Джон Ґоттовт (уроджений Ісідор Гезанг; 15 червня 1881, Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина — 29 серпня 1942, Величка, Малопольське воєводство, Республіка Польща) — австрійський актор, театральний режисер і кінорежисер німого кіно.
Життєпис Ґоттовт народився у місті Лемберг, Австро-Угорщина (нині Львів, Україна) у єврейській родині. Після навчання у Відні приєднався до Німецького театру в Берліні в 1905 році, працюючи під керівництвом Макса Рейнхардта як актор і режисер. Ґоттовт був переважно активним у різних театрах Берліна як актор і режисер.
Його перша поява в німому кіно відбулася у фільмі Пауля Вегенера «Празький студент» (; 1913). У 1920 році він з'явився у фільмі Роберта Віна «Справжня» і зіграв головну роль у ранньому науково-фантастичному фільмі «Алгол». У 1921 році зіграв професора Бульвера (Авраам ван Хельсінг) у класичному німому фільмі «Носферату» режисера Ф. В. Мурнау.
Ґоттовт також зняв кілька фільмів зі своїм зятем Хенріком Галіном, але, оскільки він був євреєм, у 1933 році йому було заборонено працювати професійним актором. Після кількох років у Данії він переїхав до Кракова в Польщі. У 1942 році, був убитий офіцером СС під час переховування у Величці під виглядом римо-католицького священника.
Фільмографія Der Student von Prag (1913, режисер Стеллан Рай), як Скапінеллі. Das schwarze Los. Pierrots letztes Abenteuer (1913, режисер Джон Готтовт і Еміль Альбес), як Брігелла. Die büßende Magdalena (1915, режисер Еміль Альбес). Satan Opium (1915, режисер Зігфрід Дессауер). Принцеса Нейтралії (1917, режисер Рудольф Бібрах), як Джо Вандерголт, мільярдер. Пер Гюнт. 1. Пер Гюнтс Югенд (1918, режисер Віктор Барновський), як Старий. Пер Гюнт 2. Wanderjahre und Tod (1918, режисер Віктор Барновський), як Старий. Морфіум (1919, режисер Бруно Зінер). Der rote Henker (1919, режисер Рудольф Бібрах), як Лангели, придворний блазень. Заборонений шлях (1920, режисер Хенрік Ґалін), як Лукас. Genuine (1920, режисер Роберт Віне), як Ґуярд, перукар. Ніч королеви Ізабо (1920, режисер Роберт Він), роль горбатого придворного блазня. Der Bucklige und die Tänzerin (1920, режисер Ф. В. Мурнау), як Джеймс Вілтон. Niemand weiß es (1920, режисер Лупу Пік) — сценарист. Алгол (1920, режисер Ганс Веркмайстер), прибулець з планети Алгол. Die tote Stunde (1920, режисер Фрідріх Фехер). Парижанки (1921, режисер Лео Ласко), як Арістід. Палаюча країна (1921, режисер Хайнц Геральд), як Владислав. Сюзанна Странцкі (1921, режисер Отто Ріпперт). Nosferatu, eine Symphonie des Grauens (1922, режисер Ф. В. Мурнау), як професор Бульвер ( ван Гельсінг). Чорна зірка (1922, режисер Джеймс Бауер). Elixiere des Teufels (1922, режисер Адольф Абтер). Фальшивий Дмитро (1922, режисер Ганс Штайнхофф), як придворний блазень Івана. Грошовий диявол (1923, режисер Гайнц Ґолдберг), як Блек. Waxworks (1923, режисер Пол Лені), як власник музею воскових фігур. Menschenopfer (1923, режисер Карл Вільгельм). Ми повинні мовчати? (1926, режисер Річард Освальд), як асистент лікаря. Нічний політ (1926, режисер Амлето Палермі), як слуга. Принц Луї Фердинанд (1927, режисер Ганс Берендт), як редактор газети. Unheimliche Geschichten (1932, режисер Річард Освальд), як співробітник музею механіки.
Примітки
Джерела
Pioniere in Celluloid, Juden in den frühen Filmwelt, Stratenwerth, Simon (Hg), Henschel Verlag, Berlin, 2004, www.henschel-verlag.de KARTA 42 – 2004, Fundacja Ośrodka KARTA, 02-536 Warszawa, www.karta.org.pl Dotknięcie anioła (Поцілунок ангела), Генрик Шенкер, 2005, Ośrodek KARTA, 02-536 Warszawa, www.karta.org.pl Ich war acht und wollte leben, Heinrich Schönker, 2008, Patmos Verlag Архів Британського інституту кіно, Лондон
Зовнішні посилання
filmportal.de