Кшиштоф Вєсьоловський (, ) гербу Огоньчик ( 19 квітня 1637) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, великий литовський підстолій (1600—1604), стольник (1604—1620) і крайчий (1620—1622), маршалок надвірний (1623—1635) і великий (1635—1637) литовський, маршалок Сейму Речі Посполитої (1609 і 1618); тивун віленський (1610—1637), городничий (1623) і економ гродненський, лісничий пшеломський, перстунський, новодворський; державця кліщелійський, староста пшерослянський, суразький, мельницький, тикоцинський, васильківський, бержницький.
Життєпис Народився Кшиштоф у першій половині 1570-х років. Був сином Пйотра Вєсьоловського та Зофії з Любомирських, мав братів і Мацея (Марціна) та сестер Анну, Ельжбету й КатажинуWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 181..
1592 року розпочав навчання в Падуанському університеті. 1598 року він брав участь у виправі Сигізмунда III до Швеції за королівською короною, на заворотному шляху, за легендою, потрапив у шторм і ледве не загинув.
1 грудня 1600 року був номінований на посаду підстолія великого литовськогоUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 165.. 26 липня 1604 року отримав посаду стольника великого литовськогоUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 188.. Цього ж року отримав староство пшерослянськеTomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 109..
7 жовтня 1606 року під час рокошу Зебжидовського підписав угоду під ЯновцемAlexander Rembowski, Rokosz Zebrzydowskiego: materyały historyczne poprzedzone przedmową i rozprawą pod tytułem Konfederacya i rokosz w dawnem prawie państwowem polskiem, Warszawa 1893, s. 213.. За власний кошт виставив військову хоругву й 1607 року брав участь у битвах із рокошанами на боці короляWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 182.. Також брав участь безпосередньо та виставляв військові загони під час московських, інфлянтських, турецьких військових кампанійKasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. Wydany przez J. N. Bobrowicza, T. 9 : [T-W], Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 325..
Був послом на сейми 1609, 1613, 1618 і 1620 роківPrzemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI—XVIII w., w: Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 302.Janusz Byliński, Dwa sejmy z roku 1613, Wrocław 1984, s. 248.. Двічі обирався маршалком сейму — у 1609 та 1618 рокахWładysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków 1948, s. 146—147..
1610 року отримав пшеломське лісництво та став тивуном віленським (1610—1637)Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, T. I, Województwo Wileńskie XIV—XVIII wiek, pod red. A. Rachuby, Warszawa 2004, s. 747., 1613 року отримав староство тикоцинське, а 1619 року отримав невідництво гродненське, лісництво перстунське та староство бержницьке.
У другій половині 1620 року Кшиштоф Вєсьоловський був призначений крайчим великим литовськимUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 59.. Наприкінці 1620 року варшавський сейм призначив його членом спеціальної комісії, яка мала провести розмежування Підляського та Берестейського воєводств. Після смерті батька 1621 року успадкував уряди старости васильківського та лісничого новодворського, водночас став адміністратором Гродненської економії та державцею клещілійськимPrzemysław Czyżewski, Starostowie wasilkowscy w XVI—XVIII w., [w:] Małe miasta. Elity., Supraśl 2005, s. 297..
Від початку 1623 року став маршалком надвірним литовськимUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 77.. Був городничим гродненським (1623—1637)''Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 248., отримав староства суразьке (1626) та мельницьке (1627).
У період між 14 листопада 1630 та 8 лютого 1631 року в Тикоцинському замку Вєсьоловського перебували король Сигізмунд III з родиною та найближчим оточення під час епідеміїWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 187..
Під час елекції 1632 року став суддею генерального каптурового судуPorządek Na Seymie Walnym Elekcyey, między Warszawą a Wolą, Przez opisane Artykuły, do samego tylko Aktu Elekcyey należące, vchwalony y postanowiony. Roku Pańskiego, M. DC. XXXII. Dnia 27. Września, s. 7.. Був членом генеральної конфедерації, створеної 16 липня цього рокуVolumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 352.. Був електором Владислава IV від Троцького воєводстваSuffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowskie., [b.n.s.], підписав його pacta conventaPorządek Na Seymie Walnym Elekcyey, miedzy Warszawą a Wolą, Przez opisane Artykuły, do samego tylko Aktu Elekcyey należące, vchwalony y postanowiony. Roku Pańskiego, M. DC. XXXII. Dnia 27. Września, s. 17.. Звідтоді новообраний король також став частим гостем Тикоцинського замку Вєсьоловського, адже завжди проїжджав повз замок, прямуючи до Литви.
1634 року разом із братом Міколаєм спорудили надгробок своєму дідові, , у Віленському костелі святих Франциска та БернардаTomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 107..
20 квітня 1635 року Кшиштоф Вєсьоловський отримав посаду маршалка великого литовського, перебував на ній до кінця життяUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 74.. Кілька років перед смертю разом із дружиною Александрою Маріанною проживали у Каменній, ведучи відлюдницький спосіб життя та проводячи час у спокуті. Помер Вєсьоловський 19 квітня 1637 року в Каменній, був похований 25 травня в заснованому подружжям костелі Благовіщення у ГродноTomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 114..
Маєтності та фундації Кшиштоф Вєсьоловський після смерті батька 1621 року одідичив частину білостоцьких маєтків, а 1629 року свою частину йому відступив брат Міколай. Також володів багатьма іншими маєтностями здебільшого в Підляському воєводстві.
Кшиштоф Вєсьоловський був фундатором і благодійником численних костелів і кляшторів. Увесь свій маєток вони з дружиною заповіли на суспільні потреби. Після смерті своєї 19 літньої прийомної доньки Ґризельди, він пожертвував свої вотчинні білостоцькі маєтки для підвищення обороноздатності Тикоцинського замку. Пожружжя заснувало Костел Благовіщення і монастир бригідок у Гродно. 1634 року Веселовські передали бригідкам земельні ділянки в місті й у селах Гродненського та Новогрудського повітів. Уже цього року з Любліна до Гродна перебралися вісім перших сестер-бригідок, що оселилися в дерев'яних келіях. 1636 року постав дерев'яний костел в стилі раннього бароко. Першою ігуменею нового монастиря стала 1640 року , рідна сестра Александри Вєсьоловської. 1642 року за проектом архітектора Бенедетто Моллі був збудований кам'яний костел і паркан. Храм освятили 1651 року на честь БлаговіщенняWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 190—195..
Вєсьоловський також завершив будівництво заснованих його батьком Пйотром костелів у Білостоці та Ходорувці-Старій, фундував нові костели у Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 186., Книхувеку, , Завадах і Долістовому. Він виділив кошти на будівництво костелу в ТикоциніTomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 113., зокрема фінансував створення вівтаря святого Себастьяна в подяку Богу за збереження королівської родини під час епідемії.
Маршалок фундував принаймні 5 шпиталів-притулків для колишніх військовиків, зокрема в Тикоцині 1633 рокуWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 198—204..
Сім'я Близько 1600 року одружився з ( 1645), донькою воєводи люблінського Марека Собєського. Власних дітей не мали, проте всиновили племінницю дружини (1614—1633). 1631 року остання вийшла заміж за маршалка великого литовського Яна Станіслава Сапігу, проте 21 січня 1633 року померлаWiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 182—183.Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 118..
Примітки
Документ Надання на утримання притулку в Тикоцині: "Кшиштоф Вєсьоловський, великий маршалок Великого князівства Литовського, заповів свої спадкові села Долістово і Радзе в Підляському воєводстві [...] на вічне утримання дванадцяти видатних вояків [...]"
Джерела Antoni Kochański, 526 lat dziejów miasta Tykocina na tle historii Polski, Białystok, 2010. Tomasz Jaszczołt, Grzegorzs Ryżewski, Krzysztof Wiesiołowski h. Ogończyk i jego testament, [w:] Biuletyn Konserwatorski Województwa Podlaskiego, #19, 2013, s. 107—132. Wiesław Wróbel, Fundacje kościelne białostockiej linii rodu Wiesiołowskich w XVI i XVII wieku, [w:] PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie, Seria: Zeszyty Historyczne, 2009, z. X, s. 165—215. Радаман А. Весялоўскія // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 404—405. Яшчолт Т., Рыжэўскі Г. Крыштаф Весялоўскі гербу Агеньчык і яго тэстамент // Архіварыус. — Мінск: НГАБ, 2008. — Вып. 6. — С. 86—109.