«Мікімаусинг» () (синхронізоване, дзеркальне або паралельне озвучення) — кінотехніка, яка синхронізує музичний супровід з діями на екрані, «відповідність руху музиці»Bordwell (2008), p.276, quoted in Rauscher, Andreas (2012). «Scoring Play: Soundtracks and Video Game Genres», Music and Game: Perspectives on a Popular Alliance, p.98. Moormann, Peter; ed. ., або «Точна відповідність музичного супроводу зображенню»Wegele, Peter (2014). Max Steiner: Composing, Casablanca, and the Golden Age of Film Music, p.37. Rowman & Littlefield. .. Термін походить від ранніх і пізніших фільмів Волта Діснея, де музика майже повністю імітує анімаційні рухи персонажів. Мікімаусинг може використовувати музику, щоб "підсилити дію, точно імітуючи її ритм. ... Часто використовувана в 1930-х і 1940-х роках, особливо Максом Штайнером, сьогодні вона дещо втратила популярність, принаймні в серйозних фільмах, через надмірне використання. Однак вона все ще може бути ефективною, якщо використовується творчо"Newlin, Dika (1977). "Music for the Flickering Image – American Film Scores", Music Educators Journal, Vol. 64, No. 1. (September 1977), pp. 24–35.pdf. Мікімаусинг і синхронізація допомагають впорядкувати враження від перегляду, вказати, наскільки події мають вплинути на глядача, і надати інформацію, яка не присутня на екраніHelvering (2007), pp. 178–180. Would viewers still have, "empathized with Kong if Steiner had not used Mickey Mousing to show Kong getting hurt when poked with knives or shot with bullets"? p.22.. Ця техніка "дає змогу побачити, що музика "бере участь" у дії, що її можна швидко і змістовно інтерпретувати... а також підсилює враження глядача від сцени". Мікімаусинг може також створювати ненавмисний гуморRauscher (2012), p.98. і використовуватися в пародії або для самопосилання.

Часто не музика синхронізується з анімаційною дією, а навпаки. Особливо це стосується класичних або інших відомих творів. У таких випадках музика для анімації записується заздалегідь, і аніматор має аркуш експозиції з позначеними на ньому ритмами, кадр за кадром, і може відповідно синхронізувати рухи в часі. У фільмі «Фантазія» 1940 року музичний твір «Учень чаклуна» Поля Дюка, написаний у 1890-х роках, містить фрагмент, який використовується для супроводу дій самого Мікі Мауса. У якийсь момент Мікі, як учень, хапає сокиру і рубає на шматки зачаровану мітлу, щоб вона перестала нести воду до ями. Візуальна дія синхронізована з музичними акордами.

Приклади

Перше відоме використання мікімаусингу відбулось в «Пароплавчику Віллі» (1928), першому мультфільмі про Мікі Мауса від Волта Діснея, музику до якого написав Вілфред Джексон. В анімаційному короткометражному фільмі 1931 року «Змусь їх рухатися» (Making 'Em Move) тема «Mysterioso Pizzicato» — «мікімаусується» із дією — спочатку для того, щоб викликати «хибне передчуття зловісного», коли цікавий відвідувач заходить на анімаційну фабрику, а потім знову, — щоб супроводжувати лиходія в мультфільмі-у-мультфільміGoldmark, D. (2011) «Sounds Funny/Funny Sounds» in D. Goldmark and C. Keil (eds). Funny Pictures: Animation and comedy in studio-era Hollywood pp 260—261. Berkeley and Los Angeles, University of California. .. У «Кінг-Конгу» (1933) мікімаусинг використовується проотягом усього фільмуSlowik, Michael (2014). After the Silents: Hollywood Film Music in the Early Sound Era, 1926—1934, p.239. Columbia University. ., і описується Макдональдом як «можливо, найбільш примітний аспект партитури Штайнера для „Кінг-Конга“MacDonald, Laurence (2013). The Invisible Art of Film Music. Scarecrow. . Quoted in Slowik (2014), p.239..» Сегменти спадної шкали, що супроводжують ходу шефа сходами до вечірки Денхема, продовжуються і після того, як камера зупиняється на Денхемі, маючи на увазі продовження спуску донизу та підтримання напруги. Деякі сцени у фільмі «Інформатор» (The Informer, 1935) були зняті синхронно з попередньо записаною партитуроюKalinak (1992), p.115.. У фільмі «Касабланка» (1942) ця техніка використовується лише наприкінці фільму, коли капітан Рено викидає пляшку води «Віші»Wegele (2014), p.38.. У фільмі «Рапсодійний кролик» (Rhapsody Rabbit, 1946) зображено Багза Банні, який ковзає туди-сюди між виконанням угорської рапсодії та різноманітною музикою, що «мікімаусить» його дії. Приклади мультфільмів включають Том і Джеррі (1940—1957), Гидке каченя (Ugly Duckling, 1931), Запаморочливі страви (Dizzy Dishes, 1930) і Барнакл Білл (Barnacle Bill, 1930)Slowik (2014), p.334, n.50.. Пол Сміт використовував цю техніку в кількох партитурах для документальних фільмів True-Life Adventures у п'ятдесятих роках, включаючи «У долині бобрів» (In Beaver Valley), «Пів-акра природи» (Nature's Half Acre), «Водні птахи» (Water Birds) і «Олімпійський лось» (The Olympic Elk)MacDonald (2013), p.173..

Приклад мікімаусингу використаний у партитурі Монті Нормана до першого фільму про Джеймса Бонда «Доктор Ноу» (1962), в якому Бонд неодноразово б'є тарантула, що заповз до нього в ліжко. Письменники відзначають анахронічність цього прийому в контексті всієї серії, оскільки плідний композитор Бондіани Джон Баррі ніколи не використовував його в жодному з наступних фільмівAudissino, Emilio (2014) John Williams's Film Music: Jaws, Star Wars, Raiders of the Lost Ark, and the Return of the Classical Hollywood Music Style, Univ. of Wisconsin Press, , p. 61. Техніка також використовується для супроводу побиття Біллом Сайксом Ненсі у фільмі «Олівер!» (1968). У цьому випадку музика частково використовується для того, щоб «перекривати» її крики, коли її б'ють. У фільмі Кеннета Брани «Багато галасу з нічого» (Much Ado About Nothing, 1993) мікімаусинг з'являється на початку, причому візуальний ряд сповільнюється, щоб відповідати музиці, створюючи навмисний злегка комічний ефектStevens (2009), p.95..

У відеоіграх мікімаусинг може зустрічатися в динамічних звукових композиціях, таких як реакція або вказівка (наприклад, у відповідь на дію персонажа або для попередження гравця про закінчення зворотного відліку), і часто зустрічається в іграх-платформерах.

Критика Термін «мікімаусинг» також використовується як принизливий, маючи на увазі, що техніка, яка використовується у постановках для дорослих, занадто спрощена і більше підходить для підліткової аудиторії. Техніка також асоціюється з мелодрамою. Техніку критикують за візуальну дію, яка — без вагомих підстав — дублюється у супроводжуючій музиці або тексті, що є скоріше слабкою стороною постановки, аніж сильною. Ньюлін перераховує шість інших функцій, які може виконувати музика, окрім цієї. Скарги на цю техніку можна знайти ще в 1946 році, коли Чак Джонс скаржився, що «чомусь багато мультиплікаційних музикантів більше переймаються точною синхронізацією чи „мікімаусингом“, ніж оригінальністю свого внеску чи різноманітністю аранжування»Chuck Jones. «Music and the Animated Cartoon», p.365, Hollywood Quarterly Problems of Communication: The Animated Cartoon, Vol. 1, No. 4. (Jul., 1946), pp. 364—370. Quoted in Helvering (July 2007), p.177.. У 1954 році Жан Кокто назвав «мікімаусинг» найвульгарнішим прийомом, що використовується у кіномузиці. У 1958 році Ганс Айслер описав «мікімусинг» так: «Ця жахлива вагнерівська техніка ілюстрації! Коли вони говорять про собаку, хтось в оркестрі гавкає… для кохання у нас є скрипки дівізі мі мажор… Це нестерпно».

«Цікаво, що мікімаусинг став уособленням найгірших надмірностей голлівудського кінематографу. Можливо, як сучасні глядачі, ми вже не звикли до мікімаусингу в фільмах (його використання радикально зменшилося у п'ятдесятих роках і пізніше). Проте, практика ловити кожну мить за допомогою музики має візуальний еквівалент, і мікімаусинг був змушений нести основний тягар критики за надмірну надокучливість, яку він лише частково створює»Kalinak, Kathryn (1992). Settling the Score: Music and the Classical Hollywood Film, p.116. University of Wisconsin. . Quoted in Wegele (2014), p.38. Kalinak describes Mickey Mousing as nondiegetic or extradiegetic..

Див. також Ротоскопіювання 12 основних принципів анімації Кінеограф

Коментарі

Примітки