітях і була в цей час головною регіональною валютою Майсенського маркграфства. Вперше був викарбуваний маркграфом Фрідріхом II у 1338/39 роках за зразком празьких грошейArnold (1978), pp. 14 ff.. У перші сто років майсенські гроші карбувалися переважно на державному монетному дворі у Фрайберзі, який викарбував 301 298 марок (приблизно 70,5 тонн) чистого срібла. Оскільки срібла для карбування було багато, майсенський грош використовувався не лише в Майсенському маркграфстві, а й поширювався за межі фактичної території, де він був законним платіжним засобом. Як і празький грош, майсенський грош часто імітували та контрмаркували. На початку XVI століття майсенський грош поступився своїм значенням новій великій срібній монеті, що своєю вартістю дорівнювала золотому рейнському гульдену і спочатку отримала назву гульденгрош, а згодом — талер.

Історія Маркграфи Майсенські володіли великими родовищами срібла в Рудних горах. У 1338/39 роках маркграф Фрідріх II викарбував перший майсенський «широкий» грош ()  за зразком празьких грошей, що з'явились у сусідній Богемії в 1300 році. У перші сто років майсенські гроші карбувалися переважно на державному монетному дворі у ФрайберзіAusstellungsführer: 7 Jahrhunderte Bergbau und Münzwesen in Sachsen und Thüringen 1168—1872. Gemeinschaftsausstellung des Staatl. Museums f. Mineralogie und Geologie und des Münzkabinetts der Staatl. Kunstsammlungen Dresden In: Blick ins Museum. Ausgabe 26, 1981., який викарбував 301 298 марок (приблизно 70,5 тонн) чистого срібла. Оскільки срібла для карбування було багато, майсенський грош використовувався не лише в Майсенському маркграфстві, а й поширювався за межі фактичної території, де він був законним платіжним засобом. Як і празький грош, майсенський грош часто імітували та контрмаркували.

Спочатку майсенський грош був власною монетою Майсенського маркграфства. Але в 1422 в сусідньому Саксен-Віттенберзькому герцогстві зі смертю Альбрехта III перервалася династія Асканієв і в 1423 році імператор Священної Римської імперії Сигізмунд Люксембург, в подяку за допомогу передав як вакантне Саксен-Віттенберзьке герцогство, так і титул курфюрста Саксонії маркграфу Майсенському Фрідріху IV, який став курфюстом Саксонським під іменем Фрідріх IФридрих I Воинственный // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.. Таким чином, монети, які продовжували карбувати на монетному дворі Фрайберга, стали вже не тільки майсенськими, а й саксонськими грошовими одиницями. В деяких джерелах вони продовжують позначатися саме як майсенські гроші, тоді як в інших джерелах вони називаються саксонськими грошами.

До 1483 року на монетному дворі Фрайберга було випущено монет із понад 70 тонн чистого сріблаArnold P., Quellmalz W. Jahrhunderte Bergbau und Münzwesen in Sachsen und Thüringen 1168—1872; Gemeinschaftsausstellung des Staatlichen Museums für Mineralogie und Geologie zu Dresden und des Münzkabinetts der Staatlichen Kunstsammlungen Dresden (нем.) // Blick ins Museum. — Staatliche Wissenschaftliche Museen Dresden, 1981. — Nr. 26. — S. 1—30.. Майсенські гроші поширилися далеко поза Саксонії у багатьох німецьких державах. Зі збільшенням розмірв видобутку срібла, на початку XVI століття з'явились нові великі срібні монети, що своєю вартістю дорівнювали рейнському гульдену, найпоширенішій в ті часи золотій монеті в Німеччині. Ці нові срібні монети, що отримали назву гульденгрош, а згодом — талер, витіснили в XVI столітті майсенський грош з обігу.

Девальвація Грошова вартість майсенсько-саксонського срібного гроша з часом зменшувалася (пор. закон Грешама-Коперника). У 1338 році з празької марки (приблизно 253,14 г срібла 888 проби) карбували 66 грошей, що мали загальну вагу 3,797 г., і містили 3,375 г. чистого срібла. До 1360 року пробу срібла в монетах було зменшено і з празької марки карбували вже 70 грошей, які тепер містили лише 2,788 г. В 1432 році з празької марки карбували 525 грошей, які тепер містили лише 0,48 г срібла.

Співвідношення з рейнським гульденом Встановлення співвідношення рейнського гульдена з срібним майсенського грошем, основою регіональною монетою Майсенського маркграфства, а пізніше і Саксонії відбулося вже з 1368—1369 роках, ще до утворення Рейнської монетної асоціації. У цей час «широкий» або майсенський грош карбувався на державному монетному дворі Фрайберга і монетного двора ЦвікауGerhard Krug: Die meißnisch sächsischen Groschen 1338—1500, Berlin 1974, S. 114. З середини XV століття було встановлено фіксований обмінний курс між майсенським грошем та рейнським гульденомHeinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numismatik. Berlin 1976, S. 281.. Спочатку один рейнський золотий гульден оцінювався в 20-21 майсенський грош (відомий як зовнішня валюта — ). Пізніше зміст срібла в майсенських монетах (відомих як внутрішня валюта — ) впав і за гульден давали вже 26 таких грошів.

Опис Майсенські гроші карбувалися на монетних дворах Фрайберга, Цвікау, Лейпцига, Готи, Зангергаузена, Веймара та Кольдіца. До 1405 року на реверсі монети завжди зображувався мейсенський лев, звернутий ліворуч і латинський напис: GROSSUS MARCHIONNIS MISNENISIS (грош майсенської марки). На аверсі було вибито лілійний хрест в чотирилиснику і легенда зі скороченим титулом власника монетного двору: DEI GRATIA THURINGIAE LANDGRAVI (Божою милістю, ландграф Тюрінгії). Починаючи з 1457 року, дати часто переривалися (у серії 1465—1469 та 1490—1499).

Загальна кількість всіх типів майсенських грошей складає кілька тисяч. Серед найпоширеніших варіантів:

Фюрстенгрош (Fürstengroschen —«княжий грош»), Хелмгрош (Helmgroschen — «грош з шоломом»), Шильдгрош (Schildgroschen — «грош із щитом»), Юденкопфгрош (Judenkopfgroschen — «грош з головою єврея»), Швертгрош (Schwertgroschen — «грош із мечем»), Хорнгрош (Horngroschen — «грош із рогом»), Кройцгрош (Kreuzgroschen — «грош із хрестом»), Льовенгрош (Löwengroschen — «грош із левом»), Бартгрош (Bartgroschen — «грош із бородою») тощо.

Галерея

Див. також Грош Празький грош Майсенський гульден Рейнський гульден

Джерела

G. Krug: Die meißnisch-sächsischen Groschen 1338 bis 1500. Veröffentlichungen des Museums für Vorgeschichte Dresden 13, Berlin 1974. Heinz Fengler, Gerhard Gierow, Willy Unger: Transpress Lexikon Numisatik. Berlin 1976. Paul Arnold: ührer durch die ständige Ausstellung des Münzkabinetts.2nd expanded and improved edn. 1978, Staatliche Kunstsammlungen Dresden (ed.).

Примітки

Посилання