Конструктивізм — у психології належить до багатьох філософських шкіл, які, хоча й надзвичайно відрізняються за своїми методами (застосовуються в таких сферах, як освіта та психотерапія), пов'язані спільною критикою попередніх стандартних підходів і спільними припущеннями про активну конструктивну природу людського знання. Зокрема, критика спрямована на «асоціаністський» постулат емпіризму, «за яким розум мислиться як пасивна система, що збирає свій зміст з навколишнього середовища і через акт пізнання виробляє копію порядку реальності»
Навпаки, «конструктивізм — це епістемологічна передумова, заснована на твердженні, що в акті пізнання саме людський розум активно надає сенсу та порядку тій реальності, на яку він реагує». Конструктивістська психологія теоретизує та досліджує, як люди створюють системи для осмисленого розуміння свого світу та досвіду.
У психотерапії, наприклад, цей підхід може перетворитися на те, що терапевт ставить запитання, які суперечать світогляду клієнта, намагаючись розширити його або її звички смислотворення. Припущення полягає в тому, що клієнти стикаються з проблемами не тому, що вони мають психічний розлад, а значною мірою через те, як вони формулюють свої проблеми, або те, як люди розуміють події, що відбуваються в їхньому житті.
Конструктивістська психологія в освіті
Конструктивістська психологія у застосуванні до освіти наголошує на тому, що учні завжди залучені в процес активного конструювання сенсу — процес, якому «вчитель може лише сприяти чи перешкоджати, але не може винаходити сам».
Теорія Жана Піаже описує, як діти не просто імітують усе, що є частиною зовнішнього середовища, а радше те, що розвиток і навчання є безперервним процесом і взаємообміном між людьми та їх оточенням, процесом, завдяки якому індивіди розвивають дедалі складніші схеми. За Анжелою О'Доннелл та її колегами, конструктивізм описує, як учень конструює знання за допомогою різних концепцій: складного пізнання, каркаса, вторинного досвіду, моделювання та навчання шляхом спостереження. Це робить студентів, викладачів, оточення та будь-кого чи будь-що інше, з чим студент взаємодіє, активними учасниками їхнього навчання.
Деякі конструктивістські теорії
Генетична епістемологія
Жан Піаже (1896—1980), творець генетичної епістемології, стверджував, що позиції знання виростають у; що вони не дані апріорі, як у епістемології Канта, а радше, що структури знання розвиваються через взаємодію. У «Поведінці та еволюції» Піаже сказав, що «поведінка є двигуном еволюції». Його основні публікації охопили п'ятдесят років з 1920-х до 1970-х років. Підхід Піаже до конструктивізму отримав подальший розвиток у неопіажетівських теоріях когнітивного розвитку.
Теорія особистісного конструкту
Джордж Келлі (1905—1967), творець теорії особистісних конструктів, був стурбований насамперед епістемічною роллю спостерігача в інтерпретації реальності. Він стверджував, що те, як ми очікуємо сприймати світ, змінює наше ставлення до нього та наші дії. Іншими словами, ми впорядковуємо себе, упорядковуючи свої думки. Таким чином, мета його терапевтичного підходу полягала в тому, щоб дозволити клієнту досліджувати свій власний розум, діючи як фасилітатор у дослідженні своїх власних значень або «конструкцій». Основні публікації Келлі були опубліковані в 1950-1960-х роках.
Постраціоналістична когнітивна терапія Вітторіо Гуідано (1944—1999), творець пост-раціоналістичної когнітивної терапії, висунув гіпотезу про те, що розум створює складну систему абстрактних правил, відповідальних за конкретні та окремі якості нашого свідомого досвіду. Його основні публікації були опубліковані в 1980-1990-х роках. За роки, що минули після внесків Гуідано, серед дослідників втіленого пізнання точилися багато суперечок про те, до якої міри пізнання є абстрактним чи амодальним, а не модальним.See, for example, the articles in a special issue of Psychonomic Bulletin & Review on theories of meaning organization in the brain:
Див. також Розподілене пізнання Еволюційна епістемологія Генетична епістемологія Нейроконструктивізм Проспекція (психологія)
Примітки
Джерела
Конструктивізм в освіті
Конструктивізм у психотерапії