Віктор Васильович Кузьме́нко ( 18 липня 1939, Новосисоєвка) — український художник, дизайнер і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року та Спілки журналістів України з 1980 року.

Життєпис Народився 18 липня 1939 у селі Новосисоєвці, Яковлевського району Приморського краю (нині Російська Федерація) у сім'ї військовослужбовцяВасиль Шукайло. Кузьменко Віктор Васильович / Українська конфедерація журналістів.. У 1967 році закінчив Український поліграфічний інститут у Львові, де навчався за спеціальністю «художня графіка» у Леопольда Левицького.

З 1967 року — у Києві, де протягом 1967—1983 та 1985—1990 років працював головним художником журналу «Вітчизна»; у 1995—2009 роках — журналу «Всесвіт». Співпрацював із київськими видавництвами «Радянський письменник» (1966—1984), «Дніпро» (1968—1989), «Веселка» (1970—1986), «Молодь» (1972—1990), «Музична Україна» (1979—2002), «Юніверс» (1999—2000), «Наукова думка» (2000—2010), а також сімферопольським видавництвом «Таврія» (1972—1982). Одночасно протягом 1980—1990-х років викладав графічну майстерність на факультеті художників преси Інституту журналістської майстерності Спілки журналістів України. Його студентами були Юрій Косін, Микола Недзельський, Олена Голуб.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Буслівській, № 3Кузьменко Віктор Васильович // та у будинку на Русанівській набережній, № 6Кузьменко Віктор Васильович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 78..

Творчість Працює у галузях книжкової і станкової графіки (офорт, кольорова гравюра, лінорит), станкового живопису; займається карбуванням на міді, експериментував з колажем. Серед робіт: станкова графіка

«Кафедральний собор. Мексика» (1981); «Корида мексиканська» (1981); «Сон після ко­риди» (1981); «Фонтан у місті Ліма, Перу» (1985); цикл «Космічна Одіссея» (1986); цикл «Космос. НЛО» (від 2010). </div> книжкова графіка

обкладинки до книг «Солдати без мундирів» Натана Рибака (1967); «Диво» Павла Загребельного (1968); «Крадії» Вільяма Фолкнера (1972); «Корінь і крона» Івана Драча (1974); «Про що говорять тварини» Людмили Стішковської (1986); «Жанна д'Арк» Івана Кошелівця (1998); «Національ­на опера України» Юрія Станішевського (2002); «Енциклопедія історії України» (2003); «Академія музичної еліти України» (2003); «Ба­летний театр України» (2003); «Незнайома Кліо» Віктора Горобця, Олени Русіної, Тараса Чухліба (2004); ілюстрації до книг «Прості люди» Георгія Караславова (1987); «Угорські оповідання» (1988); «Мудрість народна. Мексиканські прислів'я та приказки» (1989). </div> Оформив деякі книги Олеся Гончара, Євгена Гуцала, Григора Тютюнника, Павла Загребельного, Бориса Олій­ника, Івана Драча, Юрія Щербака. Співавтор і художник книг: «Ма­гистраль века» (1975), «От Днепра до Амура» (1975), «Дальневосточное кольцо» (1978).

Учасник національних і міжнародних виставок з 1967 року. Персональні виставки відбулися у Торонто у 1967 році, Києві у 1978, 1999, 2008—2009 роках, Брашові у 1993 році.

Відзнаки Грамоти і подяки Міністерства культури України, Українського фонду культури, Національної спілки художників України; Почесна Грамота Комітету Верховної Ради України з питань духовності, культури за вагомий особистий внесок в розвиток культурної спадщини України.

Примітки

Література