Франція

Фра́нція (, ), офіційна назва — Францу́зька Респу́бліка (, ) — держава, територія якої складається з метрополії в Західній Європі та низки заморських володінь. Територія метрополії простягається з півдня на північ від Середземного моря до Ла-Маншу та Північного моря, а зі сходу на захід — від Рейну до Атлантичного океану. Межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, південному заході з Іспанією та Андоррою, на сході — зі Швейцарією, на південному сході з Італією та Монако. Заморські території — Французька Гвіана в Південній Америці та кілька островів в Атлантичному, Тихому й Індійському океанах, серед яких Гваделупа, Сен-Бартелемі, Сен-Мартен, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Нова Каледонія та Волліс і Футуна. 18 регіонів країни (5 з яких заморські) охоплюють загальну площу в  км² та мають населення у 67,08 мільйонів осіб () . Франція — унітарна змішана республіка зі столицею в місті Париж, найбільшому місті країни та її головному культурному й економічному центрі. Іншими основними міськими територіями є Ліон, Марсель, Тулуза, Бордо, Лілль і Ніцца. Франція, включаючи її заморські території, має найбільшу кількість часових поясів серед усіх країн світу, 12.

Під час залізної доби, те, що зараз є метрополією Франції, заселили галли, кельтський народ. Рим анексував цю територію у 51 році до н. е., утримуючи її до приходу германських франків у 476 році, які утворили Франкське королівство. Верденський договір 843 року поділив Францію на Східне, Середнє та Західне франкські королівства. Західне королівство, яке стало Французьким королівством у 987 році, було потужною європейською державою середньовіччя при королі Філіпі II Августі. В епоху Відродження процвітала французька культура й було створено глобальну колоніальну імперію, яка до XX століття стала другою за величиною у світі. У XVI столітті, Франція пережила релігійні громадянські війни між католиками та протестантами (гугенотами). У XVII столітті при Людовіку XIV, Франція стала домінівною в Європі культурною, політичною та військовою силою. В кінці XVIII століття Французька революція скинула абсолютну монархію, створивши одну з найстаріших республік у новітній історії та розробивши Декларацію прав людини та громадянина, яка й донині виражає ідеали нації.

У XIX столітті, Наполеон взяв владу й заснував Першу французьку імперію. Його Наполеонівські війни (1803—1815) сформували хід історії континентальної Європи. Після розпаду імперії, Франція пережила бурхливий період зміни урядів, який завершився створенням Третьої Французької Республіки у 1870 році. Франція була важливим учасником Першої світової війни, з якої вона вийшла переможцем, а також була членом антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, однак була окупованою країнами Осі у 1940 році. Після визволення країни у 1944 році, пізніше створена Четверта республіка була розпущена під час Алжирської війни. П'яту та нині чинну республіку на чолі з Шарлем де Голлем утворено в 1958 році. Алжир та більшість інших колоній стали незалежними у 1960-х роках, зберігши тісні економічні та військові зв'язки з Францією (див. франкофонія).

Протягом останніх п'ятисот років Франція була однією з провідних країн світуEncarta. MSN. 2008. Great Powers . Retrieved 21 December 2010. з сильними культурними, науковим, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Країна має п'яту за величиною кількість світових об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО та є провідним туристичним напрямком, який у 2018 році прийняв понад 89 мільйонів іноземних відвідувачів. Франція — розвинена країна із сьомою за величиною номінального ВВП економікою у світі, і десятою за величиною ВВП (ПКС). За сукупним багатством домогосподарств країна займає 4-те місце у світі. Франція займає високі сходинки у міжнародних рейтингах якості освіти, охорони здоров'я, тривалості життя та людського розвитку. Франція вважається великою державою в глобальній політиці,Jack S. Levy, War in the Modern Great Power System, 1495—1975, (2014) p. 29 бувши однією з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН із правом вето та офіційно ядерною державою. Країна є провідною державою-членом Європейського Союзу та Єврозони, а також членом Великої сімки, Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі та Франкофонії.

Етимологія

Назва Франція походить від  — Земля франків. Існує кілька версій походження цього топоніма: від протогерманського frankon, що перекладається як спис, або від lance — сокири для метання у франків, відомої як францискаTarassuk, Leonid; Blair, Claude (1982). The Complete Encyclopedia of Arms and Weapons: the most comprehensive reference work ever published on arms and armor from prehistoric times to the present with over 1,250 illustrations. Simon & Schuster. p. 186. ISBN 0-671-42257-X.; за іншим припущенням, від давньогерманського слова франк, що означає вільний. Хоча можливий і зворотний вплив. Слово вільний могло асоціюватися з етнічною назвою франків, оскільки вони, як завойовники, мали статус вільних людейReisman, Arnold; Saha, P.K. (21 March 2005) (PDF). French as Lingua Franca: An Asset or Liability in the Development of Nations? — page 2. Social Science Research Network (SSRN). Retrieved 7 March 2010...

Німецькою, як й іншими германськими мовами, як-от голландською та скандинавськими мовами, Францію досі називають Королівством франків (, , , ).

Назва території Франції до приходу франків — Галлія — від кельтського племені галлів.

Символіка

Національне свято — 14 липня — День взяття Бастилії (1789).

Гімн Франції — пісня «Марсельєза», яка була написана в Страсбурзі у 1792 році, а 14 липня проголошена національним гімном. Девізом країни є три всім відомих слова: «Свобода, Рівність, Братерство».

Прапор Франції — синьо-біло-червоний. Білий колір символізує королівську владу, а синій і червоний — кольори кокарди національної гвардії Парижа.

Єдиного і визнаного всіма герба зараз у Франції немає. З римських часів існує обов'язкова частина офіційного герба — лікторський пучок, який після Паризької Комуни був оточений лавровим вінком, орденом почесного легіону, гілками оливи й дуба. У 20-ті роки XX ст. герб був дещо змінений, і є одним із символів Франції. Крім того, існує Великий герб Франції, в якому об'єднані успадковані з далекого середньовіччя герби 56 французьких історичних провінцій і територій.

Своїм національним символом французи вважають Маріанну — символічний жіночий образ, який уособлює Францію.

Ще одним неформальним, але дуже поширеним символом Франції є шестикутник (), оскільки обриси метрополійної території Франції нагадують на мапі саме цю геометричну фігуру.

Природа

Франція займає західну частину Європейського материка. Завдяки своєму географічному та геополітичному розташуванню Францію нерідко називають «центральною країною Західної Європи» Савчук І. Г., Ольховая Ю. І. Військова геополітика Франції // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2009, № 20.. Франція має одночасний вихід до Атлантичного океану, Середземного моря і через Ла-Манш у Північне море та контролює головні гірські системи Західної Європи Chauprade A. Introduction а l'analyse géopolitique: Monographie. — Paris: Ellipses, 1999. — стор. 235., межує з Андоррою, Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. За формою її територія вписується в шестикутник (французи так і називають свою країну — l'Hexagone — шестикутник).

Територія материкової частини (без урахування заморських володінь) — 551,6 тисячі км². Бразильсько-французький кордон (також Кордон між Францією і Бразилією; фр. Frontière entre le Brésil et la France) — державний кордон, що розділяє національні території Бразилії (штат Амапа) і Франції (Французька Гвіана) на північному сході Південноамериканського континенту. Довжина кордону — 673 км. Це найдовший кордон Французької республіки. Для порівняння: наступний за ним франко-іспанський кордон на 50 км коротший.

Геологія

Геологічна будова Франції відзначається значною різноманітністю, що зумовлено її розташуванням на стику давніх платформ і молодих складчастих систем. Основу території становить кристалічний масив Центрального Французького масиву, який належить до Герцинської складчастості. Він складений гранітами, гнейсами, сланцями та іншими метаморфічними породами палеозойського віку. Масив є залишком давнього герцинського орогенезу, який сформувався близько 300 млн. років тому. На північ і захід від масиву простягаються великі осадові басейни — Паризький та Аквітанський. У цих регіонах переважають осадові породи мезозойського віку та кайнозойського віку: вапняки, пісковики, глини, мергелі. Вони утворюють пологі шари, що чергуються та створюють хвилястий рельєф із родючими ґрунтами.

На південному сході країни розташовані Альпи — частина Альпійської складчастої системи, що утворилася в кайнозої під час зіткнення Євразійської та Африканської плит. Тут зустрічаються молоді складчасті структури, численні розломи та прояви сучасного тектонічного руху. Найвищою точкою є гора Монблан (4807 м). На південному заході лежать Піренеї, також сформовані внаслідок альпійського орогенезу. У районі Ельзасу та Лотарингії спостерігаються залишки Верхньорейнського ґрабену — тектонічного розлому, що продовжується на територію Німеччини. У Центральному масиві збереглися численні згаслі вулкани, зокрема в районі Оверні.

Рельєф

Рельєф Франції відзначається великою різноманітністю, що зумовлено складною геологічною будовою та тривалою історією формування території. Більшу частину країни займають рівнини та невисокі горбисті плато, однак на півдні й сході розташовані високі гірські системи. Близько 80 % території країни знаходиться на висотах нижче 500 м над рівнем моря. Рельєф має помітну асиметрію: захід і північ — переважно низинно-хвилясті рівнини, південний-схід — високі гори.

Центральна та північна частини країни утворюють так звану Французьку рівнину, до складу якої входять Паризька, Аквітанська та Луарська низовини. Ці території мають хвилястий рельєф, родючі ґрунти й густу річкову мережу. Вони є найважливішими в аграрному та промисловому відношенні.

У центрі країни височіє стародавній масив Центрального Французького плато (Центральний масив), сформований переважно з кристалічних порід. Його середня висота становить 700–1000 м, а окремі вулканічні вершини, як-от Пюї-де-Сансі (1886 м), сягають понад 1800 м. На південно-східній околиці Центрального масиву розташований хребет Севенни (Найвища вершина — гора Лозер, 1702 м).

На сході простягаються молодші гори — Юра та Альпи. Французькі Альпи є найвищими в країні: тут знаходиться вершина Монблан (4808 м), найвища точка Західної Європи. Південніше Альп, уздовж середземноморського узбережжя, простягаються Прованські гори та масиви. На північному сході на кордоні з Німеччиною розташований масив Вогези (гора Гранд Бальон, 1424 м).

На південному заході розташовані Піренеї, які утворюють природний кордон із Іспанією. Їхні вершини перевищують 3000 м, а схили характеризуються глибокими долинами та стрімкими скелями.

Узбережжя Гвіани — низовинне й болотисте, тягнеться смугою шириною приблизно 20 км вздовж усього берега Атлантичного океану, займаючи близько 6 % площі території. Уся інша частина Гвіани — лісисте плоскогір'я, з висотами, що досягають 850 м.

Клімат

Франція лежить у помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка розташована в чотирьох кліматичних зонах: атлантична (на заході), континентальна (в центрі та на сході), альпійська і середземноморська (на півдні).