Ервін Маделунг (18 травня 1881, Бонн — 1 серпня 1972, Франкфурт-на-Майні) — німецький фізик, спеціаліст з квантової фізики твердого тіла.

Біографія Ервін Маделунг виріс у Бонні, Ростоку та Страсбурзі, де його батько (1846—1926) був директором хірургічної університетської клініки до того, як Ельзас знову став французьким у 1918 році. Він отримав атестат про середню освіту у відомій протестантській середній школі в Страсбурзі, звідки пізніше вийшло багато університетських викладачів. Ервін Маделунг — молодший брат хіміка (1879—1963) і старший брат авіаінженера (1889—1972). Його зведена сестра Тусса (справжнє ім'я — Августа Елеонора) Маделунг одружилася зі своїм геттінгенським колегою, фізиком-експериментатором (1884—1976), у 1922 році.

Ервін Маделунг вивчав фізику в Кілі, Цюріху та Страсбурзі та отримав ступінь доктора філософії у 1905 році в Геттінгені під керівництвом (1870—1918). Після майже року подорожей по світу він повернувся до Геттінгенського університету і зосередився насамперед на кристалічній структурі твердих тіл. У 1908 році він став асистентом . У 1912 році він зробив габілітацію в Геттінгені. У цей час він розробив названу на його честь сталу Маделунга для іонних ґраток, яка характеризує електростатичну взаємодію з усіма іонами в кристалі для кожного типу кристалічної ґратки. Він був призначений професором у 1918 році після служби в під час Першої світової війниMargit Szöllösi-Janze, Fritz Haber: 1868—1934; eine Biographie, Beck-Verlag, München 1998, S. 327—329 (online), Zugriff 26. Januar 2015.

Після короткого професорства в Кілі та Мюнстері його в 1921 році призначили у Франкфуртський університет як наступника Макса Борна, де він обіймав кафедру теоретичної фізики до 1949 року та читав лекції до 1953 року. Там він в основному займався питаннями атомної фізики та квантової механіки. Тут він розробив .

У 1923 обраний членом-кореспондентом Геттінгенської академії наукHolger Krahnke: Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751—2001 (= Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen, Philologisch-Historische Klasse. Folge 3, Bd. 246 = Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften in Göttingen, Mathematisch-Physikalische Klasse. Folge 3, Bd. 50). Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2001, ISBN 3-525-82516-1, S. 158., а в 1942 — членом Гейдельберзької академії наук.

Його син також був професором теоретичної фізики (в Марбурзі).

Роботи

Magnetisierung durch schnell verlaufende Stromvorgänge mit Rücksicht auf Marconis Wellendetektor. Göttingen, Univ., Phil. Fak., Diss., 1905. Die mathematischen Hilfsmittel des Physikers, Springer Verlag, Berlin 1922, ISBN 978-3-662-41679-2. Weitere Auflagen: 1925, 1935, 1950, 1953, 1957, 1964.

Література

Anne Hardy[-Vennen]: Die Universität Frankfurt — eine der Geburtsstätten der theoretischen Physik in Deutschland: Hier lehrte und forschte die Physik-Elite Deutschlands. In: Forschung Frankfurt 3–4/2004, S. 67–69, Internet-Ausg. (PDF).

Примітки

Посилання