Прі́цкерівська пре́мія з архітекту́ри () — щорічна (з 1979 року) нагорода в галузі архітектури.

Пріцкерівська премія вважається архітектурним аналогом Нобелівської премії. Заснована Джеєм Пріцкером разом з дружиною Сідні (власники всесвітньої мережі готелів Hyatt) у 1979 р.

Розмір премії становить 100 тис. доларів США. Лауреат також одержує бронзову медаль, прикрашену орнаментом Луїса Саллівана.

Нині повноправним представником премії виступає Томас Дж. Пріцкер, а головою журі — лорд Ротшильд.

Міжнародне журі премії щороку змінює свій склад, і в нього входять провідні світові архітектори світу, архітектурні критики та імениті меценати і бізнесмени. Переможця з числа номінантів визначають закритим голосуванням.

Одним з головних критеріїв присудження премії є іноваційний характер архітектурних ідей, що застосовувалися при проєктуванні і будівництві.

Місце церемонії вручення премії щоразу обирається інше, і зазвичай сама церемонія супроводжується різноманітними культурницькими заходами, як то — виставками, семінарами і конференціями. Саме тому для церемонії обираються будівлі провідних музеїв світу, рідше будмайданчики масштабних будівництв або якісь визначні місця. Пріцкерівська премія вручалась у Вашингтоні (Національна галерея), Нью-Йорку (музей Метрополітен), Версалі, Єрусалимі, Лос-Анжелесі, Більбао, Берліні, Римі (Капітолійський пагорб), Мехіко, Празі, Мадриді, Санкт-Петербурзі (Ермітаж) та ін. містах.

Історія та сьогодення Оскільки Нобелівська премія з архітектуру не вручається, це спонукало сім'ю Пріцкерів, а саме Джея Пріцкера (1922—1999) у 1979 році заснувати власну архітектурну премію.

Цікаво, що засновником династії Пріцкер став адвокат Микола Якович Пріцкер (1871—1956), двоюрідний брат російського філософа-екзистенціаліста Лева Ісааковича Шестова, що іммігрував в Чикаго з КиєваН. Л. Баранова—Шестова «Жизнь Льва Шестова».

Томас Дж. Пріцкер, нинішній президент Фундації Hyatt, разом зі своєю дружиною Марго Пріцкер, так пояснює мотиви заснування та вручення премії: «Як жителі Чикаго, не дивно, що наша родина чудово знала архітектуру, живучи на батьківщині хмарочосів, у місті зі спорудами, розробленими легендами архітекторами, такими як Луї Салліван, Френк Ллойд Райт, Міс ван дер Рое та багато інших. Мої батьки вірили, що така премія сприятиме та стимулюватиме не лише більшій обізнаності громадськості про самі будівлі, але й надихатиме на подальші творчі звершення у царині архітектури».

Журі Склад журі премії не є сталим і постійно оновлюється. Зазвичай воно формується з 5 до 9 осіб, кожна з яких є визнаним професіоналом не лише в галузі архітектури. У їх число також входять і самі лауреати Приткерівських премій, що забезпечує «наслідування поколінь». Члени журі є незалежними, у тому числі й від сім'ї Пріцкерів.

Журі премії не прагне обирати лауреатів серед відомих і загальновизнаних архітекторів. Головний ухил йде на внесок, що може принести робота певного архітектора. Тому вибір маловідомих Пріцкерівської лауреатів зустрічає нерозуміння у середовищі фахівців.

Проблема сексизму

2013 року у зв'язку з Пріцкерівською премією було піднято питання про сексизм в архітектурі. Студентська організація «Жінки в дизайні» («») подала петицію від імені Деніз Скотт-Браун, у якій йшлося про те, щоб її визнали лауреаткою Пріцкерівської премії 1991 року спільно зі своїм партнером і чоловіком — Робертом Вентурі. За словами The New York Times: Петиція посилила дедалі більшу напругу в царині архітектури, пов'язану з тим, що жінкам постійно відмовляли у визнанні їхнього заслуженого здобутку, найпрестижнішу нагороду з якого до 2004 року, коли нагородили Заху Хадід, присуджували лише чоловікам.

Петиція отримала міжнародну підтримку, під нею підписалося 20 000 чоловік, серед яких були і пріцкерівські лауреати різних років: Ренцо Піано, Рем Колхас, Рафаель Монео, Річард Мейер, Жак Герцог і П'єр де Мерон (розділили між собою премію 2001 роки), Ван Шу, Заха Хадід і Роберт Вентурі. Однак журі заявило, що рішення 1991 року оскаржити не можна, оскільки склад журі постійно змінюється і нові члени не можуть оскаржити рішення своїх попередників, частина з яких вже померли. 2012 році також не була удостоєна спільної нагороди з Ван Шу його партнер і дружина — Лу Венью. Слід зазначити, що сам лауреат не був згоден з рішенням журі.

В інтерв'ю CNN Деніз Скотт-Браун заявила, що Пріцкерівська премія ґрунтується на омані, що велика архітектура створюється самотніми геніальними чоловіками і не враховує значення спільної роботи

Слід зазначити, що 2020 року премією було нагороджено одразу двох архітекторок Івонн Фаррелл і Шеллі Макнамару.

Лауреати Перший лауреат Перший лауреат премії Філіп Джонсон був нагороджений нею «за 50 років фантазії та життєвих сил, втілених у безлічі музеїв, театрів, бібліотек, будинків, садів та корпоративних структур». Перша жінка Лауреаткою 2004 року стала Заха Хадід, яка була першою жінкою, що отримала цю премію. Наймолодший лауреат 2010 року Рюе Нісідзава став наймолодшим переможцем. Він отримав нагороду, коли йому виповнилося 44 роки. Два та три лауреати В історії премії в 2001, 2010 та 2019 роках її отримували партнери (2001 року — Жак Герцог та П'єр де Мерон, 2010 року — Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава, а 2020 року Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара), які поділились нагородою. 1988 року Ґордон Баншафт та Оскар Німейєр обидва були нагороджені премією. Переможці 2017 року, архітектори Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта стали першою групою з трьох архітекторів, хто втрьох поділив приз між собою. Список Список лауреатів Пріцкерівської премії: Рік Ім'я лауреата Фото лауреата Країна Приклад роботи Назва роботи, рік Місце нагородження Посилання 1979 Філіп Джонсон (1906—2005) Скляний будинок (1949) Думбартон-Окс, Вашингтон 1980 Луїс Барраґан (1902—1988) Torres de Satélite (1957) Думбартон-Окс, Вашингтон 1981 Джеймс Стерлінг (1924—1992) Історична бібліотека Сілі (1968) Національний будівельний музей, Вашингтон 1982 Кевін Рош / Kevin Roche / Лицарі будівлі Колумба (1969) Чиказький інститут мистецтв, Чикаго The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kevin Roche 1983 Бей Юймін / Східний конпус Національної галереї мистецтв (1978) Метрополітен-музей, Нью-Йорк The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Ieoh Ming Pei 1984 Річард Мейєр Музей високого мистецтва (1983) Національна галерея мистецтва, Вашингтон The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Richard Meier 1985 Ханс Холляйн / Hans Hollein Музей Абтейберг (1982) Бібліотека Хантінгтона, Сан-Марино (Каліфорнія) The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Hans Hollein 1986 Готфрід Бем / Gottfried Böhm Крісті Ауферштехунг (1968) Поважна компанія майстрів золотих справ, Лондон The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Gottfried Böhm 1987 Танге Кендзо (1913—2005) Собор Святої Марії, Токіо (1964) Художній музей Кімбелла, Форт-Верт (Техас) 1988 Ґордон Баншафт / Gordon Bunshaft (1909—1990) Оскар Німейєр Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнке (1963) Чиказький інститут мистецтв, Чикаго 1989 Френк Гері / Концертний зал Уолта Діснея (2003) Тодай-дзі, Нара The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Frank Gehry 1990 Альдо Россі / Aldo Rossi (1931—1997) Музей Боннефантена (1990) Палаццо Грассі, Венеція 1991 Роберт Вентурі Національна галерея (Лондон), Крило Сайнсбері (1991) Палац Ітурбіде, Мехіко 1992 Алвару Сіза Павільйон Португалії в Експо'98 (1998) Бібліотека Гарольда Вашингтона, Чикаго 1993 Фуміхіко Макі / Fumihiko Maki Столична гімназія в Токіо (1991) Празький град, Прага The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Fumihiko Maki 1994 Крістіан де Портзампарк / Christian de Portzamparc Посольство Франції у Берліні (2003) The Commons, Колумбус (Індіана) 1995 Тадао Андо / Tadao Ando Церква Світла (1989) Малий Тріанон, Версаль 1996 Рафаель Монео / Rafael Moneo Курсаальський палац (1999) Центр Гетті, Лос-Анджелес The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Rafael Moneo 1997 Сверре Фен / Sverre Fehn Норвезький музей льодовиків (1991) Музей Гуггенгайма, Більбао 1998 Ренцо Піано / Renzo Piano Міжнародний аеропорт Кансай (1994) Білий дім, Вашингтон 1999 Норман Фостер / Norman Foster Міст тисячоліття, Лондон (2000) Старий музей, Берлін The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Norman Foster 2000 Рем Колгас Casa da Música, Порто (2003) Єрусалимський археологічний парк, Старе місто (Єрусалим) 2001 Жак Герцог і П'єр де Мерон / Herzog & de Meuron Тейт Модерн (2000) Монтічелло, Шарлотсвіл (Вірджинія) 2002 Ґлен Маркатт / Glenn Murcutt Berowra Waters Inn (1983) Капітолій (пагорб), Рим 2003 Йорн Утзон Оперний театр Сіднея (1973) Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Мадрид 2004 Заха Хадід / Центр сучасного мистецтва (2003)Ермітаж, Санкт-ПетербургThe Pritzker Architecture Prize. Laureates. Zaha Hadid 2005 Том Мейн Федеральна будівля Сан-Франциско (2007) Павільйон Джея Пріцкера, Чикаго 2006 Паулу Мендес да Роша Каплиця Святого Петра, Сан-Паулу (1987) Долмабахче, Стамбул 2007 Річард Роджерс Будівля Ллойда (1986) Банкетинг-хаус, Лондон 2008 Жан Нувель Torre Agbar (2005) Бібліотека Конгресу, Вашингтон 2009 Петер Цумтор Therme Vals (1996) Палац Законодавчих зборів Буенос-Айреса, Буенос-Айрес 2010 SANAA Музей сучасного мистецтва ХХІ століття, Каназава (2003) Елліс (острів), Нью Йорк The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kazuyo Sejima Ryue Nishizawa 2011 Едуарду Соуту де Моура Estádio Municipal de Braga (2004) Зал імені Ендрю У. Меллона, Вашингтон 2012 Ван Шу Музей Нінбо (2008)Будинок народних зборів, Пекін 2013 Тойоо Іто Медіатека Сендай (2001) Президентська бібліотека-музей Джона Ф. Кеннеді, Бостон 2014 Сігеру Бан Експохол 2000 (2000) Рейксмюсеум, Амстердам 2015 Фрай Отто Олімпійський стадіон, Мюнхен (1972) Новий світовий центр, Маямі-Біч Pritzker Prize for Frei Otto, German Architect, Announced After His Death , Robin Pogrebin, The New York Times, March 10, 2015 2016 Алєхандро Аравена Сіамські вежі, Папський католицький університет Чилі (2005) Штаб-квартира ООН, Нью-Йорк 2017 Рафаель Аранда, Карме Пігем, Рамон Вілалта Бібліотека Санта Антоні, Барселона (2008) Палац Акасака, Токіо 2018 Балкрішна Доши Індійський інститут управління Бангалором (1977—1992, в кілька етапів) Музей Ага-хана, Торонто 2019 Ісодзакі Арату Артвежа Міто (1990) Версальський палац, Версаль 2020 Івонн Фаррелл Шеллі Макнамара Будівля Графтона, Університет Бокконі (2007) 2021 Анн Лакатон та Франція Tour Bois le Prêtre, соціальне житло. 2022 Буркіна-Фасо/ Центр земної архітектури (2010), Мопті, Малі Лондонська школа економіки та політичних наук (LSE) , Лондон 2023 Новий музей, Берлін (1997–2009) Афінська агора 2024 , Канаґава, Японія (2007) Чиказький художній інститут2025 Китай West Village, Ченду, Китай (2015) Лувр Абу-Дабі 2026 Смілян Радич Павільйон галереї Серпентайн, Лондон (2014)

Виноски

Посилання

Офіційний сайт Пріцкерівської премії