Мері Велш Гемінґвей (; Вокер, 5 квітня 1908 — 26 листопада 1986, Нью-Йорк) — американська журналістка та письменниця, літературна агентка свого покійного чоловіка Ернеста Гемінґвея, організувала видання «Свято, яке завжди з тобою», «Острови поміж течій», «Райський сад» та інших посмертних творів. Мері Велш служила прототипом Луїзи у романі Ірвіна Шоу «Молоді леви» .
Біографія Народилася у Вокері, штаті Міннесота у сім'ї заготівельника лісу. Провела дитинство і навчалася в Беміджі. Після закінчення середньої школи в 1926 році протягом року навчалася в місцевому державному педагогічному коледжі в Беміджі. У дитинстві була закохана в редактора місцевої газети, тому вирішила стати журналісткою і вступила в Северо-Західний університет в Еванстоні. Вона залишила університет у 1930 році після того, як майже два роки редагувала журнал «Американський флорист». В 1938 році одружилася з Лоуренсом Міллером Куком, студентом-драматургом з Огайо. Їхнє спільне життя було недовгим, після розлучення Мері переїхала до Чикаго та почала працювати в газеті «Chicago Daily News», де познайомилася з колегою по газеті — Віллом Ленгом-молодшим. Під час відпустки в Лондоні Мері знайшла нову роботу в газеті «Daily Express» та була направлена кореспонденткою до Парижа, де провела роки, що передували Другій світовій війні. Після падіння Франції в 1940 році Мері Велш повернулася в Лондон, де продовжувала висвітлювати події війни. Під час війни одружилася з австралійським журналістом Ноелем Монксом.
У травні 1944 року познайомилася з американським письменником Ернестом Гемінґвеєм, який також працював в Лондоні кореспондентом, в ресторані у компанії письменника Ірвіна Шоу. Після першої зустрічі Гемінґвей одразу заявив про шлюб. У 1945 році розлучилася з Ноелем Монксом, а в березні 1946 року одружилася з Гемінґвеєм на Кубі. Вони добре підходили одне одному — попередня дружина Гемінґвея обурювалася його спробами встановити своє панування, тоді як Мері Велш ставилася до нього з благоговінням. У серпні 1946 року пережила викидень через позаматкову вагітність. Після весілля Мері довгі роки жила з чоловіком на Кубі, а після 1959 року в Кетчумі, штаті Айдахо. У 1958 році, все ще перебуваючи на Кубі, вона разом з чоловіком знялася в епізодичних ролях у кіноекранізації новели Гемінґвея 1952 року «Старий і море», режисера Джона Стеджеса. Гемінгвей грав у фільмі гравця, а Мері — туристку з Америки.
Рано вранці 2 липня 1961 року, коли вони переїхали до Кетчум, Мері прокинулася від гучного шуму і виявила, що її чоловік застрелився зі своєї улюбленої рушниці. Мері і інші члени сім'ї та друзі спочатку сказали пресі, що смерть була випадковою, але у інтерв'ю пресі п'ять років пізніше Мері визнала, що він вчинив самогубство.
В 1961 році Мері Велш виступила літературною душоприкажчицею покійного чоловіка і була відповідальною за публікацію творів «Свято, яке завжди з тобою», «Острови поміж течій», «Райський сад» та інших посмертних публікацій. Вона передала рукопис «Свято, що завжди з тобою» Тетяні Кудрявцевій, перекладачці з СРСР, яка потім видала російський переклад одночасно з публікацією оригіналу англійською мовою . У 1976 році вона написала автобіографічну книгу «Як це було» .
Пізніше Мері Велш переїхала в Нью-Йорк, де жила в квартирі на 65-й вулиці. Після тривалої хвороби вона померла в лікарні Святого Луки 26 листопада 1986 року в віці 78 років. У своєму заповіті вона вказала, щоб її поховали в Кетчумі поруч з останнім чоловіком, що і було виконано .
Примітки
Посилання
Листи Мері Гемінґвей у Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі Рукопис Мері Уелш і Ернеста Гемінґвея, MSS 8188 в спеціальній колекції Л. Тома Перрі, Університет Брігама Янга Документи Мері Уелш Хемінгуей. Йельська колекція американської літератури, Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнеке