Віра Олександрівна Тищенко ( 28 серпня 1902 — 13 жовтня 1983) — акторка польського походження, членкиня трупи Московського художнього театру, яка пережила чотири революції: революцію 1905 року, Російську революцію (1917), Громадянську війну в Іспанії, та Рух за незалежність Індії, а також Індійсько-пакистанську війну 1947 року (також відома як Перша Кашмірська війна). В Індії її розлучення з першим чоловіком, Євгеном Тищенком, набуло статусу конституційного прецеденту, який неодноразово застосовувався Верховним судом ІндіїRohit De (2010). The Two Husbands of Vera Tiscenko: Apostasy, Conversion and Divorce in Late Colonial India. Cambridge Journals, Law & History Review, 28, pp 1011—1041 http://journals.cambridge.org/action/displayAbstract?fromPage=online&aid=7910949 . Вона була другою дружиною , який був останнім до поділу Індії (квітень 1946 — серпень 1947), а згодом став п'ятим прем'єр-міністром Пакистану (1956—1957).
Біографія
Друга з трьох сестер, вона займалася акторською майстерністю в дитинстві всупереч бажанням батьків, а коли їй було 19 років, привернула увагу Ольги Кніппер, яка привела її на зустріч з Костянтином Станіславським у МХАТ. Грала в МХАТі та Празі. Завжди динамічна на сцені, вона вирушила в європейські гастролі з акторкою МХАТ , де познайомилася з російським емігрантом, студентом-медиком Євгеном Тищенком, який тоді жив у Берліні. Вони одружилися 20 травня 1931 року, а пізніше оселилися в Мадриді. Після початку громадянської війни в Іспанії подружжя через Відень переїхало до Риму, де 27 січня 1937 року вона народила сина Олега. У 1938 році її чоловік поїхав до Единбурга, щоб отримати британську медичну освіту. Шлюб не був щасливим, і, залишившись наодинці з сином у Римі Муссоліні, вона все більше переживала через заворушення в Європі. Вона вирішила прийняти запрошення сера , видатного хірурга та дядька свого професора англійської мови та колишнього режисера МХТ , покинути Європу разом із сином і залишитися з ним у Калькутті.
Справа Тищенко
1 вересня 1938 року вони прибули до Калькутти, і , який уже багато років був вдівцем, почав залицятися до неї. Віра негайно перекинула свою увагу на його племінника , щоб припинити залицяння Хасана, і в Хусейні вона знайшла колоритного, блискучого й дотепного чоловіка; випускник Оксфорда і видатний юрист (), а також вдівець (його перша дружина Бегум Ніаз Фатіма померла в 1922 році), який нещодавно був обраний до нової Бенгальської асамблеї в 1937 роціThe Times obituary December 6, 1963 . Віра, яка жила в Калькутті з сином на власний заробіток і без жодної підтримки чоловіка, знайшла «полегшення і розраду» у вченні ісламу. Вона телеграфно повідомила чоловікові про своє навернення в іслам і попросила його прийняти ісламську віру. Послідовник грецького православ'я Євген відповів, що його релігійні переконання непохитні, і «категорично відмовився» від зміни віри та наполягав, щоб їхній син залишався православним. Віра, яка змінила своє ім’я на Бегум Нур Джехан під час навернення 27 червня 1940 року, звернулася до 5 серпня 1940 року з позовом про розірвання її шлюбу з Євгеном ТищенкомNoor Jehan Begum vs Eugene Tiscenko on 19 December 1941 http://www.indiankanoon.org/doc/358792/ Lexis Nexis https://litigation-essentials.lexisnexis.com/webcd/app?action=DocumentDisplay&crawlid=1&doctype=cite&docid=28+Law+%26+Hist.+Rev.+1011&srctype=smi&srcid=3B15&key=bca521f9c4feb97d30614b909e02e905 . Високий суд Калькутти спочатку оголосив, що її шлюб з Євгеном розірвано. Попри подальшу апеляцію, яка залишила справу невирішеною, пізніше в 1940 році вона одружилася з Хусейном Шахідом Сухраварді і народила сина Рашида (він же ). Через рік, 19 грудня 1941 року, Верховний суд Калькутти скасував рішення про розірвання шлюбу. Рішення «Тищенко» вплинуло на життя жінок по всій Південній АзіїRohit De (2010). The Two Husbands of Vera Tiscenko: Apostasy, Conversion and Divorce in Late Colonial India. Cambridge Journals, Law & History Review, 28, pp 1011-1041
Віра Власова
Після розлучення в 1951 році з Сухраварді Віра переїхала жити в Нью-Йорк. Її молодша сестра, Лідія, жила в багатоквартирному будинку на Мангеттені за адресою , який її чоловік, доктор Девід Єдвабнік, успадкував від свого брата Абрама в 1949 році . Решту свого життя Віра провела, викладаючи уроки акторської майстерності за системою Станіславського під псевдонімом Віра Власова у своїй студії у квартирі на Орхід-авеню в Голлівуді. Її професійне ім’я «Власова» — це ім’я персонажки Віри Барановської у фільмі «Мати», знятому за мотивами роману Максима Горького режисером Всеволодом Пудовкіним у 1926 році. Понад двадцять років вона їздила з лекціями по світу, читаючи лекції як «Видатний авторитет у методі Станіславського». 7 жовтня 1983 року Власова була в Міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса, збираючись сісти на рейс до Нью-Йорка, щоб відвідати свою сестру Лідію, коли у неї раптово стався інсульт, коли вона сварилася з вантажником про поводження з її багажем. Померла 13 жовтня 1983 року в Лос-АнджелесіVariety, October 14, 1983, p.8.
Примітки