Арма́нд Га́ммер (також Хаммер) (21 травня 1898, Мангеттен, Нью-Йорк — 10 грудня 1990, США) — американський бізнесмен і власник, бізнес-лідер, голова правління та генеральний директор багатонаціональної нафтової та газової компанії Occidental Petroleum між 1957 і 1990 роками, відомий своїми симпатіями та близькими стосунками з владою СРСР.
Преса називала його «обраним капіталістом Леніна», крім того він став відомий своєю колекцією творів мистецтва завдяки тісними зв’язками з Радянським Союзом. Протягом усього життя він продовжував вести справи з Радянським Союзом і підтримувати особисті стосунки з радянськими лідерами, хоча клімат холодної війни перешкоджав таким зв'язкам.
Протягом багатьох років цю людину приймали в Радянському Союзі так, ніби він був лідером дружньої країни. Щоразу, коли його приватний літак приземлявся в московському аеропорту, його зустрічали чиновники Центрального Комітету. Радянські лідери змінювали свої робочі графіки, щоб прийняти високого гостя в Кремлі. Він увійшов в історію як найкращий друг усіх російських лідерів, від Леніна до Горбачова.
Він особисто перевозив гроші за завданням Комінтерну і був надійним каналом отримання готівки для співробітників ОГПУ по всьому світі, які виконували завдання більшовиків.
Арманд Гаммер заснував у Москві фабрику ручок, вивозив скарби з СРСР, займався видобутком корисних копалин на Уралі, імпортував трактори зі США, співпрацював у нафтовій промисловості і ін., допомагав у наслідках аварії на Чорнобильській АЕС.
У 1930 році Гаммер продав свою компанію і повернувся до США з цінними скарбами російського мистецтва. На початку 1950-х років він відновив ділові відносини як директор нафтової компанії Occidental Petroleum, якою керував. Гаммер вів переговори про нафтові угоди з радянським диктатором Йосипом Сталіним. Російська нафта тепер продавалася за вищою ціною, ніж міг продати сам Сталін, оскільки мало хто хотів купувати нафту у Сталіна. Occidental Petroleum і Радянський Союз побудували два великі нафтопроводи з радянських нафтових родовищ по обидві сторони Каспійського моря, щоб зашкодити проєктам конкурентної Англо-Перської нафтової компанії в Ірані. Протягом наступних 45 років Радянський Союз таємно транспортував свою нафту цими трубопроводами, а Standard Oil продавала російську нафту на світовому ринку, називаючи її іранською.
Роберт Гейл, який першим приїхав до Москви в 1986 році, щоб підготувати трансплантацію кісткового мозку для постраждалих від радіації в Чорнобилі, оцінив Гаммера в 1988 році як бізнесмена, який «часто безжально» використовував свою владу.
Він створив великий особистий капітал і фінансував багато культурних і гуманітарних справ. Гаммер часто з'являвся на телебаченні, щоб коментувати міжнародні відносини або сприяти дослідженням, спрямованим на пошук ліків від раку.
Після російської революції Гаммер відправився з подорожжю в Росію, щоб подарувати автомобіль швидкої допомоги новій більшовицькій державі, а згодом він подарує дорогу бельгійську рушницю Хрущову, ексклюзивний автомобіль Роллс-Ройс Брежнєву.
Прадід актора Армі Гаммера (нар. 1986), названий на його честь.
Раннє життя Арманд Гаммер народився в Мангеттені, Нью-Йорк, в родині Роуз (уроджена Ліпшиц) і Юліуса Гаммера. Роуз і Юлій Гаммер були євреями, які емігрували до Сполучених Штатів із території, яка тоді називалася Російською імперією. Його прапрадід Володимир був будівельником військового флоту царя Миколи I. Його син перейшов на торгівлю сіллю, поки сіль, відкладену в Каспійському морі, не вимило водою. Потім сім'я залишилася без грошей, родина емігрувала до США. Його батько був лікарем і лівим, який назвав сина на честь символу соціалістичної партії «Рука і молот».
Юліус Гаммер приїхав до Сполучених Штатів з Одеси (тепер Україна) у 1875 році та оселився в Бронксі, де керував загальною медичною практикою та п'ятьма аптеками.
Після Російської революції частина Соціалістичної робітничої партії Америки (SLP) під керівництвом Юіліуса відкололася, щоб стати засновником Комуністичної партії США, яка підтримувала Володимира Леніна та більшовизм. Як адміністративний голова, комерційний аташе та фінансовий радник Російського радянського урядового бюро під керівництвом Людвіга Мартенса, Юліус Гаммер отримав завдання забезпечувати підтримку Російського радянського урядового бюро та фінансував Російське радянське бюро шляхом відмивання грошей, отриманих від незаконних дій, продажу контрабандних алмазів через свою компанію Allied Drug, а його партнер по Allied Drug, Абрахам Аарон Геллер, очолював комерційний відділ Радянського бюро. Юліус Гаммер і Абрагам Аарон Геллер багато подорожували Сполученими Штатами, щоб зупинити ембарго Радянської Росії та збільшити торгівлю Сполучених Штатів із Радянською Росією разом із покращенням іміджу більшовиків, яких надзвичайно зневажали американські соціалісти. Під час ембарго Сполучених Штатів проти Радянської Росії Юліус Гаммер використовував свій бізнес Allied Drug and Chemical як прикриття для контрабанди предметів і матеріалів між Сполученими Штатами та Радянською Росією через Ригу. Після того, як 12 червня 1919 року Комітет Луска підтримав поліцейський рейд до Радянського російського урядового бюро, Людвіг Мартенс утік і пішов у підпілля, часто переховуючись у будинку Гаммера. 18 грудня 1920 року Мартенс був депортований; у січні 1921 року його повернули до радянської Росії.
Гаммер спочатку сказав, що батько назвав його на честь персонажа Армана Дюваля з роману Олександра Дюма «Дама з камеліями». Згідно з іншими джерелами, Гаммера пізніше назвали на честь графічного символу Соціалістичної робітничої партії «рука та молот», у якому його батько грав керівну роль. Наприкінці свого життя Гаммер підтвердив, що це справді походження його імені.
Ув'язнення батька Через його соціалістичну та комуністичну діяльність батько Гаммера Юліус був поставлений під федеральний нагляд. 5 липня 1919 року федеральні агенти стали свідками того, як Марі Оганесофф (33-річна росіянка, дружина колишнього царського дипломата) увійшла в медичний кабінет Юліуса, розташований у крилі його будинку в Бронксі. Оганесофф, «яка накопичила небезпечну для життя історію викиднів, абортів і поганого здоров’я, була вагітною і хотіла перервати свою вагітність». Хірургічне втручання проводилося в розпал великої епідемії грипу (1918). Через шість днів після аборту Оганесофф померла від пневмонії. Через чотири тижні після її смерті велике журі округу Бронкс висунуло Джуліусу Гаммеру звинувачення у ненавмисному вбивстві першого ступеня. Наступного літа кримінальний прокурор переконав присяжних, що Джуліус Гаммер дозволив своїй пацієнтці «померти, як собака», і що заяви про те, що вона насправді померла від ускладнень, викликаних грипом, були лише спробами приховати його злочин. У 1920 році суддя засудив Джуліуса Гаммера до трьох з половиною років ув'язнення у виправній колонії Сінг-Сінг.
У той час як більшість істориків (таких як Беверлі Гейдж і Найджел Вест) стверджують, що Джуліус зробив аборт, протилежну позицію висунув автор Едвард Джей Епштейн, який у своїй книзі «Досьє: Таємна історія Армана Гаммера» висуває твердження, що аборт зробив Арманд Гаммер, тоді ще студент-медик, а не його батько, і його батько Юліус взяв провину на себе. Твердження Епштейна випливають з коментарів з інтерв'ю Бетті Мерфі, яка була коханкою Арманда. Відповідно до розповіді Мерфі та Епштейна, юридична стратегія полягала в тому, що Джуліус не заперечував, що аборт був зроблений, але наполягав на тому, що він був необхідним з медичної точки зору, і що дипломований лікар, а не студент-медик, був би переконливішим у представленні такого аргументу.
Allied Drug and Chemical Після закриття Радянського російського урядового бюро припинилася контрабандна діяльність Allied Drug між Сполученими Штатами та Радянською Росією, що призвело до того, що Allied Drug отримав величезні борги через зберігання великої кількості неоплачених товарів на складах у Нью-Йорку та Ризі. У березні 1921 року Людвіг Мартенс надіслав листа з Москви через радянське представництво в Таллінні Юліусу Гаммеру, який був ув'язнений у Сінг-Сінгу до 1924 року, в якому надав Allied Drug and Chemical концесію на торгівлю з Радянською Росією і попросив, щоб у Радянській Росії був присутній представник Allied Drug.
Коли його батька ув’язнили, Гаммер і його брат вивели сімейний бізнес Allied Drug на новий рівень, перепродаючи обладнання, яке вони придбали за низькими цінами наприкінці Першої світової війни. За словами Гаммера, його перший бізнес-успіх був у 1919 році, коли він виробляв і продавав екстракт ямайського імбиру, який законно містив високий рівень алкоголю. Це було надзвичайно популярно під час сухого закону, і того року продажі компанії склали 1 мільйон доларів. Це досягло такого успіху, що фабрика з 12 членів за кілька років стала 1500 членами.
Сімейний посланник у Радянському Союзі Поки Джуліус перебував у в’язниці, він відправив до Радянського Союзу Армана Гаммера, який не розмовляв російською, щоб той опікувався справами Allied Drug. Наступні 10 років Гаммер подорожував туди й назад із Радянського Союзу. Тим часом Гаммер закінчив Колумбійський коледж у 1919 році та отримав медичний ступінь у Колумбійському коледжі лікарів і хірургів у 1921 році.
У 1921 році, чекаючи на початок інтернатури в лікарні Бельвю, Гаммер вирушив до Радянського Союзу в подорож, яка тривала до кінця 1930 року. Хоча його кар’єра в медицині була перервана, йому подобалося, коли його називали «Доктор Гаммер». З тих пір наміри Гаммера під час поїздки 1921 року обговорюються. Він стверджував, що спочатку мав намір відшкодувати 150 000 доларів боргів за фармацевтичні вироби, доставлені під час інтервенції союзників, але незабаром його спонукали капіталістичні та філантропічні інтереси продавати пшеницю голодуючим на той час росіянам. Таким чином у 1921 році він їздив до радянської Росії для надання медичної допомоги постраждалим від голоду. У заяві на отримання паспорта Гаммер зазначив, що має намір відвідати лише Західну Європу. Джон Едгар Гувер у Міністерстві юстиції знав, що це неправда, але Гаммеру все одно дозволили подорожувати.
Кар'єра Ранні радянські підприємства Перша поїздка до Росії
Після закінчення Колумбійської медичної школи Гаммер разом зі своїм молодшим братом Віктором продовжив попередні підприємницькі починання, створивши успішний бізнес з імпорту багатьох товарів з новоствореного Радянського Союзу та експорту фармацевтичних препаратів до нього. Блокада Радянської Росії закінчилася для більшості товарів у лютому 1921 року, і 5 липня 1921 року він виїхав з Нью-Йорка у свою першу поїздку до Радянської Росії як представник Allied Drug у Радянській Росії. Перед від’їздом він відвідав Чарльза Рехта, адвоката Леніна в Сполучених Штатах, який захищав найкращі інтереси Радянської Росії в Сполучених Штатах і чия адвокатська контора була в тій самій будівлі, що колишнє Радянське Російське урядове бюро, і Рехт дав Гаммеру посилку для доставки Людвігу Мартенсу в Москву. Під час цього першого візиту Арманд Гаммер дозволив ЧК, радянській таємній поліції, яка пізніше стала відомою як КДБ, взяти під контроль Allied Drug and Chemical.
Азбестова концесія