Пірохлор

Пірохло́р — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, складний оксид натрію, кальцію і ніобію координаційної будови з додатковими аніонами.

Назва — від пір... і грецьк. «хлорос» — зелений (F. Wöhler, 1826).

Синоніми: флюохлор, хальколамприт, ендейліт.

Загальна характеристика Хімічна формула: (NaCa)2Nb2O6 (OH, F). Домішки: Ta, Ti, U, Th, TR. Містить (%): Na2O — 8,53; CaO — 15,39; Nb2O5 — 73,06; F — 5,22.

Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: октаедричні кристали, суцільні маси та коломорфні виділення. Густина 4,3–6,4. Твердість 5,5–6,5. Бурого, білого, жовтувато-зеленого кольору. Риса жовтувато-біла. Блиск алмазний. Напівпрозорий. Злам раковистий. Крихкий. Іноді радіоактивний. Ізотропний. Зустрічається в карбонатитах, у пегматитах лужних порід, також як акцесорний мінерал у лужних і нефелінових сієнітах. Відносно рідкісний. Сировина для одержання ніобію й танталу.

Знахідки: Араша, Тапіра (Бразилія), Сент-Оноре, Ока (Канада), Шелінген (Кайзерштуль, Баден), оз. Лаахер (Ейфель) — ФРН, Утьо (Швеція), Фредеріксверн (Норвегія), Урал, Східні Саяни, Республіка Саха, Кольський півострів (Росія), Панда-Гілл (Танзанія), Тороре (Уганда), Нкуба-Гілл (Зімбабве). В Україні є у Приазов'ї (Мазурівське рідкіснометалічне родовище).

Різновиди Розрізняють: пірохлор баріїстий (різновид пірохлору, який містить до 14,10 % ВаО); пірохлор баріїстий гідратований (пірохлор стронціїсто-баріїстий, у якому фтор і гідроксил заміщені молекулами Н2О); пірохлор-віїкіт (різні мінерали групи пірохлору, Фінляндія, РФ (Приладожжя)); пірохлор залізистий (різновид пірохлору, який містить до 10 % FeO); пірохлор залізний (різновид пірохлору, який містить до 10 % Fe2O3); пірохлор ітріїстий (різновид пірохлору, який містить до 11,34 % ∑Y2O3); пірохлор-мікроліт (мінеральний вид, склад і властивості якого змінюються від ніобіїстого різновиду NaCaNb2O6(OH, F) — пірохлору до танталистого різновиду (Ca, Na)2Ta2O6(F, OH) — мікроліту); пірохлор-мікроліт танталистий (різновид пірохлор-мікроліту, який містить до 28,50 % Ta2O5 і до 11,09 % ∑Y2O3); пірохлор оксонієвий (пірохлор уранистий); пірохлор свинцевистий (різновид пірохлору з гранітоїдів Уралу, який містить 38,68 % PbO); пірохлор свинцевисто-рідкісноземельний (різновид пірохлору з гранітоїдів Уралу, який містить 27,5 % PbO і 11,8 % TR2O3); пірохлор свинцево-стибієвий (монімоліт); пірохлор стронціїстий (різновид пірохлору з карбонатитів Сибіру, який містить 5,6 % SrO); пірохлор стронціїстий гідратований (пірохлор стронціїстий, у якому фтор і гідроксил заміщені молекулами води); пірохлор сторнціїсто-баріїстий (різновид пірохлору, який містить 6,4 % SrO і 12,5 % ВаО); пірохлор стибієвий (різновид пірохлору, який містить до 1 % Sb2O5); пірохлор титановий (різновид пірохлору, який містить до 11 % ТіО2); пірохлор титано-стибієвий (1. ромеїт свинцевистий; 2. ромеїт); пірохлор уранистий (різновид пірохлору, який містить 8,5—11,5 % UO2 i 4,5—10,5 % UO3); пірохлор урановий (різновид пірохлору, що містить U6+, який заміщує натрій і кальцій); пірохлор церіїстий (різновид пірохлору, який містить до 13 % Се2О3).

Див. також Список мінералів Пірохлоризація Пандаїт

Примітки

Література

Джерела Webmineral — Pyrochlore Mineral galleries Mindat Handbook of Mineralogy «Oxide Pyrochlores — A Review», M.A. Subramanian, G. Aravamudan and G. V. Subba Rao, Progress in Solid State Chemistry, Volume 15 (1983) pp. 55–143