Ігор Анатолійович Колтовський ( 18 червня 1972, Краснодон, Луганська область) — український актор театру й кіно, театральний режисер і педагог. Художній керівник київського театру-студії «Саквояж» (з 2003). Лауреат кінопремії «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Погані дороги» (2020), виконавець однієї з головних ролей у телесеріалі «Перевізниця» (2024).

Життєпис Народився 18 червня 1972 року в Краснодоні (нині Сорокине). У 1991 році закінчив Дніпропетровське державне театральне училище, курс Зої Селенкової.

У 1991—1997 — був актором Львівського російського драматичного театру Прикарпатського військового округу. У 1997—2000 — працював у в місті Великі Луки в Росії. У 2000—2001 був актором Київського театру юного глядача на Липках. З 2003 року працює художнім керівником та режисером театру-студії «Саквояж» у Києві.

2004 року закінчив Київський державний університет театру, кіно та телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (курс Сергія Данченка та Костянтина Дубініна), здобувши освіту режисера драматичного театру.

Паралельно з роботою в театрі-студії «Саквояж», з 2004 року знімається у художніх фільмах і телесеріалах. Зокрема, відомий виконанням ролі директора школи у фільмі «Погані дороги» (2020), за який він здобув кінопремію «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль другого плану, та виконанням ролі Дмитра, чоловіка головної героїні, у телесеріалі «Перевізниця» (2024).

Фільмографія Серіал  — Попіл Фенікса  — Золоті хлопці 2005 — Пошуки кохання  — Рідні люди  — Чужі помилки 2009 — За законом  — Єфросинья 2010 — Маршрут милосердя  — Повернення Мухтара-7 2011 — Собаче життя  — Особиста справа  — Володимирська, 15  — Серце слідчого  — Таємниці  — І будуть люди — Григорій Гінзбург  — Перевізниця — Дмитро

Ігрові фільми  — Я тебе люблю!  — Червоний — Тайга  — Коли падають дерева  — 11 дітей з Моршина  — Погані дороги — директор школи  — Кохання з хвостом (короткометражний), Вася.  — Там, де не було слів (короткометражний), Диригент.

Робота у театрі Театральні ролі Львівський російський драматичний театр Прикарпатського військового округу (Львів, Україна) «Чарівник Смарагдового міста» — Залізний Дроворуб «День народження кота Леопольда» — Леопольд «Азалія для Давида» — Матє  — «Привиди» Генріка Ібсена; Анатолій Кравчук — Освальд «Трактирниця» — Фабриціо «Поминальна молитва» — Перчик «Сповідь колишнього зека» — Інтелігент «Шельменко-денщик» — Скворцов «Одруження» — Підколісин «Зойкіна квартира» — Аболянінов «Фантазії Фарятьєва» — Фарятьєв

(Великі Луки, Росія) «Мурлін Мурло» (Олексій) «Божевілля кохання» (Садівник) «Острів нашої любові та надії» (Сан Санич) «Чарівна ялинка» (Кощій) «Версія» (Сальєрі) «Без вини винні» (Незнамов) «Принцеса Турандот» (Труффальдіно) «Таємничий гіпопотам» (Кролик Костянтин) «Пікова дама» (Томський)

Київський академічний театр юного глядача на Липках (Київ, Україна) «Міщанин у дворянстві» (Ков'єль) та ін.

Театральні постановки (Великі Луки, Росія) 1999 — Пікова дама (режисер з пластики) 2004 — Вб'ємо чоловіка?

Театр-студія «Саквояж» (Київ, Україна) 2005 — Зимова казка 2006 — Баранкін, будь людиною! 2007 — Я хочу братика! 2008 — Ти. Я. Море… 2009 — Час тепла 2010 — Зимова казка 2011 — Час тепла 2012 — Lopotuhin's dreams 2013 — Янгол 2014 — Полустанок 2015 — Дід Мороз та літо 2017 — Акакій 2018 — Коли я знову стану маленьким

Робота в рекламі «Life. Мобільне ТБ» «Альказельцер» «Алло. Sony Ericsson» «Bonux»

Нагороди

Лауреат Міжнародного Брянцевського театрального фестивалю (Санкт-Петербург, 2006, 2008) Лауреат Всеукраїнського театрального фестивалю «Маски Мельпомени» (Харків, 2007, 2011, 2013). Лауреат Національної кінопремії «Золота дзиґа» за найкращу чоловічу роль другого плану у х/ф «Погані дороги» (Київ, 2021) Премія «Чорний лотос» за головну чоловічу роль у виставі «Військовий концерт» (Театр Драматургів, реж. Анастасія Сегеда) (Київ, 2024)

Примітки

Посилання