Серго (Сергій) Анастасович Мікоян (; 5 червня 1929, Москва, СРСР — 6 березня 2010, там само, Росія) — радянський та російський історик і публіцист, доктор історичних наук (1976).
Біографія
Незважаючи на те, що батьки Серго Мікояна були вірменами, ні він сам, ні його брати не говорили вірменською. Під час навчання в елітній школі № 175 міста Москви Сергій був учасником таємної організації «Четвертий рейх». 18 грудня 1943 року разом із іншими членами організації був висланий з Москви строком на 1 рікГлава «Послесловие автора» // Алексей Кирпичников. «Сталинъюгенд». — : Издательство «Вече», 2008. — С. 315..
Закінчив МДІМВ (1952) та аспірантуру (1956), захистив кандидатську дисертацію на тему «Британський імперіалізм в Індії та кашмірська проблема». Навчався на одному курсі з Генріхом Боровиком, з яким перебував у приятельських стосункахСерго Микоян: интервью Генриху Боровику // facts.kiev.ua, 2004. — 16 декабря. . Член КПРС із 1953 року.
Із 1960 року — науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН. У 1975 році в Інституті сходознавства АН СРСР захистив докторську дисертацію «Зовнішньополітичні проблеми національно-визвольного руху народів Індостану (1947—1971 рр.)»
Автор десятка робіт, визнаний фахівець з Латинської Америки. У 1957—1960 роках науковий редактор журналу «Мировая экономика и международные отношения» (), у 1970—1990 роках очолював щомісячний журнал «Латинская Америка» ().
Із 1990 року жив у США, співпрацював із низкою американських університетів, працював в американських наукових архівах. Професор Джорджтаунського університету (місто Вашингтон). Співпрацював із такими американськими істориками та політологами, як Вільям Таубман, Джон Лі Андерсон, Ірвінг Луїс Горовіц.
Помер у Москві 6 березня 2010 року від раку крові. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка № 1, 43-й ряд).
Сім'я Молодший син радянського державного та політичного діяча Анастаса Івановича Мікояна та племінник радянського авіаконструктора Артема Івановича Мікояна. Мати — Ашхен Лазарівна. Був названий на честь Серго Орджонікідзе.
Був одружений з Аллою Олексіївною Кузнецовою (1928—1957), дочкою першого секретаря Ленінградського обкому ВКП(б) Олексія Кузнецова, розстріляного в 1950 році по «Ленінградській справі». Алла Кузнецова народила трьох дітей — Володимира, Світлану і Каріне, померла у 28 років від білокрів'я. Згодом одружився повторно. З другою дружиною, Тетяною Миколаївною Мікоян, в 1976 році у них народився молодший син Гай-Сергій (внучки Мартініана і Христина). Пізніше вступив у цивільний шлюб із Вірою Юріївною Ігошиною. У 1989 році у них народилася молодша дочка Анастасія Мікоян.
Праці Анатомия Карибского кризиса. — : Academia, 2006. — ISBN 5-87444-242-1. СССР — Мексика: 60 лет сотрудничества. — : «Международные отношения», 1984. Куба строит социализм. — , 1976. США: Государство, политика, выборы. — , 1969. Stalinism as I saw it. Kennan Institute for Advanced Russian Studies, 1992. Алексей Снегов в борьбе за «десталинизацию» // Вопросы истории. — 2006. — № 4. — С. 69—84.
Примітки
Література Дабагян Э. С. Памяти Серго Микояна // Новая и новейшая история. — 2010. — № 5. — С. 245—246. Московская энциклопедия. — Т. 1: Лица Москвы. — Книга 6: А — Я. Дополнения. — : ОАО «Московские учебники», 2014.
Посилання Историк Серго Микоян: «Саакашвили — это американский Кастро. Только менее культурный и более темпераментный» // Известия. — 2006. — 11 октября.