Розумі́вка (у 1767 — першій половині XX століття — Єразмівка) — село в Україні, в Олександрівській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Колишній центр Розумівської сільської ради.
Поселення існувало щонайменше у XVIII столітті. Найдавнішою відомою його назвою є саме Розумівка; 1767 року село перейменували на Єразмівку, а згодом повернули давню назву.
Історія села тісно пов'язана з родиною Раєвських. У Розумівці похований генерал Микола Миколайович Раєвський, над могилою якого у XIX столітті спорудили Хрестовоздвиженську церкву-усипальницю. Околиці села пов'язані також з українським повстанським рухом початку XX століття та отаманом Миколою Скляром — Чорним Вороном.
Географія
Розумівка розташована в басейні річки Бовтиш, відомої також під назвою Бовтишка, — лівої притоки Тясмину. Назву річки не слід плутати із сусіднім селом Бовтишка, розташованим нижче за течією. Лаврентій Похилевич у XIX столітті описував Єразмівку як село «при струмку Бовтиші», приблизно за чотири версти вище від Бовтишки.
У селі та його околицях розташовані Центральний і Бондарський ставки, лісові масиви, балки й урочища. Серед давніх місцевих топонімів відомі Нерубайка, Чорний Ворон та Громова. Урочище Громова згадувалося і в ботанічних матеріалах початку XX століття як старий дубовий ліс із сирою балкою.
Бовтиська астроблема
Розумівка лежить безпосередньо в межах Бовтиської імпактної структури, або Бовтиської астроблеми. Це давній метеоритний кратер діаметром приблизно 24 км із центральним підняттям близько 6 км.
Близько 65,39 млн років тому в район сучасної Центральної України впало велике космічне тіло, імовірно астероїд. Удар стався приблизно через 650 тисяч років після утворення значно більшого кратера Чиксулуб і крейдово-палеогенового масового вимирання. Кратер утворився в давніх гранітах та гнейсах Українського щита, а згодом був похований під більш ніж 500-метровою товщею молодших осадових порід, тому в сучасному рельєфі його межі майже не помітні.
Після удару западина заповнилася водою і тривалий час існувала як кратерне озеро. На його дні накопичувалися глинисті та багаті на органічну речовину осади. З ними пов'язані значні поклади горючих сланців. Бовтиське родовище є одним із найбільших родовищ горючих сланців України; розвідані запаси оцінюються приблизно у 3,7 млрд тонн.
На території Олександрівської громади відомі також поклади бурого вугілля, торфу, піску, глини, граніту та ільменіту.
Промислове освоєння Бовтиського родовища розглядалося ще за радянських часів. У 1960-х роках для нього готували техніко-економічні матеріали, в яких порівнювали підземний та відкритий способи розробки. У 1985 році Тульський філіал інституту «Гіпрошахт» підготував нове техніко-економічне обґрунтування подальшої розвідки та можливого промислового освоєння родовища. Масштабна розробка родовища так і не розпочалася.
Поблизу Розумівки також розташовані археологічні об'єкти, зокрема кургани та пам'ятки різних історичних періодів.
Назва
За відомостями Лаврентія Похилевича, до 1767 року село вже називалося Розумівкою. Того року управитель маєтків князя Любомирського Дембовський перейменував поселення на Єразмівку на честь свого сина Еразма.
Таким чином, 1767 рік, який раніше інколи подавався як рік заснування села, є датою його перейменування. Саме поселення існувало раніше, щонайменше у XVIII столітті.
Назва Єразмівка закріпилася більш ніж на півтора століття. Під нею село згадується у документах Чигиринського повіту, метричних книгах, статистичних описах та господарських документах XIX — початку XX століття. У Державному архіві Кіровоградської області зберігаються метричні книги Хрестовоздвиженської церкви Єразмівки за 1865—1919 роки.
У документах 1920-х років також трапляються назви Єразмівка та Єразмівська сільська рада. Згодом населеному пункту повернули давню назву Розумівка.
Історія
XVIII — початок XIX століття
У XVIII столітті ця частина Правобережної Наддніпрянщини перебувала у складі Речі Посполитої та належала великим магнатським родинам. Значні землеволодіння в районі майбутньої Розумівки мали князі Любомирські.
Після поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття місцевість увійшла до складу Російської імперії, а Єразмівка після кількох адміністративних перетворень опинилася у Чигиринському повіті Київської губернії.
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття Єразмівка стала частиною великого комплексу поміщицьких земель, до якого входили також Бовтишка, Івангород, Бірки та навколишні хутори. Частина цих володінь перейшла до родини Раєвських.
У 1808 році в Єразмівці було 52 двори та 495 жителів. Господарські описи початку XIX століття характеризують поселення як переважно землеробське; навколишні землі були чорноземними, поряд лежали луки, сінокоси та дубові ліси.
Після смерті Миколи Миколайовича Раєвського у 1829 році його поховали в Єразмівці. Відтоді село стало одним із головних меморіальних місць родини Раєвських.
XIX століття
3 травня 1833 року над похованням Миколи Раєвського заклали кам'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста. Будівництво завершили у 1855 році. Храм став одночасно парафіяльною церквою та родинною усипальницею Раєвських.
Стара дерев'яна церква Іоанна Богослова, за історичними описами, була споруджена наприкінці XVIII століття і ще існувала в середині XIX століття.
У 1844 році в Єразмівці нараховували 318 православних чоловіків і 312 жінок; окремо зазначено десять жителів юдейського віросповідання.
Економічний опис 1859 року називав Єразмівку спільним володінням спадкоємців Миколи Раєвського. Біля ставка працював водяний млин, а в самому селі та його околицях — дев'ять вітряків. Основним заняттям селян було хліборобство; в описах згадувалися дубові ліси, сінокоси та чорноземні ґрунти.
У 1864 році Похилевич наводив для Єразмівки 974 жителі.
Після скасування кріпосного права частина поміщицьких земель передавалася селянам через систему викупних платежів. У Державному архіві Київської області зберігся план викупних селянських земель Єразмівки Чигиринського повіту.
У 1882 році при Хрестовоздвиженській церкві діяла церковнопарафіяльна школа, в якій навчалися 30 хлопців і 3 дівчини; сільська громада надавала кошти на її утримання.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Єразмівка Бовтиської волості Чигиринського повіту Київської губернії мешкало 1147 осіб, налічувалося 228 дворових господарств, існували православна церква, молитовний будинок, школа, два постоялі будинки та лавка.
Наприкінці XIX століття село фігурує у складі Ставидлянської волості Чигиринського повіту.
За переписом 1897 року в Єразмівці проживали 1832 особи — 913 чоловіків та 919 жінок; 1820 мешканців були православного віросповідання.
Початок XX століття
У травні—червні 1905 року в Єразмівці відбулися селянські заворушення. У збереженому переліку осіб, справи яких розглядали у зв'язку з цими подіями, згадано щонайменше п'ятнадцять жителів села, серед них представників родин Лисенків, Зеленків, Красюків, Куценків, Задорожніх і Дзюбів.
Архівні документи відбивають і повсякденну діяльність сільської громади. Зокрема, збереглася справа 1916 року, пов'язана зі скаргою мешканців Єразмівки на рішення сільського сходу щодо платні старості та писарю.
Українська революція і повстанський рух
У 1917—1921 роках ліси та села навколо Чигирина й Олександрівки стали одним із районів українського повстанського руху, пов'язаного з Холодним Яром та Степовою дивізією.
У жовтні 1920 року в районі Єразмівки діяли повстанські загони, серед яких загін отамана Миколи Скляра — Чорного Ворона. У документах 1-ї Кінної армії за жовтень 1920 року згадуються бої в лісах біля Єразмівки із загонами Чорного Ворона та інших отаманів.
Місце поховання Чорного Ворона та його побратимів поблизу Розумівки згодом стало місцем пам'яті. Після відновлення незалежності України тут проводяться меморіальні заходи. У сучасних планах розвитку області передбачене подальше облаштування філії обласного краєзнавчого музею — історико-меморіального заповідника «Чорний Ворон».
Радянський період
У перші роки радянської влади назва Єразмівка ще продовжувала вживатися. Документи 1923—1925 років згадують Єразмівку та Єразмівську сільську раду.
У 1924 році в селі діяли паровий млин трудової артілі, кінна олійниця, крупорушка та щонайменше вісім вітряків. 9 листопада 1925 року було зареєстровано сільськогосподарську артіль імені Петровського.
Пізніше в Розумівці діяли колгоспи «Шлях колективіста» та «Червоний прапор». На початку 1970-х років Розумівка була центром сільської ради та центральною садибою колгоспу «Червоний прапор». Господарство мало 3772 га сільськогосподарських угідь, з яких 2633 га становила рілля. У селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини, кафе й відділення зв'язку.
Голодомор
Населення Розумівки постраждало під час Голодомору 1932—1933 років. За даними Національного музею Голодомору-геноциду, встановлено імена 233 жертв із села.
У селі встановлений пам'ятний знак жертвам Голодомору, а матеріали про події 1932—1933 років зберігаються в місцевому музеї.
Друга світова війна
За місцевими краєзнавчими матеріалами, у 1941 році з Розумівки та Миколаївки було мобілізовано 378 жителів, з яких 199 загинули. 5 січня 1944 року Розумівку та Миколаївку зайняв 189-й гвардійський танковий полк. На кладовищі в Розумівці розташована братська могила, в якій поховано 171 військовослужбовця.
Окремою сторінкою історії села стало примусове вивезення жителів на роботи до Німеччини. У 2023 році дослідники громадської організації «Після тиші» разом із місцевими мешканцями встановили імена 142 людей із Розумівки та сусідньої Миколаївки, яких вивезли на примусові роботи. На основі архівних документів, фотографій та родинних спогадів у Розумівці відкрили виставку «Як у Германії гірко жилося нам».
Населення
У 1808 році в Єразмівці проживали 495 осіб у 52 дворах. 1864 року населення становило 974 особи, 1885 року — 1147 осіб, а за переписом 1897 року — 1832 особи.
На початку 1970-х років у Розумівці проживало близько 1415 осіб.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 953 особи, з яких 404 чоловіки та 549 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 829 осіб.
У квітні 2023 року староста Микола Христенко повідомляв про близько 520 жителів Розумівки.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова Відсоток українська 98,68 % російська 1,08 % молдовська 0,24 %
Освіта
Організована освіта в Єразмівці простежується щонайменше від XIX століття. У 1882 році при Хрестовоздвиженській церкві діяла церковнопарафіяльна школа, в якій навчалися 30 хлопців і 3 дівчини.
У радянський період у Розумівці діяла восьмирічна школа. На початку 1970-х років 18 учителів навчали в ній 214 дітей.
Пізніше заклад діяв як Розумівська загальноосвітня школа I—III ступенів. Її багаторічною директоркою була Валентина Карапетівна Джоган. Згодом школу було реорганізовано у Розумівську філію Олександрівського НВО № 2, пізніше — Олександрівського ліцею № 2.
Станом на 2026 рік Розумівська філія не входить до переліку чинних закладів загальної середньої освіти Олександрівської громади. Будівлю колишньої школи на провулку Шкільному, 1 внесено до офіційного переліку місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб; вона розрахована на 25 місць.
У Розумівці також діяв заклад дошкільної освіти «Сонечко» на вулиці Соборній, 7. Станом на 2026 рік інформаційна система управління освітою відносить його до закладів дошкільної освіти, які не працюють.
Релігійне життя та Хрестовоздвиженська церква
Хрестовоздвиженська церква-усипальниця родини Раєвських споруджена у 1833—1855 роках і внесена до переліку пам'яток містобудування й архітектури.