Заздрість до матки та вагіни або утробна заздрість (англ. womb envy) — у психології це заздрість чоловіка до біологічних здатностей жінки, яких він позбавлений (вагітність, пологи, грудне вигодовування). Психіатриня-неофрейдистка Карен Горні, фундаторка феміністичного психоаналізу, запропонувала це як вроджену чоловічу психологічну рису у відповідь на фройдівську концепцію заздрості до пеніса, яку розкритикувала як нарцисичну компенсацію. Заздрість до утроби може підживлювати утиск чоловіками жінок і спонукати чоловіків шукати успіху в інших сферах, таких як бізнес, медицина, політика.

При цьому аналізується соціальна динаміка гендерних ролей, що лежить в основі «заздрості і захоплення жіночими грудьми та лактацією, вагітністю та дітонародженням, а також заздрості до вагіни, [які] є ознаками транссексуалізму та комплексу жіночності у чоловіків, від якого вони захищаються психологічними та соціокультурними засобами».

Термін

Хоча Карен Горні загалом є авторкою ідеї «утробної заздрості», особливо в її статті 1926 року «Втеча від жіночності: Комплекс маскулінності у жінок у поглядах чоловіків і жінок»Horney, Karen. 1926. The Flight from Womanhood: The Masculinity-Complex in Women as Viewed by Men and by Women. International Journal of Psychoanalysis 7:324–39., вона сама не використовувала цей термін. Майкл Джозеф Ейслер (1921), досліджуючи чоловічі фантазії про вагітність, не вживав термін заздрості до матки, але вказує, що чоловіча заздрість жіночій репродуктивній фізіології спрямована на це. Боем (1930) назвав це заздрістю до пологів, а Зілборг (1944) заздрістю до жінок.

Одна з перших появ фрази «womb envy» була в книзі Маргарет Мід «Чоловік і жінка» 1949 року.Mead, Margaret. 1949. Male and Female: A Study of the Sexes in a Changing World. New York: William Morrow. У 1978 році термін заздрості до матки вжила Філліс Чеслер. У статті 1984 року «Перечитуючи Фрейда про „Жіночність“ або чому б не заздрість до матки?» Єва Кіттай також поставила питання про те, чому не існує поняття, аналогічного заздрості до пеніса, і запропонувала термін заздрість до матки.

Теорія Сандра Бем (1930, с. 457) зазначала, що коли в інших є щось більше, чого немає у нас самих, то це збуджує нашу заздрість. Народжені безсилими спостерігачами, чоловіки відчувають нездоланну й загрозливу заздрість до ключової ролі жінки у творенні та плеканні життя.

Вводячи концепт заздрості до утроби, Карен Горні припустила, що чоловіки відчувають заздрість до лона сильніше, ніж жінки заздрість до пеніса, оскільки «чоловіки мусять зневажати жінок більше, ніж жінки чоловіків», посилаючись на патріархальний утиск жінок. У чоловіків це відчуття сильніше, оскільки вони хочуть відповідати чоловічому стереотипу про перевагу та домінування над усіма. Як психоаналітикиня, Горні вважала заздрість до матки культурною, психосоціальною тенденцією, як і концепція заздрості до пеніса, а не вродженою чоловічою рисою. Вона припускала, що заздрість виникає, коли чоловіки думають, що вони не контролюють і не мають влади в своєму житті.

Браян Люк у книзі «Жорстокий: маскулінність і експлуатація тварин» обговорює три способи, якими можуть реагувати чоловіки, які відчувають утробну заздрість: шляхом компенсації — створення сфери виключно чоловічої діяльності, шляхом переоцінки — знецінення функцій, характерних для жінок та/або посилення функцій, характерних для чоловіків, і шляхом привласнення — взяття під контроль специфічних жіночих функцій.

У «Теоріях особистості» Барбара Енглер обговорює часто несвідомі та опосередковані шляхи прояву заздрості до утроби. «Заздрість до матки, замість того, щоб її відкрито визнала більшість чоловіків, часто набирала витончених і непрямих форм, таких як ритуали табу, ізоляції та очищення, які часто асоціювалися з менструацією та пологами, потреба зневажати жінок, звинувачувати їх у чаклунстві, применшення їхніх досягнень та позбавляння їх рівних прав».

У «Насінні Єви» (2000) історик Роберт С. МакЕлвейн розширив аргумент Горні про те, що утробна заздрість є потужним, елементарним фактором психологічної незахищеності, від якої страждають багато чоловіків. Він ввів термін неменструальний синдром (НМС), що позначає страх та вразливість чоловіка перед біологічними та репродуктивними якостями жінки; таким чином, утробна заздрість може спонукати чоловіків визначати свою ідентичність не через власну трансцнденцію, а проти жінок. Тобто чоловіки, які заздрять репродуктивним здатностям жінок, наполягають на тому, що «справжній чоловік» має бути «не жінкою», таким чином вони можуть прагнути соціально домінувати над жінками — що вони можуть або не можуть робити в житті — як психологічну компенсацію того, що чоловіки біологічно не здатні зробити.McElvaine, Robert S. (2000) Eve's Seed: Biology, the Sexes, and the Course of History McGraw-Hill, New York pp. 72–78.

Заздрість до вагіни Заздрість до вагіни чоловіки можуть відчувати до жінок за наявність вагіни. У «Психоаналізі та чоловічій сексуальності» (1966) Гендрік Руйтенбек пов'язує заздрість до вагіни з бажанням чоловіків мати можливість народжувати, мочитися та мастурбувати способами, фізично відмінними від тих, які їм доступні, і що така заздрість може переростати в мізогінію у невротичних чоловіків.Ruitenbeek, Hendrik (1966) Psychoanalysis and Male Sexuality Rowman & Littlefield, New York p. 144 Більше того, у «Вагінальній заздрості у чоловіків» (1993) лікар Гарольд Тарплі пояснює теоретичні відмінності між конструктами «вагінальна заздрість», «заздрість до матки», «заздрість до грудей» і «заздрість до пологів», емоції, через які чоловіки страждають від заздрощів є «небажане бажання досконалості або переваги іншого» — жіночі біологічні можливості щодо вагітності, пологів, годування грудьми та соціально-рольової свободи фізично виховувати дітей.

Сприйняття Теорію утробної та вагінальної заздрості критикували на основі позиції, що вона нібито визначає суть буття жінки через материнство. Деякі вчені зазначали, що жінка, визначена в термінах материнства, зводиться до репродуктивних характеристик і, отже, визначена в термінах патріархальної логіки та фалоцентричного нав'язування. Домна Стентон, наприклад, спиралася на роботу Жака Дерріда, щоб підтримати цей аргумент, зокрема позицію про те, що «материнське, яке метафоризується як цілісна істота, щоб обґрунтувати поняття, яке може боротися з батьківським, представляє лише один аспект потенційної жіночої відмінності».

Обговорюючи несприйняття ширшої психологічної точки зору Горні, Бернардо Дж. Кардуччі підсумовує: «У порівнянні з іншими теоретиками…, робота Горні породила дуже мало емпіричних досліджень серед психологів особистості. Хоча її теоретичні ідеї були представлені у відносно простій формі, вони не викликали особливого інтересу в інших дослідників до вивчення їхньої валідності. Частково це може бути пов'язано з неприйняттям її ідей більш традиційною і впливовою фрейдистською традицією, що діяла в той час».

Див. також

Автогінефілія Транссексуальність

Примітки

Посилання Карен Горні Горні та гуманістичний психоаналіз