Чарльз Ентоні Вудворд Меннінг (18 листопада 1894 — 10 березня 1978) — південноафриканський вчений, вважається провідною фігурою в традиції англійської школи досліджень міжнародних відносин.Christian Reus-Smit, Duncan Snidal (2008) The Oxford handbook of international relations, Oxford: Oxford University Press, p. 267.

Раннє життя та освіта Батьками Чарльза були Дюмареск Вільямсон Меннінг та Хелена Ізабелла Белл.Who's Who 1974, London: A. & C. Black, 1974, p. 2158. Освіту він здобував в Єпархіальному коледжі (єпископів), Рондебош; Південноафриканському коледжі, Кейптаун; і як стипендіат Роудса в коледжі Брейсноуз, Оксфорд, куди він вступив у 1914 році. Його академічна кар'єра була перервана військовою службою: у 1914 році він був зарахований до 18-го Королівського стрілецького полку, а наступного року був призначений до 7-го легкопіхотного полку Оксфорда й Бакса. Також він був на військовій службі у Франції та Салонкії 1915—1917 рр., був поранений і двічі згадувався в депешах. У 1917—1918 роках служив виконуючим обов'язки капітана і інструктором в 11-му офіцерському кадетському батальйоні.

Повернувшись до Оксфорду, у 1920 році він отримав першу ступінь з літератури «Literae humaniores» (це курс бакалаврату, присвячений класиці (Стародавній Рим, Стародавня Греція, латинська мова, старогрецька мова та філософія) в Оксфордському університеті та деяких інших), першу ступінь з юриспруденції у 1921 році та першу ступінь з цивільного права у 1922 році. Також він був старшим стипендіатом Халма у 1921 році. У 1922 році він став адвокатом у Міддл Темпл.

Професійна кар'єра У 1922 році він приєднався до Міжнародного бюро праці Ліги Націй (дипломатичний відділ), де в тому ж році був призначений особистим секретарем Генерального секретаря, сера Еріка Драммонда.

Його академічна кар'єра відновилася в 1923 році, коли його призначили науковим співробітником у Нью-коледжі в Оксфорді та викладачем права в Нью-коледжі та Пембруці. У 1925—1926 роках він перейшов до Гарвардського університету як стипендіат Лаури Спеллман Рокфеллер, але в 1927 році повернувся до Оксфорду на посаду заступника професора міжнародного права та дипломатії. Він був екзаменатором з римського права в Раді юридичної освіти в 1927—1932 роках. У 1930 році він був призначений професором міжнародних відносин Монтегю Бертона (раніше Касселя) у Лондонській школі економіки (яка входила до складу федерального Лондонського університету), на цій посаді він перебував до свого виходу на пенсію в 1962 році. Під час Другої світової війни він був старшим спеціалістом у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House) у 1939—1943 роках.

Політика апартеїду Професор Ханбері (19 червня 1898 — 12 березня 1993), колега-юрист, описує ставлення до Меннінга наступним чином

«З 1964 року він очолював Південноафриканське товариство і був відважним апологетом своєї країни. Хоча його терпіння іноді піддавалося жорстоким випробуванням злісними нападками на нього, часто з боку осіб, які мало про це знали, він майже завжди ввічливо ставився до його критиків, а його прозора щирість викликала таку повагу, що жодного разу не було зроблено нападів особисто на нього.»H.G. Hanbury, 'Professor C.A.W. Manning', Times (London, England), 15 March 1978, p. 21.

Колега Меннінга по Лондонській школі економіки, професор Фредерік Самуель Нортедж (16 жовтня 1918 — 3 березня 1985), називає Меннінга «суперечливим письменником про Південну Африку». Це зауваження доповнюється коментарем, що "Меннінг завжди з пристрастю наполягав, що наукова відстороненість (у його академічній ролі) не означала і не повинна означати відмову від участі у політичній сфері, коли лабораторний халат і академічна мантія скидаються. І Меннінг дійсно присвятив себе принаймні одній такій справі — Південній Африці та її режиму. Але наукове дослідження та політична партійність у його свідомості завжди були жорстко відокремлені одне від одного і пов'язані лише тією мірою, в якій політичний партієць, відданий виборець на демократичних виборах або професійний політик краще виконують обрану роль після служби, чим відслужують свій час як безпартійні студенти, що вивчають світ, в якому їхня партійність згодом робить свою роботу ".

Особисте життя У 1939 році Меннінг одружився з Маріон Сомервілль (Мейзі) Джонстон, його колишньою ученицею. Маріон померла у 1977 році. Дітей подружжя не мало. У вересні 1977 року він виїхав на пенсію до Південної Африки.

Він захоплювався аквареллю, садівництвом і музикою.

Список літератури