Gente Ruthenus, natione Polonus («З роду русин, нації польської»“РУСИНИ ПОЛЬСЬКОЇ НАЦІЇ” (GENTE RUTHENI, NATIONE POLONI) В ГАЛИЧИНІ ХІХ ст. І ПОНЯТТЯ “ВІТЧИЗНИ”, «руського роду, а польського народу») — означення політичної та національної самоідентифікації зпольщених русинів.
Історія Авторство історично приписували русько-польському мислителю доби Відродження Станіславу Оріховському, який в умовах зниклої руської державності окреслив нову політичну ідентичність руської шляхти з одночасно сильним усвідомленням свого руського походження, але в той же час визнанням своєї приналежності до «польської політичної нації». Пізніші дослідження цього виразу показали що формулювання яке йому приписують «gente ruthenus, natione polonus» він не вживавDavid Althoen, «Natione Polonus and the Narud Szlachecki: Two Myths of National Identity and Noble Solidaryty», с. 494-499, а найбільш наближеним до нього було «gente Roxolani, natione vero Poloni» чи як він сам себе називав «homo ex Ruthenis ortus, Romano tamen ritu». Останнє мало підкреслити? що русини могли бути різного віросповідання. Нині такі трактування Оріховського ставляться під сумнів через його пропольську заангажованістьUkraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. — К., Інститут історії України НАН України, 2015. — Т. III. — 396 с.
Дана самоідентифікація набула широкого поширення в Галичині в XIX ст. серед русинів які свідомо обирали польськість як нову ідентичність і таким чином могли себе реалізувати (І. Вагилевич, О. Криницький, Ю. Лаврівський), а також представників давньої полонізованої руської аристократії які “пригадували” й апелювали до свого руського походження (В. Дідушицький, Ю. Коссак, Л. Сапіга). Наголошення на "руськості" надавало останнім легітимне право представляти руський народ, і при цьому пропагувати поняття “спільної вітчизни” та “братерства” народів в цілях перевести руське питання на польські засади. Зокрема за часів Весни народів вони утворили свій політичний комітет — Руський Собор та його видання — «Дневникъ Рускій», які проте значно поступились у популярності святоюрцям і Головній Руській Раді. Не зважаючи на це вони всеодно змогли отримати чільні посади на Слов'янському конгресі у Празі під час .
Сучасність Нині це і похідні означення вживаються в ретроспективі для окреслення представників полонізованих українських, білоруських і литовських шляхетських родів різних періодів минулогоПольские рады Белорусских земель: из истории борьбы за союз с Польской республикой (1918–1920).
Також від нього були утворені похідні «gente ruthenus, natione lithuanus» та «gente polonus, natione lithuanus» для окреслення русинівFilon Kmita Czarnobylski: gente Ruthenus natione Lithuanus? та поляків які мешкали у Великому князівстві, і попри походження почували себе в першу чергу його громадянами — литвинами.
Коментарі
Примітки