Віталій Арсентійович Золотов (2 квітня 1934 року, пр. Сінер, Аліковський район, Чуваська АРСР, СРСР — 27 березня 2021, Санкт-Петербург, РФ) — чуваський прозаїк, краєзнавець і громадський діяч.

Заслужений діяч культури Чуваської Республіки (2002). Кандидат військово-морських наук (1966), доцент, капітан першого рангу у відставціВăхăт таппи: çулсем, çынсем, сăнсем. Элӗк ен çырависем çинчен Биобиблиографи указателӗ. Элĕк, 2011. Член Спілки письменників Росії, Спілки письменників Чувашії та Спілки «Многонаціональний Санкт-Петербург»Чувашская энциклопедия.

Дядько — Аркадій Аріс (1901—1942)  — чувашський прозаїк, критик, перекладач. Двоюрідний дядько — Ют Микола Якович, чуваський критик, фольклорист, публіцист, перекладач, редактор, громадський і партійний діяч, перший голова (1923-25 роки) Союзу чуваських письменників і журналістів, головний редактор журналів «Ялав» і «Капкӑн».

Життєпис Походження Віталій Золотов народився 2 квітня 1934 року д. Синер Аліковського району Чуваської Республіки. Закінчив Військово-морський інститут радіоелектроніки імені О. С. Попова (ВВМУРЕ).

У 1951-62 роках Віталій Арсентійович служив командиром бойової частини зв'язку, начальником радіотехнічної служби підводного човна, флагманським спеціалістом радіотехнічної служби об'єднання підводних човнів Червонопрапорного Північного флоту. У 1965-1992 роках Золотов В. А. викладав у Вищому військово-морському училищі радіоелектроніки.

Віталій Золотов помер 27 березня 2021 року у Санкт-ПетербурзіУшел от нас навсегда Виталий Арсентьевич Золотов — вечная память!.

Творчість та громадська діяльність В.А. Золотов – член Спілки письменників Чувашії, член СП Росії (з 2003 року) та член Спілки «Многонаціональний Санкт-Петербург».

Писав по-чуваськи в жанрі прози та публіцистики, у Санкт-Петербурзькому чуваському земляцтві перший випустив книгу рідною мовою.

У періодичній пресі Золотов працював понад 40 років.

Свою першу наукову статтю в журналі «Морська збірка» надрукував у 1962 році.

Розповіді, статті, нариси та спогади видавав у Чувашії та Санкт-Петербурзі, у журналах «Ялав», «Мідний вершник», «Невський альманах», у газетах «Хипар», «Чаш херарма», «За православ'я».

Останніми роками він пропагував творчість Н.Я. Бічуріна, архітектора П.Є. ЄгороваВиталий Золотов многое сделал для своих земляков

Був членом Ради Старійшин ЧНК (2013 – 2021), був одним із керівників Санкт-Петербурзького чуваського земляцтва. Складався членом СП России (з 2003 року).

Родина Дружина – Раїса Дмитрівна Син — Алексей (1960), терапевт Онук — Віталій Син — Сергей (1971), радиоинженер.

Літературні роботи «Принципам не изменили» (первое изд., написана совместно с В. Т.и А. А. Золотовыми), Шупашкар, 1998Принципам не изменили: Золотовы-ученики И. Я. Яковлева. «Принципам не изменили» (второе изд., доп.), Чебоксары, Национальная библиотека, 1998. «Тепло матери», чăвашла вырăсла, СПб, 2000. «Аркадий Золотов: писатель, критик, публицист», СПб, 2000. «Верность» на чув. языке, СПб, 2001. «Наша семья», СПб, 2002. «Никита Бичурин – востоковед, литератор, историк и педагог», СПб, 2003. «Древо жизни», первая книга, на чув. языке, СПб, 2003. «Древо жизни», вторая книга, на чув. языке, СПб, 2004. «О школе и учителях», СПб, 2004. «Древо жизни», СПб, 2005. «С благоговением к родителям», СПб, 2005. «Славный сын Отечества», об архитекторе Петре Егорове, СПб, 2006. «Иакинф Бичурин и дело его жизни », СПб, 2006. «Монах Иакинф», СПб, (В.А.Ивановпа пĕрле), 2007. «Николай Яковлевич Золотов», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми) 2008. «Золотой человек и продолжатели его дела»», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми), 2010. «Аркадий Золотов – солдат и педагог, писатель и журналист, переводчик и критик», Шупашкар, «Новое время», (В.Т. тата А.А. Золотовсемпе пĕрле), 2010. «Юратупа ырату», СПб, 2010. « Наши родные в белых халатах», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми), 2011. «Рыжик», (о братьях младших), СПб, 2011. «Аннеçĕм»(Анне çинчен тăван чĕлхепе), СПб, 2011. «Арсений Золотов – солдат, педагог и журналист», Чебоксары, «Новое время», 2012.

Література Виталий Арсентьевич Золотов : [писатель, краевед, 1934-2021 : некролог // Хыпар. - 2021. - 30 пуш/март. - С. 4 : сӑн ӳкерчӗк. Георгиева, Н. Тавра пӗлӳҫӗ те, ҫыравҫӑ та / Н. Георгиева // Хыпар. - 2014. - 19 ака. - С. 5 : сӑн ӳкерчӗк. - (Культура). Золотов, В. А. "Юратусăр пĕрлешекенсен малашлăх çук" / В. А. Золотов ; И. Семенова [калаçнă] // Чăваш хĕрарăмĕ. - 2006. - 7-13 юпа (№ 40). - С. 2. Иванов, В. Тинӗс кашкӑрӗ : [Виталий Золотовӑн "Мой жизненный путь длиною в 80 лет и тысячи пройденных миль" кӗнеки ҫинчен] / В. Иванов // Хыпар. - 2014. - 3 ака. - С. 4. Лукиянов, А. Ăруран ăрăва / А. Лукиянов // Коммунизм ялавĕ. - 1990. - 23 авг. Павлов, В. Пирӗн ентеш - старейшинӑсен канашӗн ертӳҫи / В. Павлов // Пурнӑҫ ҫулӗпе (Элӗк р-нӗ). - 2015. - 3 ака. - С. 7. Смирнова, Н. Юбилейне тӑван кӗтеспе ҫыхӑнтарнӑ : [Элӗк районӗнчи Синер ялӗнче ҫуралнӑ Виталий Арсентьевич Золотов писатель, краевед ҫинчен] / Н. Смирнова // Пурнӑҫ ҫулӗпе ( Элӗк р-нӗ). - 2019. - 12 ака. - С. 3 : сӑн ӳкерчӗк. Хурлӑхлӑ хыпар : [некролог] // Пурнăç çулěпе (Элӗк р-нӗ). - 2021. - 2 ака. - С. 11 : сӑн ӳкерчӗк. Чун ыратӑвӗ - пысӑк ҫухату : [Виталий Арсентьевич Золотов ҫыравҫӑ, тавра пӗлӳҫӗ ҫинчен] // Чӑваш тӗнчи = Чуваш. мир. - 2021. - 2 ака/апрель (№ 1). - С. 4 : сӑн ӳкерчӗк. Васильев, Л. О Бичурине с любовью / Л. Васильев // Совет. Чувашия. - 2011. - 5 февр. - С. 3. Зайцева, Е. Морской офицер, писатель, ученый / Е. Зайцева // Совет. Чувашия. - 2021. - 2 апр. - С. 4 : фот. - (Общество). Золотов Виталий Арсентьевич // Энциклопедия чувашской журналистики и печати. - Чебоксары, 2014. - С.154. Золотов, В. По велению души / В. Золотов // Чăваш ен. - 1998. - 31 окт. - 7 нояб. (№ 43). - С. 8. И литератор, и краевед // Совет. Чувашия. - 2015. - 18 февр. - С. 3 : фот. Ижеев, М. П. Династия Золотовых / М. П. Ижеев // Журналисты Чувашии. - Чебоксары, 2005. - С. 153-159. Кузнецов, Г. Память о нем жива / Г. Кузнецов // За победу (Ибрес. р-н). - 2006. - 23 сент. Кузнецов, Г. В. Капитан I ранга всегда первый : [Виталии Арсентьевиче Золотове] / Г. В. Кузнецов // Ҫӗнтерӳшӗн = За победу (Ибрес. р-н). - 2021. - 16 апр. - С. 9 : фот. Лоскутов, Н. В. Моряк-подводник стал ученым : [о капитане 3-го ранга Виталии Арсентьевиче Золотове] // Лоскутов, Н. В. Они служили в подводном флоте : [очерки] / Н. В. Лоскутов. - Чебоксары, 2015. - С. 148-149 : фот. цв. Светлой памяти Золотова Виталия Арсентьевича : [канд. воен.-мор. наук, 1934-2021 : некролог] // Совет. Чувашия. - 2021. - 30 марта. - С. 8 : фот. Степанов, В. Ф. Золотов Виталий Арсентьевич / В. Ф. Степанов // Чувашская энциклопедия. - Чебоксары, 2008. - Т. 2 : Ж-Л. - С. 71. Терентьев, Г. К. Золотов Виталий Арсентьевич/ Г. К. Терентьев, Л. А. Ефимов, Аликовская энциклопедия, Чебоксары, 2009. - С. 221. Я родом из Чувашии": в Библиотеке национальных литератур г. Санкт-Петербурга прошел лит.-муз. фествиваль, посвящ. 85-летию со дня рождения Виталия Золотова, Чуваш. мир. - 2019. - Апр. (№ 2). - С. 4 : фот. Ялгир П., ''Золотов В. А., Литературный мир Чувашии", Чебоксары, 2005. - С. 40. Л. И. Ефимов, «Элĕк Енĕ», Аликово, 1994. Силэс, Ю. Золотов Виталий Арсентьевич / Ю. Силэм //Ялав. -2004. - № 4. – С. 89. А. А. Золотов, Муракаева (Золотова) Светлана Арсентьевна, "Принципам не изменили", Элĕк - Шупашкар, 1998. Золотов, В. Пурнӑç йывӑççи / В. Золотов; вырӑсларан Ю. Силэм куарнӑ // Ялав. – 2003. - № 2. – С. 82-85. Виталий Арсентьевич Золотов // Древо жизни (от пращура Федора до наших дней – 1779 - 2005) / В. А. Золотов, В. Т. Золотов, А. А. Золотов. – Синерь, Аликово, Чебоксары, СПб., 2005. – С.95-97: Золотов Виталий Арсентьевич // Календарь 2009. Праздники церковные, государственные. Юбилеи и дни рождения / сост. А. А. Ананьев. – Чебоксары: Новое Время, 2009. – С. 44-45.

Нагороди, звання Заслужений діяч культури Чуваської Республіки (2002). Дійсний член Петрівської академії мистецтв (1999) Почесний академік Чуваської національної академії наук та мистецтв. Народний академік Чувашії.

Примітки

Посилання Из блокнота журналиста «Памятник большой родне».

cv:Золотов Виталий Арсентьевич ru:Золотов, Виталий Арсентьевич