«Сецубун» () — свято напередодні весни, а за ним і четверте лютого — перший день весни — «Рішшюн» (). Японська весна має свій символ — квіти сливи, які знаменують відхід зими, початок потепління. Тема весни, тема квітів сливи — одна з улюблених у японській літературі, особливо поезії. Прихід Рішшюн знаменує відступ зимової холоднечі та народження весни. Сецубун за місячним календарем символізує зміну пір року.Микола Федоренко, Японські записи, 1966 p., c. 240
Настання нового сезону в Японії незмінно урочисто святкується з найдавніших часів. І в цьому є свій сенс: запобігання хворобам у період зміни сезонів, мінливості погоди; побажання щедрого врожаю та щастя дітям — «Хацуума». Цьому присвячується і культова служба вдома та в буддійських храмах, де для широкого залучення пастви обирається «тоші отоко», або «щаслива людина року», щоб здійснити давній обряд. За старих часів це були поважні старці або знатні персони, а тепер роль тоші отоко виконують зірки, знамениті чемпіони національної боротьби — сумо тощо. Популярні актриси та спортсмени у барвистому вбранні, національних кімоно, з традиційними зачісками. І це служить чарівною привабливою силою для відвідування храмів, де скупчується багато людей, в тому числі молоді. Сецубун — день виконання старовинного ритуалу з вигнання з дому «оні» — чортів, а разом з ними — хвороб, нещасть і зловісних диявольських народжень, вигнання на весь наступний рік. Цей обряд називається «Цуйна» або «Мамемакі», що означає «посипати підпеченими бобами». Гучні вигуки лунають увечері Сецубуна над усіма островами Японії: «Фуку-ва учі, оні-ва сото!» — «Щастя в будинок! Чорти — геть!» Вигукуючи ці заклинання, найстаріші в сім'ї сакраментально посипають дім підпеченими бобами, ніби відганяючи всі нещастя, всі домашні негаразди. І під кожною японською покрівлею тріумфують веселощі, фестивальна радість дня.
Диявольські сили, за народним повір'ям, є джерелом хвороб, всяких негараздів. З підступністю зловісних духів пов'язується виникнення землетрусів, пожеж, тайфунів. І коли посипають підпеченими бобами, добрими зернами, злі духи незримо зникають з таємних місць свого укриття. А для більшої переконливості у храмах, під час обряду, випускають людей одягнених у маски і шкури тигрів.
Вважається, що дияволи — чудовиська, що прийшли на землю з інших планет, розташованих десь між північчю та сходом або у напрямку між «Волом» та «Тигром». Літературні джерела свідчать, що цей звичай виник у 706 році, коли в Японії лютувала смертоносна епідемія, і вперше відзначено в Нара, давній столиці країни. Іноді разом із підпеченими бобами розсипають золоті монети («кобан»), карбування періоду Едо (нині Токіо). І боби розсипаються не тільки для того, щоб відігнати диявольські наслання, а й для вживання їх людьми.
Кожен має з'їсти стільки бобів, скільки йому років, і ще один додатковий, призначений для наступного року. Поглинання бобів «обіцяє принести здоров'я та удачу у житті». За старих часів вірили також, що в день Сецубун ґейші, якщо вони носять зачіску «марумаґе», яка вважається ознакою одруженої жінки, можуть зустріти в наступному році бажаного судженого.
Див. також
Японський календар Новий рік за місячним календарем Новий рік
Примітки
Джерела Микола Федоренко, Японські записи, 1966 p., c. 240 Всеволод Крестовський, В далеких водах і країнах, Т. 2 Японія, с. 45., 1880