Архетип дитини — юнгіанський архетип, вперше запропонований психологом Карлом Юнгом. В останні роки авторка Керолайн Місс припустила, що дитина, з чотирьох архетипів виживання (жертва, повія та саботажник), присутня в усіх людях. Згідно з Місс, його присутність варіюється від «по-дитячому туга за невинними, незалежно від віку» та включає субархетипи: «поранена дитина», «покинута чи сирота», «залежна дитина», «чарівний /невинна дитина», «дитина природи», «божественна дитина» і «вічна дитина». UMI: 9923263
Юнгіанці Юнг помістив «дитину» (включно з дитиною-героєм) у список архетипів, які представляють віхи в індивідуації. translated from German by Ralph Manheim Юнгіанці, досліджуючи міф про героя, зазначили, що «він представляє наші спроби розібратися з проблемою дорослішання, якому допомагає ілюзія вічної фікції».Paul Radin, quoted in Таким чином, для Юнга «дитина — потенційне майбутнє», а архетип дитини — символ особистості, що розвивається.
Проте інші попереджали про небезпеку, яку становить для батьків архетип «божественної дитини» — віра в надзвичайний потенціал дитини. У дитини, ідеалізованої батьками, з часом виховується почуття вищості.
Навіть якщо впливати менш гостро, дитячий архетип може гальмувати психологічне дозрівання і призвести до того, що доросла людина є, по суті, «маминим сонечком». Зрештою чоловік матиме сильну прив'язаність до материнської фігури, як реальної, так і символічної, і йому не вистачатиме здатності формувати зобов'язання або бути генеративним. Жіноча версія цього, визначена як «puella», матиме відповідне прикріплення до фігури свого батька.
Ретроспектива і перспектива Юнга хвилювала можливість надмірного ототожнення людини з власною персоною, що перетворило б індивіда на стереотип, народжений соціальними очікуваннями та амбіціями, «недитячий і штучний». Дитячий архетип стає корисним у цьому випадку, зміцнюючи зв'язок індивіда з його минулим, допомагаючи йому згадати досвід та емоції дитинства.
У своїй перспективній ролі архетип дитини є репрезентацією майбутніх можливостей і психологічного дозрівання.
У літературі та медіа
Архетип дитини зображується в медіа різними способами. Він може приймати форму дитини, яка демонструє дорослі якості, даючи, наприклад, мудрі поради своїм друзям, або навпаки (як Реймонд у фільмі «Людина дощу»). У більш загальному плані «дитя-зірку можна концептуалізувати як сучасний прояв стародавнього архетипу диво-дитини».
Один з найвідоміших архетипів дитини у художній літературі — це Пітер Пен із казки Дж. М. Баррі «Пітер Пен». Пітер Пен — це символ вічної дитини, яка відмовляється виростати і жити у світі дорослих. Він втілює свободу, невинність, пригоди і вірність своїм ідеалам. Його персонаж показує бажання бути вільним, безтурботним і ніколи не старіти.
Приклади
Див. також Архів для досліджень архетипної символіки Puer aeternus
Список літератури
Подальше читання
Посилання Чотири архетипи виживання