Anal Cunt, також відомі як AxCx та A.C. — американський грайндкор-гурт, що утворився у Ньютоні, штат Массачусетс, у 1988 році. З моменту заснування гурт зазнав низку змін у складі і в ньому ніколи не було басиста. Гурт, відомий легковажним і галасливим музичним стилем, а також суперечливою лірикою, випустив вісім повноформатних студійних альбомів на додаток до низки збірок і мініальбомів. Anal Cunt розпалися в 2011 році після того, як засновник і фронтмен гурту Сет Патнам помер, ймовірно, через серцевий напад.
Гурт часто називають ініціалами A.C. (часто пишуть як AxCx) через образливий характер їхньої назви та цензурні обмеження на деяких радіо та в публікаціях, а на багатьох обкладинках їхніх альбомів просто зображені ініціали A.C. Однак гурту вдалося вивернути навіть цю абревіатуру, намалювавши ці літери таким чином, щоб вони нагадували анус і вульву, що можна побачити на багатьох їхніх альбомах.
Ранній матеріал гурту не містив заздалегідь написаних текстів чи музики. Натомість гурт розробив цілком імпровізований стиль, який складався з надзвичайно гучного, швидкого та нерозбірливого крику. Згодом гурт поступово змінив свій стиль і поступово почав включати більше рифів і заздалегідь написаних текстів у свої пісні. Лише тоді Anal Cunt заробили репутацію навмисно епатажних і непристойних. У 2010 та 2011 роках вийшли останні два альбоми: альбом у жанрі кок-рок під назвою Fuckin' A та альбом, схожий за стилем на їхні попередні роботи, під назвою Wearing Out Our Welcome.
Історія
1988: заснування Anal Cunt був створений 1 березня 1988 року в Ньютоні, штат Массачусетс (місто, що прилягає до Бостона), Сетом Патнемом , який раніше був учасником таких гуртів, як Executioner і Satan's Warriors. Назва «Anal Cunt» походить від спроби Патнема «отримати найбільш образливу, дурну, тупу і т.д. назву, яку тільки можливо». Поширеною помилкою є те, що гурт названий на честь пісні «Anal Cunt» Дж. Г. Алліна, але насправді пісня Алліна була написана через багато років після заснування гурту. Однак пізніше у своїй кар’єрі гурт віддав йому данину поваги, записавши версію пісні «I’ll Slice Your Fucking Throat (If You Fuck with Me)», спочатку записаної Алліном та The Murder Junkies.
У книзі журналу Q 2005 року The Greatest Rock & Pop Miscellany Ever!, Anal Cunt був включений до списку «25 назв гуртів, які повинні були залишитися на креслярській дошці». Патнем спочатку створив гурт як жарт, і вони повинні були записати лише одне демо і відіграти один концерт; проте, незважаючи на кілька коротких розпадів, гурт проіснував до 2011 року.
Спочатку гурт мав створити своєрідну «антимузику» без ритму, бітів, рифів, текстів, назв пісень чи будь-яких інших звичайних особливостей гурту — підхід, прикладом якого став мініальбом 5643 Song.
1988–1992: перші виступи і записи, коротка перерва Першим виступом гурту була репетиція в 1988 році в будинку матері Патнема перед членами сім'ї, а саме його матір'ю, двома маленькими братами та бабусею, а також декількома друзями його матері. Потім було ще кілька невеликих виступів у різних підвалах і вітальнях, перш ніж відбувся перший публічний концерт у прямому ефірі на радіо в Університеті Брандейса, причому Anal Cunt був останнім у довгій низці гуртів Патнема, які виступали в такий спосіб. Це мав бути перший і останній виступ гурту. Патнем запросив на шоу майбутнього учасника Фреда Ордонеза з гурту Shit Scum, але той не прийшов. У результаті було організовано спільний концерт обох гуртів (Anal Cunt і Shit Scum), щоб Ордонез міг побачити гурт Патнема, а ще один концерт було організовано на орендованій репетиційній базі Shit Scum. Перше демо було записане на чотирьох треках у квітні на горищі його матері, але його ніколи не зводили, не випускали і ніхто не чув, окрім самих учасників гурту.
Після кількох концертів гурт спробував поїхати в турне по США в серпні 1988 року, за кілька днів до цього вони записали 47 Song Demo, яке пізніше було перевидано у збірці з матеріалом ранніх років гурту. Пізніше того ж року вони записали мініальбом 88 Song, і після його виходу гуртом зацікавилися кілька звукозаписних лейблів, у тому числі Earache Records, з якою пізніше вони підписали контракт.
Кілька релізів пізніше Earache Records знову зробив пропозицію гурту, цього разу ліцензувати 5643 Song EP для європейського тиражу (а пізніше викупити весь тираж), але Anal Cunt відхиляли такі пропозиції. Це також був момент, коли гурт вирішив, що зробив усе, що міг, і вирішив розійтися після випуску Another EP і завершення свого першого європейського туру. Цей тур відбувся у квітні, і записи з нього увійшли до численних збірок Fast Boston HC The Early Years і бутлегів Harmonized Noise і спліту Anal Cunt/Patareni.
Після виступів у кількох інших гуртах, включаючи (нещодавно реформований) George H. Brown (блюз-рок-гурт, чия пісня «Foreplay with a Tree Shredder» пізніше буде записана Anal Cunt для альбому Top 40 Hits), From Sloth to Anger, і Post Mortem, Сет Патнем і Тім Морс вирішили реформувати Anal Cunt 1 березня 1991 року, рівно через три роки після заснування гурту.
Після реформування гурту вони вирішили змінити стиль, щоб знову не занудьгувати. Гітаристом нового, трохи більш музичного Anal Cunt спочатку мав бути майбутній учасник Пол Крайнак, але зрештою ним став Фред Ордонез, колишній боксер. За цим послідувало ще кілька мініальбомів, у тому числі перший у світі акустичний нойзкоровий запис, Unplugged EP, перш ніж Патнем нарешті вирішив додати деякі елементи «справжніх пісень» до матеріалу гурту. Сет Патнем і Тім Морс випробували цю ідею під час сесії з шести пісень 1992 року, якраз перед тим, як Патнем успішно пройшов прослуховування для реформованого трешкор -гурту Siege, але пройшов деякий час, перш ніж плани були повністю реалізовані.
Пізніше того ж року Anal Cunt вирішили відправитися у ще одне європейське турне. Незважаючи на те, що Тім Морс відмовився від участі в останній момент, тур все ж таки відбувся, і гурт вирішив знайти барабанщика під час гастролей. Двоє барабанщиків, які пройшли прослуховування, були недостатньо швидкими для гурту, тому Anal Cunt вирішила, що на початку туру вони обидва будуть грати на одній ударній установці одночасно, а потім просто використовуватимуть більш швидкого з них. Більшість виступів полягали в тому, що Патнем і Ордонез заходили в натовп, били людей і руйнували обладнання не тільки через п'яність, але й для того, щоб приховати той факт, що барабанщик не дуже добре знав їхні пісні. У цьому ж турі Патнем приєднався до Fear of God на сцені барабанщиком для одного концерту, також Патнем і Ордонез записали альбом Seven Minutes of Nausea.
Повернувшись до США, Anal Cunt вирішили знайти другого гітариста, який міг би продовжувати грати з барабанщиком під час насильства і криків. Вибір припав на Джона Козіка, і з ним почалася нова ера гурту.
1993–2000: підписання контракту з Earache
Хоча Anal Cunt випустили чимало матеріалу, їхні записи здебільшого не видавалися і їх було важко знайти, тому вони зв'язалися з лейблом Earache Records, який раніше виявляла інтерес до гурту. Anal Cunt хотіли, щоб лейбл не тільки зберігав їхні записи, але й оплачував їхні тури, оскільки гурт на той час працював, по суті, у збиток. Earache відповіли Anal Cunt, попросивши послухати новий матеріал. Потім у вересні гурт відправився в студію, щоб записати те, що пізніше вийшло на Relapse Records як Morbid Florist. Фред Ордонез ненадовго залишив гурт, але після безуспішних пошуків заміни йому було запропоновано повернутися, і Earache Records вирішили підписати з ними контракт.
Anal Cunt почали запис свого першого альбому на лейблі Everyone Should Be Killed у березні 1993 року. Невдовзі після цього Ордонеза назавжди вигнали з гурту, і його замінив Пол Крайнак. Запис було призупинено для короткого туру по Західному узбережжю США в середині 1993 року, після якого Крайнак теж покинув гурт. Це був також тур, коли Патнема заарештували за те, що він вдарив жінку мікрофоном по обличчю в Сан-Франциско під час концерту, який, разом з іншим концертом того ж року в Массачусетсі, задокументований на мініальбомі Breaking the Law.
Після деяких пошуків заміни Крайнака, Anal Cunt вирішив залишитися з одним гітаристом, Джоном Козіком. Після випуску Everyone Should Be Killed у 1994 році гурт провів ще кілька турів: один по Європі, а другий одразу після цього — у Сполучених Штатах. Європейський тур охопив Німеччину, Бельгію, Іспанію та Австрію, де Anal Cunt підтримали WBI та Necrophiliacs; в американському турі до них приєдналися Incantation, Morpheus Descends, Afterlife і Gutted.
Перехід від стилю нойз до пісень у стилі швидкого гардкору почався восени того ж року із записом їх наступного альбому Top 40 Hits, який містив сингл «Stayin' Alive (Oi! Version)».
Anal Cunt знову гастролювали по Америці, а в червні вперше провели тур по Японії. Після цього Козіка змінив Скотт Галл, відомий гуртами Pig Destroyer і Agoraphobic Nosebleed.Torreano, Bradley. [ AC Biography] at AllMusic У такому складі (або його варіаціях) був записаний альбом 40 More Reasons to Hate Us.Torreano, Bradley. [ "40 More Reasons to Hate Us" – Overview]. AllMusic. Цей альбом ознаменував ще одну зміну в напрямку гурту, коли в їхні пісні вперше було включено слова та образи.
Послідував ще один двотижневий тур з Eyehategod, але Галл відмовився від туру, і його тимчасово замінив Козік, який повернувся після 3 концертів і 10 місяців у гурті. Після цього туру гурт знову був близький до розпаду (вдруге), але натомість вирішив ще раз перетасувати склад. Здавалося, проблема була в Тімі Морсі, тому його вигнали з гурту. Сет Патнем тепер був єдиним оригінальним учасником Anal Cunt.
Гурт ненадовго взяв паузу, поки Патнем збирав новий склад. Єдине, що вони записали за цей час — пісню «You're Gonna Need Someone On Your Side» для триб'ют-альбому The Smith The World Still Won't Listen і пісню «Two Turds and a Golf Ball» для збірки однойменного компакт-диску із Галлом на гітарі та Патнемом на барабанах і вокалі. У цей період Патнем також виконав бек-вокал для альбому Pantera The Great Southern Trendkill [ "The Great Southern Trendkill" credits] at AllMusic у Новому Орлеані та ведучий вокал на концерті Eyehategod.
У січні 1996 року Патнем найняв нового гітариста Джоша Мартіна. Мартін був студентом Нью-Йоркського університету в 1994–1995 роках, коли Anal Cunt часто грав у Нью-Йорку, і вони стали хорошими друзями. Насправді, ця дружба продовжиться, оскільки пізніше Патнем і Мартін об’єднали зусилля в Adolf Satan і акустичному блек-метал-гурті Impaled Northern Moonforest. Мартін переїхав до Бостона після закінчення школи, і Патнем призначив його новим гітаристом Anal Cunt. Перепробувавши багато барабанщиків, вони найняли Нейта Лінегана. Мартін хотів приєднатися до гурту раніше, але він збирався вступити на останній курс коледжу і не збирався закінчувати його до весни.
Послідував ще один тур, цього разу з Incantation і Mortician. Потім Anal Cunt випустили наступний повноформатний реліз I Like It When You Die, який вони записали до туру. Цей альбом був по суті колекцією образ і містив пісні «You're Gay» і «Technology's Gay», а також гостьовий виступ Кайла Северна з «Incantation». У багатьох піснях йдеться про «гейські» речі, оскільки це було сленгове слово в штаті Массачусетс і в середніх школах Сполучених Штатів того часу.
Після туру Лінеган покинув гурт, і діяльність знову була призупинена. Незважаючи на це, Патнем і Мартін записали кілька пісень для триб’юту Black Sabbath, In These Black Days Volume 1, який був сплітом з Eyehategod і в якому Патнем грав на барабанах. Через кілька місяців Патнем і Мартін попросили Лінегана повернутися до гурту, і він погодився.