Михайло Аркадійович Співаковський ( 10 лютого 1980, Одеса) — український спортивний журналіст, блогер, актор театру і кіно, режисер та драматург театру "Чорний Квадрат", телеведучий, коментатор.
Колишній спеціальний кореспондент газети «Спорт-Експрес в Україні», член Спілки журналістів України з 1998 року.
Актор театру-студії «Чорний Квадрат», автор низки сценаріїв, спортивних довідників, збірок віршів та оповідань. Багаторазовий чемпіон України та призер чемпіонатів світу та Європи з настільного хокею.
Освіта Народився та навчався у Одесі: школа № 101 (1-5 класи), гміназія № 1 (6-11 класи).
У 2001 року закінчує філософський факультет Одеського національного університету імені Мечникова за спеціалізацією «Культорологія».
Журналістська кар'єра Перші публікації датуються 1995 роком (одеська газета «Порто-Франко»), згодом друкується у газеті «Спортивний Огляд Футбол Плюс» (1997-98) та «Одеса-Спорт» (1999—2003).
У 1998 році став наймолодшим членом Спілки журналістів України.
У лютому 2000 року перемагає у теле-вікторині знавців футболу, присвяченій річниці створення каналу «НТВ+футбол» і через 10 днів отримує пропозицію від одеського каналу ІА «Репортер». Протягом чотирьох місяців працює ведучим програми «Футбольний тиждень» та журналістом в оглядах «Спорт-тайм» та «Овертайм». Влітку того ж року залишає канал через творчі розбіжності з керівництвом.
У 2003 року разом із Юрієм Усатюком засновує та очолює тижневик «Время спорта», визнаний у 2004-му найкращою регіональною спортивною газетою країни.
З 1998 по 2004 рік щільно співпрацює із всеукраїнським виданням «Команда», а восени 2004 переїжджає до Києва, приймаючи пропозицію головного редактора газети «Спорт-Експрес в Україні» Едуарда Липовецького про зайняття посади спеціального кореспондента. У 2008 року представляє «Спорт Експрес в Україні» на Літній Олімпіаді в Пекіні, після чого висувається рядом регіональних відділень Асоціації спортивних журналістів України до Зали Слави спортивної журналістики країни. У 2012-му - разом з колегою Ганною Савчик працює від "СЕ в Україні" на Літній Олімпіаді у Лондоні.
Влітку 2009 року разом з Ярославом Лодигіним вперше з'являється в ефірі Радіо «Динамо» в розважально-аналітичному ток-шоу «Великий футбол», яке виходить на столичній хвилі 106,0 FM щоп'ятниці. У період чемпіонату світу з футболу 2010 року в ПАР виступав як співведучий програми «Третій тайм» на каналі ICTV.
У 2011-2014 роках - головний редактор щотижневого друкованого додатку «Спорт-Експрес. Тиждень».
11 лютого 2019 року став співведучим незалежного українського ток-шоу про футбол ТаТоТаке на Youtube, замінивши у 68 випуску Костянтина Андріюка. За 7 років перебування в проекті випустив біля 450 епізодів, включаючи інтерв'ю з Ігорем Суркісом, Олегом Блохіним, Дмитром Поворознюком, Олександром «Фоззі» Сидоренком, Юрієм Вернидубом та іншими видатними особистостями українського футболу.
У травні 2023 року взяв участь у «Небезпечній передачі» від акторів студії Мамахихотала.
У липні 2023 року дав велике інтерв'ю ютуб-каналу Sport-Arena під час перевезення авто для військових на запорізький напрямок.
Наприкінці 2023 року отримав від інформаційної агенції "Центр новин" нагороду «Кращий інсайдер року». У 2025-му визнаний тим самим ЗМІ "Кращим спортивним журналістом року".
Акторська кар'єра
Театр З 1991 по 1996 роки — актор дитячого театру-студії юного актора при одеській Філармонії. Грає провідні ролі у виставах-мюзиклах «Мері Поппінс, ми чекаємо на тебе!» (Майкл Бенкс, Джордж Бенкс), «Ах, Карнавал!» (Трубадур), «Пітер Пен» (Пітер Пен), «Різдво Христове» (Змій-спокусник, цар Ірод), «Старий Хоттабич» (колекціонер антикваріату Хапугін), «Іуда Іскаріот» (Іуда Іскаріот), у 1993 році знімається в телевиставі «Мері Поппінс».
У 1998—2000 pp. навчався в Одеському театральному ліцеї. У 1998-2002 році капітан команди КВК філософського факультету ОНУ "Діоген", "Мартовські коти". Переможець Весняного Кубку Одеси-1999.
У 2006 року вступає до київського театру-студії імпровізації «Чорний Квадрат». Пише сценарії етюдів та міні-п'єс, грає в етюдних виставах, імпровізаційних проектах «Мафія: всі повинні померти», «10 хвилин До та Після сексу», «Плоти», виставах «Забути Герострата» (Городянин), «Пікнік» (солдат Сепо). У листопаді 2008 року за виконання ролі Сепо отримує грамоту від журі фестивалю «Театральна осінь» (м. Дніпро). У травні 2009 року на експериментальній сцені «Чорного Квадрату» відбулася прем'єра вистави «Кафе Розбитих Сердець», написана Співаковським у співдружності з товаришами за набором — Сергієм Федорчуком та В'ячеславом Никоноровим. Усі троє зіграли у комедійній мелодрамі під музику «Бітлз» головні ролі.
У 2009 році той самий авторський склад створює виставу «Останнє запрошення на світанок», у 2010-му - "Іграшки Фрейда, або Голос почуттів" , а навесні 2011-го — «Ніч Святого Валентина».
Є режисером, сценаристом і актором низки вистав Чорного квадрату, зокрема «Офіс. Запали в собі бажання» (роль - Костянтин Левін), «Останнє запрошення на світанок» (Женя-не-брати), «А-ля кобеля, або все, що рухається» (Міша), «Пікнік стурбованих» (Міша), «Шукаю чоловіка на кожен день» (епітафіст Костянтин), "Topless. Все включено" (Міша), «Читай. Цілуй. Біжи» (лікар Костянтин Адріанов), "Краща половинка мене" (лікар-тріхолог Костя), «Я хворію тобою» (Костя), «Знайди або втрать назавжди» (4 ролі), «На добраніч, йдіть до біса!» (Едуард Марецький), "Роздягайся - будемо говорити"" (Женя), "", а також капустника "Секс в різних театрах".
З 2019 року разом із Сергієм Федорчуком і В'ячеславом Ніконоровим є режисером студії-практикуму Fe.Nik.S. (назва складається з перших літер прізвищ засновників: Федорчук, Ніконоров, Співаковський)
10 лютого 2020 року, в день свого 40-річчя, представив моновиставу «Тисяча і один Fuck up», яка щороку проходить на Камерній сцені Чорного квадрату . Виставу описує як «Сповідь зухвалого інтелігента, що звик відбиватися від навколишнього світу почуттям гумору, а потім знищувати себе самоіронією».
У 2023 році відбулася прем'єра вистави «Amore по коліно», де Співаковський виступив у ролі режисера, сценариста й одного з акторів.
Фільми й серіали Зіграв декілька десятків епізодичних ролей у фільмах і серіалах, зокрема:
Екстрасенси-детективи (2011) Повернення Мухтара-8 (2012) Мажор (2013) Готель Галіція (2017—2018) Детективи (2018—2020) Агенти справедливості (2019) Виходьте без дзвінка (2019) Сага (2020) Грім серед ясного неба (2021) Провінціал (2021) Дитина з гарантією (2021) Чужі гріхи (2021) Розтин покаже (2024)
та інших.
Зіграв головну роль у фільмі «Добре, що мама не знає». Зйомки було розпочато в 2021 році, проте припинено через повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 16 лютого 2023 року вийшов офіційний трейлер фільму. Зйомки завершено наприкінці 2023 року. Офіційна прем'єра оголошена на 16 листопада 2026 року.
Спортивна діяльність З 2001 по 2004 роки — гравець збірної журналістів України з міні-футболу.
З 2005 року серйозно захопився настільним хокеєм. Понад п'ятдесят разів посідав призові місця на офіційних турнірах. Чемпіон України-2010/11, 2012/13, 2013/14. Чемпіон Києва — 2009/10, 2010/11, 2011/12. Чемпіон Одеси - . У складі клубу «Лісові Хащі» чемпіон України у командному розряді — 2008/09, 2009/10, 2010/2011. Володар Кубка Харкова — 2010-го та 2011 рр. Переможець Marganets Open — 2010. Володар Кубка Дніпропетровська — 2011. Чвертьфіналіст клубного чемпіонату світу-2011/12, 2017, півфіналіст клубного чемпіонату світу-2018.
У жовтні 2009-го посідає 7-е місце на престижному «Гельсінкі Open». Сезон-2011/12 закінчує на 37-му місці у світовому рейтингу ITHF.
Переможець відкритого чемпіонату України 2013/14 року, срібний призер 2014/15, 2015/16. У 2020/21 став третім в основному складі й першим серед ветеранів (40+ років) України. Неодноразовий призер європейських і світових турнірів. У 2017 році посідав 20 місце в загальному світовому рейтингу ITHF.
Медалі чемпіонатів світу та Європи:
ЧС-2017 - 3 (командний розряд).
ЧС-2019 - 2 (командний розряд).
ЧС-2021 - 2 (ветеранський розряд), 2 (командний розряд).
ЧЄ-2022 - 2 (ветеранський розряд).
ЧС-2023 - 2 (ветеранський розряд), 2 (командний розряд), 3 (командний ветеранський розряд).
ЧЄ-2024 - 1 (командний розряд), 3 (ветеранський розряд).
ЧЄ-2026 - 2 (ветеранський розряд), 2 (командний розряд).
Також займався міні-футболом, був учасником збірної журналістів України. 18 грудня 2023 року взяв участь у благодійному матчі зірок української футбольної медіаліги разом із Андрієм Бєдняковим, Євгеном Клопотенком, Віктором Вацком та іншими медійними особами.
Літературна діяльність Вірші пише з п'яти років, короткі оповідання з 12-ти. 1993-го року збірнику видавництва «Версія» виходять його ранні вірші, згодом збірки «Альтруїзми» та «Мишанина» з'являються в інтернет-бібліотеках. Автор біографічних оповідань «Герой чужого часу», «Геній третього роду», «Снігуронька зі змістом», «І. С. Торія одного Улісса», «Костюм Арлекіна», «Газована камасутра». У 2000 року переможець поетичного конкурсу на філософському факультеті ОНУ імені Мечникова, володар звання «Майстер іронії та сарказму». Його вірші можна почути в деяких виставах («Офіс. Запали в собі бажання», «Тисяча і один fuck up» та ін.).
Примітки