Маріанізм — латиноамериканський стереотипізований стандарт жіночності з характеристиками, похідними від релігійного культу Святої Марії Гваделупської. Обертається навколо шанування чеснот латиноамериканок, таких як цінності шлюбу, самопожертва, самоцензура, цнотливість до шлюбу, вірність і покора дружини чоловікові у (виключно гетеросексуальному) шлюбі, моральність, уникнення автономії та радості, придушення сексуальності жінки.
Маріанізм визначає жіночу гендерну роль в іспаноамериканських народних культурах і тісно переплетений з мачизмом і римо-католицизмом. Його сповідування несе негативний вплив на благополуччя, психічне та фізичне здоров'я жінок (корелюючи з такими явищами, як тривожність та депресія у латиноамериканок, поширення ІПСШ (особливо ВІЛ / СНІД), аб'юз, домашнє насильство та феміцид).
Історія терміна «Маріанізм» спочатку означав побожність до Пресвятої Діви Марії (ісп.: María). Термін вперше використала політологиня Евелін Стівенс у своєму есе 1973 року «Маріанізм: інше обличчя мачизму». Термін був введений як жіночий аналог мачизму, латиноамериканського ідеалу маскулінності. Маріанізм — це передбачуваний ідеал жіночності, за яким жінки повинні жити, тобто бути скромними, доброчесними та утримуватися від сексуальних стосунків до шлюбу, а в шлюбі бути вірними та підкорятися своїм чоловікам. Хоча Стівенс була першою, хто використав цей термін, поняття, ймовірно, виникло одночасно з мачизмом під час іспанської колонізації американського континенту.Web Archive, Marianismo: Origin and Meaning
У книзі «Парадокс Марії: як латиноамериканці можуть об'єднати традиції старого світу з самооцінкою нового світу» (1996, Г. П. Патнем) Роза Марія Ґіл та Кармен Іноа Васкес згадують, що Стівенс представила концепцію маріанізму, посилаючись на «новаторське есе, написане Евелін П. Стівенс у 1973 році». Вони також обговорюють використання терміна в таких академіків-жінок, як Саллі Е. Ромеро, Джулія М. Рамос-Маккей, Ліліан Комас-Діас та Луїс Ромеро. У своїй книзі Ґіл і Васкес використовують термін як застосовний у різних іспаномовних культурах.Marianismo: Origin and Meaning
Концепція Евелін Стівенс У своєму есе Стівенс визначає маріанізм як «культ жіночої духовної переваги, який вчить, що жінки є напівбожественними, морально вищими та духовно сильнішими за чоловіків».Evelyn P. Stevens, «Marianismo: la otra cara del machismo en Latino-América»; in: Ann Pescatelo, Hembra y macho en Latino-América: Ensayos., Edición Diana, México 1977, p.123. Вона пояснює характеристики мачизму: «перебільшена агресивність у непримиренності в міжособистісних стосунках між чоловіками та зарозумілість і сексуальна агресія у стосунках між чоловіками». Стівенс стверджує, що маріанізм і мачизм доповнюють один одного, і що одне не може існувати без іншого.
Стівенс вважає, що маріанізм вкорінений в благоговійних почуттях та поклонінні жіночим тілам, особливо в контексті вагітності, прикладом чого є ранні культури. Вона обговорює різноманітні версії фігур святої Матері, знайдені у всьому світі, такі як Нінхурсага, Мах, Нінмах, Іннана, Іштар, Астарта, Нінту та Аруру. У багатьох міфах про цих богинь є історії про зникнення молодої чоловічої фігури в їхньому житті, чи то сина, чи коханого. Відповіддю богинь є, як правило, горе, і коли вона сумує, земля стає безплідною. За Стівенс, це може бути алегорією або поясненням пір року. Стівенс зазначає, що монотеїстична структура християнства не створила жіночої фігури для поклоніння, особливо в ранньому християнстві, яке глибоко вкорінене в єврейських віруваннях. Біля 431 року нашої ери люди почали звеличувати популярну постать Марії, Матері Ісуса. Із зростанням шанування її зростало занепокоєння протестантських лідерів, які вірили, що люди практикують маріолатрію.
Коли іспанські колоністи принесли католицизм на територію сучасної Мексики, корінний американець, який узяв ім'я Хуан Дієго, нібито побачив видіння «Пресвятої Богородиці» на кургані в Тепеяк, на північ від що зараз є Мехіко. До того, як християнство було представлене на континенті, корінні американці в цьому регіоні вважали курган священним для ацтекської богині Тонанцін, або «Нашої матері». Видіння Дієго зрештою було назване «Богоматір Гваделупська» та у 1756 році зроблене патроною Мексики Папою Бенедиктом XIV. Богоматір Гваделупська швидко завоювала авторитет в Іспанській Америці. Мігель Ідальго очолив повстанців зі знаменитою Гріто де Долорес у 1810 році: «¡Viva Nuestra Señora de Guadalupe, muera el mal gobierno, mueran los gachupines!» («Хай живе наша Пані Гваделупська, геть поганий уряд, геть геть пришпорені» (або іспанські мексиканці).
У маріанізмі, стверджує Стівенс, погана жінка насолоджується дошлюбним сексом, тоді як хороша жінка сприймає це лише як вимогу до шлюбу. Багато жінок зізнаються у сексі зі своїми чоловіками своїм священникам, називаючи цей акт «le hice el servicio» («я зробила йому послугу»). Маріанізм також вважає, що жінки повинні сильно сумувати через сім'ю, заохочуючи жінок не виявляти щастя та не брати участі в чомусь, що може принести їм радість. Дехто здобули соціальний престиж, оплакуючи таким чином, аж поки не помруть.
Стівенс також стверджує у своїй аргументації, що характеристики ідеальної жінки однакові в усій культурі: «народне визнання стереотипу ідеальної жінки [є] всюдисущим у кожному соціальному класі. Існує майже загальна згода щодо того, що таке „Справжня жінка“ і як вона повинна діяти». Однак вона стверджує, що більшість корінних громад не поділяють дихотомію маріанізму та мачизму.
Маріанізм диктує ідеології, що нав'язуються повсякденному життю іспаномовних американок. Стівенс вважає, що маріанізм не зникне найближчим часом, оскільки іспаномовні американки все ще чіпляються за цю роль. Вона зазначає, що чоловіки наслідують мачизм, тому що їх цього навчили матері, тітки та бабусі. Вона також каже, що жінки заохочують маріанізм одна в одній через потенційний сором, з яким вони можуть зіткнутися, якщо не відповідатимуть його стандартам. Стівенс вважає, що багато жінок знаходять комфорт у своїй особистій та історичній ідентичності, беручи участь у цій системі.
Критика Стівенс Есе Евелін Стівенс було дуже важливим для цієї галузі, однак після публікації його обговорювали та критикували. Хоча її аргументи стосуються маріанізму в Іспанській Америці загалом, багато джерел, які вона використовує, зосереджуються переважно на мексиканській культурі, таким чином сильно обмежуючи систему відліку.
Крім того, її критикують за натяки на те, що, попри інші відмінності між соціально-економічними класами, характеристики ідеальної жінки в кінцевому рахунку однакові для всіх соціальних класів. Її критики стверджують, що Стівенс ігнорує соціально-економічні фактори, кажучи, що «її опис жінок як альтруїстичних, безкорисливих, пасивних [і] морально чистих» є неадекватним.Montoya, Rosario, Lessie Jo Frazier, and Janise Hurtig (eds.). Gender's Place: Feminist Anthropologies Of Latin America. n.p.: New York: Palgrave Macmillan, 2002. У літературі є деякі відгуки на концепцію маріанізму, які стверджують, що його модель для жіночої поведінки є дуже класовою. Іншими словами, ідея про те, що чоловіки виконують всю важку роботу, а жінки залишаються бездіяльними, на п'єдесталі, — це те, що рідко існує для найнижчих класів. Як нагадують Гіл і Васкес, «більшість даних [Стівенс] надійшла від мексиканських жінок середнього класу». В 1973 році дослідниця Глорія Гонсалес-Лопес підсумувала, що маріанізм як теоретична категорія є не лише культурно-шовіністичним, але й елітарним. Гонсалес-Лопес також зазначає, що гетеросексуальні норми створюються, підтримуються та змінюються в різних країнах.Olaiz, Francisca Angulo. Canadian Journal of Latin American and Caribbean Studies / Revue Canadienne Des Études Latino-Américaines Et Caraïbes, vol. 32, no. 63, 2007, pp. 257—259. JSTOR
Десять заповідей маріанізму
Терапевтки Роза Марія Гіл та Кармен Іноа Васкес представляють переконання багатьох своїх пацієнток, які дотримуються маріанізму:
Не забувайте про місце жінки; не відмовляйтеся від своїх традицій; не будьте старою дівою, незалежною або такою, що має власну думку; не ставте свої потреби на перше місце; не бажайте нічого, окрім того, щоб бути домогосподаркою; не забувайте, що секс — це створення дітей, а не задоволення; не будьте нещасними зі своїм чоловіком, що б він не робив з Вами; не просіть допомоги поза чоловіком; не обговорюйте свої особисті проблеми поза домом; і не змінюйтесь».
П'ять стовпів Дослідниці визначають «п'ять стовпів» маріанізму, або конкретні вірування, яких повинні дотримуватися «хороші жінки».
Фамілізм (родинність) Фамілізм (Familismo) — сильна ідентифікація жінки та прив'язаність до сім'ї, як нуклеарної, так і розширеної. За цією вірою, латиноамериканки функціонують як джерело міцності сімей, зберігаючи їхнє загальне щастя, здоров'я та єдність. Щоб зберегти репутацію своїх сімей, латиноамериканськам не рекомендується ділитися з іншими тим, що вважається «сімейними проблемами». Це переконання змушує багатьох жінок, партнери яких чинять щодо них насильство, не повідомляти про це правоохоронним органам. Натомість вони можуть говорити про насильство з родиною та друзями, однак розголошення друзям і родині пов'язане з підвищеним ризиком майбутнього нападу на латиноамериканок. Таким чином, дотримання традиційних цінностей щодо збереження питань насильства у сім'ї перешкоджає повідомляти про це та може мати серйозні наслідки для здоров'я та життя жінок.
Концепція сім'ї вважається настільки важливою для маріаністичних жінок, що тих, хто намагається втрутитися в ситуації домашнього насильства, заохочують розглядати автономію та незалежність як дуже вестернізовані поняття і натомість зосереджуються на тому, щоб слухати та допомагати жінкам в униканні насильства. Багато опитаних називали серед цих способів покращення стосунків з кривдниками, допомога їм навчитися бути більш підтримуючими чоловіками та батьками, а не розривати стосунки з чоловіком-кривдником.
Очікується, що чоловіки та жінки в латиноамериканських культурах цінуватимуть свої сім'ї, хоча способи вираження цінності відрізняються залежно від гендерних заборон: очікується, що чоловіки нададуть фінансові ресурси, захист і лідерство, жінкам наказано забезпечувати родину емоційно та фізично, виховуючи дітей і виконуючи хатню роботу (див. Окремі сфери).
Цнотливість Цнота розглядається як важлива риса для жінок, і, утримуючись від дошлюбного сексу, жінки запобігають ганьбі на себе та свою родину. Часто у маріаністичних дівчат і жінок секс асоціюється з провиною та смутком. Це пов'язано з тим, що секс часто розглядається як дихотомія або для продовження роду, або для еротизму.
Очікується, що жінки не будуть ані сексуальними, ані незайманими. Це означає, що жінки повинні прагнути до моногамії, сексуального бажання лише в тривалих стосунках (в ідеалі в шлюбі) і обмежувати дослідження своєї сексуальності лише в гетеросексуальних стосунках. Це часто призводить до тлумачення, що жінки повинні залишатися з партнером до кінця життя, навіть якщо він чинить щодо них насильство.
Від жінок також очікується пасивність у сексі, що результує у менше використання презервативів і, отже, вищий ризик ІПСШ, особливо ВІЛ / СНІДу. Очікується, що жінки навчаться займатися сексом від своїх чоловіків, і якщо жінка виявляє занадто великий інтерес або наполегливість, до неї ставляться як до «підозрюваної».
Повага Повага (Respeto) — слухняність, обов'язок і пошана, яких жінка дотримується на своїй позиції в ієрархічній структурі. Вона зберігає загальну структуру латиноамериканської сім'ї та надає жінкам стандарт того, як реагувати на міжособистісні ситуації. Існує золоте правило, no faltarle el respeto, яке говорить жінкам не виступати проти тих, хто вище в ієрархії.
Самоконтроль та симпатія